КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/15088/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
судді Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Інтерстарч Україна» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014 №0002582203; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2014 №0003262204; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 1-2:2621) на користь ТОВ «Інтерстарч Україна» (02090, Україна, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8, код ЄДРПОУ 38307757) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487, 20 гри., сплаченого платіжним дорученням №4062305/1 від 23.06.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи у період з 03.06.2014 по 04.06.2014 на підставі направлення від 03.06.2014 №831 та наказу від 02.06.2014 №998, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Інтерстарч Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з питань взаємовідносин з СФГ «Агросвіт» за грудень 2013 р.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 05.06.2014 №1128/26-53-22-03-21/38307757 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерстарч Україна» (код ЄДРОПУ 38307757) щодо документального підтвердження господарських відносин з питань взаємовідносин з СФГ «Агросвіт» (код ЄДРОПУ 31373048) за грудень 2013 р.», в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема: п.187.1 ст.187 та п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 698 974,00 грн., а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19 Декларації) за грудень 2013 р. на суму 698 974,00 грн.
На підставі акту перевірки №1128 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №0002582203 від 17.06.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 698 974, 00 грн. відповідно до податкової декларації (вх. №9029103986 від 20.05.2014 р.) за звітний період травень 2014 року.
Крім того, у період з 29.05.2014 по 04.06.2014 на підставі направлення від 28.05.2014 №794 та наказу від 28.05.2014 №966, виданих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Інтерстарч Україна» з питань формування від'ємного значення з ПДВ за період з моменту виникнення по 20.05.2014.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.06.2014 №1348/26-53-22-04-21/38307757 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Інтерстарч Україна» (код ЄДРОПУ 38307757) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за період з моменту виникнення по 20.05.2014 р.», в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, а саме: п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п. 201.6 та п. 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації), на суму 4 804 650, 00 грн.
На підставі акту перевірки №1348 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №0003262204 від 18.07.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 4 804 650,00 грн. відповідно до податкової декларації (вх. №9029103984 від 20.05.2014 р.) за звітний період листопад 2013 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що господарські операції з постачання зерна кукурудзи та надання послуг з перевезення фактично не мали реального характеру, факти поставок та надання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами поставки та договором перевезення за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Інтерстарч Україна» із відповідними контрагентами, а тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 №0002582203 та від 18.07.2014 №0003262204, як наслідок, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Інтерстарч Україна» (покупець) у період виникнення від'ємного значення здійснювало господарські операції із контрагентами-продавцями на підставі укладених тотожних договорів поставки, згідно із якими продавець зобов'язується поставити і передати у власність товар (сільськогосподарську продукцію), яка вироблена продавцем на власних або орендованих основних фондах, в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з покупцем та у додатках (специфікаціях) до договорів, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. Були укладені договори поставки з наступними контрагентами, а саме:
- із С(Ф)Г «Агросвіт» були укладені договори поставки (додаток до справи №1), за умовами яких продавець за свій рахунок здійснює поставку товару (зерно кукурудзи вологе, урожай 2013 р.) на склад покупця - ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 120) у кількості та вартості, узгодженій сторонами у додатках (специфікаціях), а саме: у листопаді 2013 р. на загальну вартість 16 807 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 801 250,00 грн.); у грудні 2013 р. на загальну суму 2 819 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 469 950,00 грн.).
- із ПСПзОВ «Старосільське» у жовтні 2013 р. були укладені договори поставки (додаток до справи №4), за умовами яких продавець за свій рахунок здійснює поставку товару (зерно кукурудзи вологе, урожай 2013 р.) на склади покупця - ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 120) та ПАТ «Дніпровський крохматепатоковий комбінат» (Дніпропетровська обл., с. Дніпровське, вул. Островського, 11) у кількості та вартості, узгодженій сторонами у додатках (специфікаціях), а саме: за жовтень 2013 р. на загальну суму 24 597 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 099 600,00 грн.).
Крім того, у перевіряємий період ТОВ «Інтерстарч Україна» (замовник) мало господарські взаємовідносини із контрагентом-перевізником ТОВ «Колос ЛТД» (перевізник) на підставі укладеного договору №02ИС/13 від 14.01.2013 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському повідомленні (надалі - договір перевезення), згідно із яким перевізник зобов'язується перевезти, а замовник сплатити за перевезений вантаж в узгодженій сторонами кількості.
На підтвердження виконання сторонами вимог укладених договорів суду були надані договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, що підтверджують перерахування коштів постачальнику товару, товарно-транспортні накладні, рахунки, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі, документи про перевезення, акти про зберігання, протоколи узгодження ціни за відповідними договорами, реєстри отриманих та виданих податкових накладних.
Крім того, на підтвердження використання придбаного товару та послуг у контрагентів позивачем надано журнал обліку приймання кукурудзи (підтверджує в'їзд транспортного засобу з зерном на територію пункту розвантаження - ПрАТ «Інтеркорн», що супроводжувався відбором проби для лабораторного аналізу), зведений журнал приймання кукурудзи (до якого заносяться результати лабораторного аналізу проби, відібраної з кожного автомобіля), журнал реєстрації лабораторних аналізів при прийманні зерна (підтверджує в'їзд транспортного засобу з зерном на територію пункту розвантаження - ПАТ «ДКПК»).
Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає позивачу право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з вказаними вище контрагентами.
При цьому, суд першої інстанції звертає увагу на відсутність транспортних заявок до договору перевезення.
Однак, як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_3 договір виконувався шляхом узгодження умов в телефонному режимі між представниками контрагентів, а паперові заявки не є первинними бухгалтерськими документами, та їх відсутність не вказує на нереальність договору, а є тільки формою домовленості між сторонами про вчинення певних дій в майбутньому.
Також, висновки суду першої інстанції про те, що в товарно-транспортних накладних незаповнені деякі відомості, що порушує вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що на момент виникнення правовідносин (листопад - грудень 2013 року) діяли Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами внесеними наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 N 493. Отже, станом на дати здійснення операцій взагалі не було затверджено форму товарно-транспортної накладної. Така форма була затверджена змінами, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 N 983, які набрали чинності з 14.01.2014.
Більш того, навіть незаповнені окремі графи товарно - транспортної накладної не підтверджують нереальність операції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 16.04.2014 у справі №К/800/5826/13.
У листі Міністерства доходів та зборів України в своєму листі від 19.09.2013 №11569/6/99-99- 22-01-03-15/1128 вказано, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Також, суд першої інстанції звернув увагу, що з огляду на надані позивачем протоколи узгодження цін та товарно-транспортні накладні до укладених договорів поставки із ПСПзОВ «Старосільське» вказаним контрагентом постачання товару на склад ПАТ «ДКПК» почало здійснюватись вже з 13.10.2013 за укладеними договорами поставки, якими не передбачається постачання на вказаний склад, а визначено склад покупця - ПрАТ «Інтеркорн», при цьому, ані пояснень, ані документально підтверджених доказів узгодження між сторонами (додаткові угоди) відповідних змін або доповнень до умов таких договорів поставки щодо місця поставки товару на вимогу суду не надавались.
Стосовно вказаного колегія суддів зазначає, що постачання зерна на склад ПАТ «ДКПК» здійснювалось протягом періоду з 13.10.2013 з 21.10.2013 згідно з умовами договору поставки №ІІ-3715 від 11.10.2013, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Згідно з п.1.2 цього договору продавець (ПСПзОВ «Старосільське») за свій рахунок здійснює поставку зерна на склад ПАТ «ДКПК» за адресою Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, с. Дніпровське, вул. Островського, 11.
Також, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача та мотиви суду першої інстанції про те, що відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів, з огляду на наступне.
Як випливає з умов укладених договорів поставки з контрагентами С(Ф)Г «Агросвіт» і ТСПзОВ «Старосільське» та підтверджується доказами, що знаходяться в матеріалах справи, товари надходили від перевізників безпосередньо на склади вантажоодержувачів ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» і ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі». Згідно з п. 6 статті 267 Господарського кодексу України договором поставки може бути передбачено одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем. Відповідно, зерно не видавалось представникам позивача, а тому операція з постачання зерна на означених в договорах умовах не вимагала видачу представникам позивача довіреностей на одержання матеріальних цінностей від постачальників або від перевізників.
Крім того, постачання здійснювалось на склад вантажоодержувачів, приймання зерна з транспортного засобу здійснювалось на території вантажоодержувачів їх посадовими особами відповідно до наказів та посадових інструкцій, затверджених органом управління вантажоодержувача, а тому видача довіреностей вантажоодержувачем не вимагається.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що не отримав жодних пояснень із їх документальним підтвердженням щодо первинних продавців кукурудзи, від яких ТОВ фірма «Колос ЛТД» здійснювало завезення до ТОВ «Інтерстарч Україна» за укладеним між ними договором перевезення, як і відсутні докази реалізації позивачем виробленої ПАТ «ДКПК» та ПрАТ «Інтеркорн» продукції кінцевим покупцям, такі як укладені договори, замовлення, тощо.
Стосовно зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до умов укладених між позивачем та підприємствами С(Ф)Г «Агросвіт» і ПСПзОВ «Старосільське» договорів поставки продавець (підприємства С(Ф)Г «Агросвіт» і ПСПзОВ «Старосільське») зобов'язався за свій рахунок здійснити поставку зерна на склад підприємств ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» або ПАТ «Дніпровський хрохмалепатоковий комбінат». Відповідно, належне виконання укладених договорів поставки не вимагало надання постачальниками інформації щодо місць розташування складів або місць вантажовідправлення товарів. Таким чином, суд першої інстанції невірно посилається на відсутність документально підтвердженої інформації, яку позивач не міг мати в межах господарсько-правових відносин, що існували між ним і постачальниками.
Протягом періоду квітень 2013 року - липень 2013року позивач придбавав зерно на умовах самовивезення. Відомості про організації, у яких було придбане зерно, наведені в графі «Пункт навантаження» відповідних товарно-транспортних накладних. Додатково надано перелік таких продавців.
Отже, мотиви суду першої інстанції про відсутність документально підтвердженої інформації про первинних продавців зерна, що перевозилось транспортом ТОВ фірма «Колос Лтд» не відповідає дійсності - зазначена інформація присутня у товарно-транспортних накладних в графі «Пункт навантаження».
Як вбачається з матеріалів справи господарська діяльність позивача пов'язана з купівлею зерна кукурудзи, його переробкою на давальницьких умовах та продажем виробленої продукції на ринку України та за кордон. Факт здійснення основної діяльності з виробництва крохмалів та крохмальних продуктів підтверджується, зокрема, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Обсяг оподатковуваних ПДВ операцій з реалізації крохмалепатокової продукції склав у жовтні 2013р. 118877341 грн. (в т.ч. ПДВ 15425422 грн.), в листопаді 90328912 грн. (в т.ч. ПДВ 12084311 грн.), в грудні 2013р. - 89025575 грн. (в т.ч. ПДВ 11644526 грн.). Копії декларацій з ПДВ знаходяться в матеріалах справи.
Для виготовлення продукції протягом жовтня-грудня 2013р. було закуплено зерно кукурудзи загальною кількістю 82123,7 тонн, в тому числі у С(Ф)Е «Агросвіт» 14352,2 тонн, у ПСПзОВ «Старосільське» - 15484,3 тонн. Загальна кількість постачальників зерна у цей період перевищує 50. Зведені дані щодо постачальників та кількості поставленого ними зерна знаходяться в матеріалах справи.
Загальна кількість закупленого зерна підтверджується даними довідок, складених підприємствами ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» і ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі», які складаються за звітний місяць та містять дані про рух давальницької сировини, хід її переробки та кількість виробленої продукції. Копії довідок знаходяться в матеріалах справи.
Оскільки зерно кукурудзи не має індивідуальних ознак, то визначити момент переробки зерна, придбаного саме у С(Ф)Г «Агросвіт» і ПСПзОВ «Старосільське» не можливо. Відповідно, відсутня можливість визначити момент реалізації виготовленої саме з цього зерна продукції.
З огляду на викладене, мотиви суду першої інстанції на відсутність доказів реалізації виробленої з зерна поставленого С(Ф)Г «Агросвіт» і ПСПзОВ «Старосільське» продукції є безпідставним, оскільки масовий характер закупівлі зерна, його переробки виключає можливість ідентифікувати вироблену продукцію по постачальниках сировини.
Посилання відповідача та мотиви суду першої інстанції про порушення контрагентами позивача податкового законодавства є безпідставними з огляду на наступне.
У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» зазначено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та контрагентами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача про їх нікчемність є безпідставними, що не було враховано судом першої інстанції.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки та акти зустрічної звірки контрагентів позивача, в яких встановлена відсутність в останніх достатніх виробничих потужностей, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Як вбачається з платіжних доручень №4062305/1 від 23.06.2014 (т.1 а.с.5) та №4111705/1 від 17.11.2014 (т.2 а.с.9), позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 487,20 грн., та за подачу апеляційної скарги в розмірі 2436,00 грн., які слід відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна».
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 17.06.2014 №0002582203.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 18.07.2014 №0003262204.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» (КОД ЄДРПОУ 38307757) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2 923 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 19.03.2015.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.03.2015 |
Оприлюднено | 24.03.2015 |
Номер документу | 43184102 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Василенко Я.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні