Постанова

від 17.03.2015 по справі 924/1637/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 924/1637/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.01.2015 року у справі № 924/1637/14 (суддя Гладій С.В.)

за позовом Фермерського господарства "Деметра-2005"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

про стягнення 100155,51 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - Комісарук В.В.- керівник, Сковорода О.М., за довіреністю

відповідача - Товмач В.В., за довіреністю

В судовому засіданні 17.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.01.2015 року у справі № 924/1637/14 позов Фермерського господарства "Деметра-2005" (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - відповідач) про стягнення 100155,51 грн., з яких 81090,00 грн. основного боргу, 13866,39 грн. індексу інфляції, 5199,12 грн. 3% річних задоволено. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Фермерського господарства "Деметра-2005" 81090,00 грн. основного боргу, 13866,39 грн. індексу інфляції, 5199,12 грн. 3% річних та 2003,11 грн. судового збору. На виконання рішення судом видано наказ.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач по справі звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати відповідне рішення в повному обсязі. Скаргу відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи при внесенні рішення та недоведеністю судом таких обставин.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції просить скасувати повністю, оскільки вважає його незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того останнім заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили з підстав викладених у письмовому відзиві, вважають скаргу необґрунтованою та немотивованою, просять залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вирішення питання щодо задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи віднесли на розсуд суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) 28.01.2009 року укладено договір № 2, згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити наступні господарські роботи: транспортні роботи на площі 1000 га за ціною 35 грн./год. протягом 01.04.2009 року - 31.12.2009 року; оранка на площі 200 га за ціною 85 грн./га протягом 01.04.2009 року - 15.11.2009 року, культивація на площі 200 га за ціною 55 грн./га протягом 01.04.2009 року - 15.10.2009 року, посів на площі 1000 га за ціною 45 грн./га протягом 01.04.2009 року - 15.10.2009 року. Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, роботи виконуються на території Кустівецької сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Підпунктом 2.2.1 договору визначено, що замовник повинен забезпечити виконавця площами для виконання робіт, зазначених в п. 1.1 договору, та узгодити з виконавцем шляхом підписання додатку № 1 до договору не пізніше, ніж за 1 місяць до початку терміну виконання робіт, конкретний перелік полів, на яких будуть проводитись роботи за договором. Оплата згідно договору здійснюється грошовими коштами з розрахунку в додатку № 2 грн. за 1 га оброблених площ шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Розрахунок за виконані виконавцем роботи проводиться поетапно, за фактично виконані роботи, згідно актів виконаних робіт на протязі двох банківських днів після підписання відповідного акта виконаних робіт по кожній площі. При проведенні розрахунків за виконані роботи в першу чергу враховуються грошові кошти, сплачені замовником в якості попередньої оплати згідно з пп. 2.2.2, пп. 2.2.3 договору. Підставою для оплати являється акт виконаних робіт. Строк дії договору визначений моментом його підписання і до 31 грудня, але не раніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

В додатку до договору № 1 сторони визначили перелік площ на території Кустівецької сільської ради для виконання робіт за договором. До них віднесено поля № 6 площею 53,0 га, № 1 площею 102,0 га, № 5 площею 60,0 га, № б/н площею 18,0 га, № 4 площею 116,0 га, № 3 площею 123,0 га. Договір та додаток до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 13.12.2009 року, на виконання договору № 2 від 28.01.2009 року, відповідач прийняв, а позивач здав такі виконані роботи: транспортні роботи в кількості 521,0 год. за ціною 35,00 грн./год. на суму 18235,00 грн.; оранка 146,0 га за ціною 85 грн./год. на суму 12410,0 грн., культивація 117,0 га за ціною 55 грн./год. на суму 6435,0 грн., посів 978,0 га за ціною 45 грн./га на суму 44010,00 грн. Загальна вартість робіт становить 81090 грн. Сторони договору постановили, що роботи виконані згідно з вимогами останнього належним чином і в повному обсязі, а претензій один до одного сторони не мають. Відповідний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Окрім того, 10.01.2008 року між сторонами було укладено договір № 1, відповідно до якого позивачем було виконано роботи відповідачу на суму 155170 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 11.12.2008 року, а також договір № 3 від 26.01.2010 року, на виконання якого позивачем було виконано роботи відповідачу на суму 23385,00 грн. згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт від 27.07.2010 року.

Позивачем по справі до суду першої інстанції надано в матеріали справи акт здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006 року, відповідно до якого відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 286000,00 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.04.2007 року, відповідно до якого відповідач прийняв виконані позивачем роботи на суму 294000,00 грн., та акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, в якому відображена станом на 01.05.2007 року заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 654288,52 грн.

Відповідачем здійснено на користь позивача оплату за надані послуги в розмірі 370000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 151 від 30.06.2010 року, 10000,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 432 від 12.08.2010 року, 10000,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 433 від 13.08.2010 року, 10000,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 447 від 26.08.2010 року, 8000,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 448 від 27.08.2010 року, 10000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 250 від 07.10.2010 року, 1355,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 37 від 29.01.2011 року, 1150,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 52 від 21.02.2011 року, 501,97 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 86 від 30.03.2011 року, 12000,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 103 від 04.04.2011 року, 550,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 114 від 26.04.2011 року, 500,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 130 від 26.05.2011 року, 500,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 143 від 29.06.2011 року, 500,00 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 153 від 29.07.2011 року, 497,00 грн. 340, 00 грн. згідно зі звітом про кредитні та дебетні операції за рахунком від 29.11.2011 року.

24.10.2011 року сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на зазначену дату, в якому відображено наявність 314573,35 грн. заборгованості відповідача перед позивачем. Відповідний акт підписаний представниками сторін, скріплений печатками. Зазначена заборгованість також відображена в актах звірки взаєморозрахунків № 1 від 01.01.2012 року, № 1 від 01.05.2012 року, № 1 від 01.08.2012 року, № 2 від 01.09.2012 року, № 2 від 01.12.2012 року

В матеріалах справи наявний лист від 15.07.2011 року, в якому відповідач повідомив позивача про відсутність коштів для здійснення розрахунків по сплаті заборгованості в сумі 314236,36 грн. за виконані роботи по всім договорам.

За результатами перевірки взаєморозрахунків між відповідачем та позивачем, проведеної з 01.06.2005 року по 31.03.2014 року, складено аудиторський висновок № 046 від 30.04.2014 року, згідно якого виявлена дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 314236,36 грн.

15.10.2014 року позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором № 2 від 28.01.2009 р. в сумі 81090,00 грн., яка останнім залишена без задоволення.

Оскільки відповідач оплату за надані позивачем послуги по договору № 2 від 28.01.2009 року не здійснив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 81090,00 грн. заборгованості за виконані відповідно до зазначеного договору роботи, 5199,12 грн. 3% річних та нарахувань за встановленим індексом інфляції в сумі 13866,39 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами 28.01.2009 року укладено договір № 2 про надання послуг, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати, а відповідач - прийняти та оплатити роботи згідно з актами виконаних робіт на протязі 2-х банківських днів після підписання відповідного акта виконаних робіт.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на виконання договору № 2 від 28.01.2009 року позивач надав відповідачу транспортні роботи, послуги з посіву, культивації, орання, всього на загальну суму 81090,00 грн., даний факт підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 13.12.2009 року.

В підтвердження оплати наданих послуг за договором № 2 від 28.01.2009 року відповідач посилається на платіжне доручення № 151 від 30.06.2010 року на суму 370000,00 грн., видаткові касові ордера № 432 від 12.08.2010 року на суму 10000,00 грн., № 433 від 13.08.2010 року на суму 10000,00 грн., № 447 від 26.08.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 448 від 27.08.2010 р. на суму 8000,00 грн., платіжне доручення №250 від 07.10.2010 року на суму 10000,00 грн., видаткові касові ордери № 37 від 29.01.2011 року на суму 1355,00 грн., № 52 від 21.02.2011 року на суму 1150,00 грн., № 86 від 30.03.2011 року на суму 501,97 грн., № 103 від 04.04.2011 року на суму 12000,00 грн., № 114 від 26.04.2011 року на суму 550 грн., № 130 від 26.05.2011 року на суму 500,00 грн., № 143 від 29.06.2011 року на суму 500,00 грн., № 153 від 29.07.2011 року на суму 500,00 грн., звіти про кредитні та дебетні операції за рахунком від 03.10.2011 року на суму 497,00 грн., від 29.11.2011 року на суму 340,00 грн.

З наявних платіжних документів вбачається, що в останніх відсутня інформація про те, за які саме конкретно послуги здійснено перерахування коштів.

Згідно з п. п. 3.1, 3.8 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22, платіжне доручення має містити, зокрема, такий обов'язковий реквізит як призначення платежу. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Відповідно до п. 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, передбачено, що у касових ордерах зазначається підстава для їх складання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. При цьому, керуючись ст. 34 ГПК, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (принцип належності доказів). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (принцип допустимості доказів).

Враховуючи відсутність у вищевказаних платіжних документах конкретних підстав здійснення розрахункових операцій, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому, що відсутні підстави вважати доведеним за допомогою зазначених доказів факту спрямування відповідних коштів на оплату послуг за договором № 2 від 28.01.2009 року беручи до уваги існування між сторонами інших договірних відносин щодо надання послуг (акти здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006 року на суму 286000,00 грн., від 17.04.2007 року на суму 294000,00 грн., договори № 1 від 10.01.2008 року, № 3 від 26.01.2010 року, акти виконаних робіт від 11.12.2008 року, від 27.07.2010 року). А відтак, належних доказів про сплату відповідачем коштів за виконані роботи по договору № 2 від 28.01.2009 року ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не подано.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. А тому судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання нараховано індекс інфляції в сумі 13866,39 грн. та 3% річних в сумі 5199,12 грн.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. А тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як на наявність підстав для проведення почеркознавчої експертизи, відповідач посилається на відсутність у бухгалтерському обліку останнього будь-яких відомостей про існування актів здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006 року на суму 286000,00 грн. та від 17.04.2007 року на суму 294000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Тобто, вирішуючи питання про необхідність призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що обставини, на які послався позивач при зверненні із позовом до суду, доведенні усіма належно поданими доказами та за допомогою інших засобів доказування, зокрема, первинних документів, а тому апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 14.01.2015 року у справі № 924/1637/14 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.