Рішення

від 17.03.2015 по справі 909/165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 р. Справа № 909/165/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. при секретарі судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи - підприємця Беліка Олексія Михайловича, вул.Нігинське шосе, 28, м.Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, 32300

адреса для листування: вул.Мічуріна, 9, м.Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, 32305

адреса представника: просп.Грушевського, 46, каб. 304, м.Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, 32300

до відповідача: приватного підприємства "Газ Імпекс Україна", вул. Гетьмана Мазепи, 35, квартира 61, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 1189206,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.В. - представник, (довіреність №137 від 09.02.15.);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Белік Олексій Михайлович звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Газ Імпекс Україна" про стягнення заборгованості в сумі 1189206,54 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №01/04/2012 від 01.04.12 в частині оплати отриманого товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 03.03.15 (вих.№2457-2460 від 04.03.15.), направленою відповідачу рекомендованою кореспонденцією та врученою йому 10.03.15, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.11. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду №3 від 23.03.12, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між фізичною особою - підприємцем Беліком Олексієм Михайловичем та приватним підприємством "Газ Імпекс Україна" укладено договір №01/04/2012 від 01.04.12.

В порядку, визначеному цим договором (п.1.1. договору), позивач (продавець) зобов'язався продати відповідачу цукор-пісок, а відповідач (покупець) зобов'язася прийняти та оплатити товар в кількості 163 т.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вивезення товару мало здійснюватися автотранспортом відповідача.

Відповідно до пункту 2.1 договору, вартість 1т товару, яка узгоджена сторонами, складає 6000,00 грн. Ціна на товар може бути змінена, про що складається доповнення до договору і завіряється сторонами(п.2.2 договору).

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар - цукор-пісок на суму 984280,00 грн., що підтверджується: видатковими накладними №РН-0000006 від 02.04.12, №РН-0000007 від 06.04.12, №РН-0000008 від 10.04.12, №РН-0000009 від 13.04.12, №РН-0000012 від 18.04.12, №РН-0000013 від 23.04.12, №РН-0000002 від 25.04.12, №РН-0000014 від 27.04.12, №РН-0000060 від 01.06.12, №РН-0000061 від 04.06.12, №РН-0000062 від 06.06.12, №РН-0000063 від 13.06.12, №РН-0000064 від 19.06.12, №РН-0000065 від 22.06.12, №РН-0000066 від 26.06.12, №РН-0033 від 24.09.12, №РН-0034 від 24.09.12, №РН-0035 від 24.09.12, №РН-0038 від 24.09.12, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару мала бути здійснена відповідачем по факту його поставки, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на третій банківський день після одержання товару.

Однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідач не оплатив поставлений йому товар.

Актом звірки заборгованості від 16.11.12 відповідач підтвердив факт отримання товару від позивача за вищевказаними накладними. Також сторонами зафіксовано, що борг відповідача перед позивачем становить 870091,40 грн.

Претензіями вих.№96 від 30.09.13 та вих.№62 від 23.07.13, які направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, позивач вимагав від відповідача повністю сплатити суму боргу в розмірі 870091,40 грн. Проте дані претензії залишилися без задоволення.

Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.01.15 позивач довів до відома відповідача про зарахування наявного боргу фізичної особи - підприємця Беліка О.М. перед приватним підприємством "Газ Імпекс Україна" за іншими правочинами в сумі 186248,60 грн. в рахунок боргу приватного підприємства "Газ Імпекс Україна" перед фізичною особою - підприємцем Беліком О.М. в цій же сумі, в тому числі і за спірним договором №01/04/2012 від 01.04.12 частково в сумі 114188,60 грн., а саме по накладній № РН-0000006 від 02.04.12 (54000,00 грн.), накладній №РН-0000007 від 06.04.12 (54200,00 грн.), та частково по накладній №РН-0000008 від 10.04.12 (5988,60грн.).

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, сума боргу відповідача перед позивачем складає 870091,40 грн., про що позивачем 30.01.15 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією чергову претензію, яка також залишилася без задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 870091,40 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних правових норм, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 68976,53 грн. та 250138,61 інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок позивача, згідно якого сума 3% річних становить 68976,53 грн. та інфляційних втрат - 250138,61 грн., який знаходиться в матеріалах справи не є арифметично вірним.

Провівши власний розрахунок судом встановлено, що за спірний період сума 3% річних становить 68941,75 грн. та інфляційних втрат - 250138,66 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в сумі стягнення 870091,40 грн. боргу, 250138,61 грн. - інфляційних втрат та 68941,75 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 34,78 грн. 3% річних - відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 655, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 216 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи - підприємця Беліка Олексія Михайловича до приватного підприємства "Газ Імпекс Україна" про стягнення 1189206,54 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Газ Імпекс Україна", вул. Гетьмана Мазепи, 35, квартира 61, м. Івано-Франківськ, 76018, (код 32726703) на користь фізичної особи - підприємця Беліка Олексія Михайловича, вул. Нігинське шосе, 28, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, 32300 (код 1833319236) - 870091,40 (вісімсот сімдесят тисяч дев'яносто одну гривню сорок копійок) основного боргу, 250138,61 (двісті п'ятдесят тисяч сто тридцять вісім гривень шістдесят одну копійку) - інфляційних втрат, 68941,75 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок одну гривню сімдесят п'ять копійок) - 3% річних та 23783,44 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят три гривні сорок чотири копійки) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в сумі 34,78 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"