Ухвала

від 06.09.2016 по справі 826/15088/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/16182/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Островича С.Е.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників позивача - Гончарової М.В., Буленка В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015

у справі № 826/15088/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014 № 0002582203 та від 18.07.2014 № 0003262204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірка ТОВ «Інтерстарч Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з питань взаємовідносин з СФГ «Агросвіт» за грудень 2013 року, складено акт № 1128/26-53-22-03-21/38307757 від 05.06.2014, в якому встановлено порушення: п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 698 974 грн., а також завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19 Декларації) за грудень 2013 року на суму 698 974 грн.

17.06.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002582203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 698 974 грн.

В період з 29.05 по 04.06.2014 податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Інтерстарч Україна» з питань формування від'ємного значення з ПДВ за період з моменту виникнення по 20.05.2014, результати якої викладені в акті від 19.06.2014 № 1348/26-53-22-04-21/38307757, в якому зафіксовано порушення: п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) в сумі 4 804 650 грн.

18.07.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003262204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4 804 650 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Інтерстарч Україна» (покупець) у перевіряємому періоді здійснювало господарські операції із контрагентами-продавцями на підставі укладених тотожних договорів поставки, згідно із якими продавець зобов'язався поставити і передати у власність товар (сільськогосподарську продукцію), який вироблений продавцем на власних або орендованих основних фондах, в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з покупцем та у додатках (специфікаціях) до договорів, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.

Позивачем були укладені договори поставки з наступними контрагентами, а саме:

- з С(Ф)Г «Агросвіт» були укладені договори поставки, за умовами яких продавець за свій рахунок здійснює поставку товару (зерно кукурудзи вологе, урожай 2013 року) на склад покупця - ПАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 120) у кількості та вартості, узгодженій сторонами у додатках (специфікаціях), а саме: у листопаді 2013 року на загальну вартість 16 807 500 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 801 250 грн.); у грудні 2013 року на загальну суму 2 819 700 грн. (в т.ч. ПДВ - 469 950 грн.).

- з ПСПзОВ «Старосільське» у жовтні 2013 року були укладені договори поставки (додаток до справи №4), за умовами яких продавець за свій рахунок здійснює поставку товару (зерно кукурудзи вологе, урожай 2013 року) на склади покупця - ПАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 120) та ПАТ «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (Дніпропетровська обл., с. Дніпровське, вул. Островського, 11) у кількості та вартості, узгодженій сторонами у додатках (специфікаціях), а саме: за жовтень 2013 року на загальну суму 24 597 600 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 099 600 грн.).

Крім того, у перевіряємий період ТОВ «Інтерстарч Україна» (замовник) мало господарські взаємовідносини із контрагентом-перевізником ТОВ «Колос ЛТД» (перевізник) на підставі укладеного договору № 02ИС/13 від 14.01.2013 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському повідомленні (надалі - договір перевезення), згідно із яким перевізник зобов'язується перевезти, а замовник сплатити за перевезений вантаж в узгодженій сторонами кількості.

Фактичне здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджено матеріалами справи, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, рахунками, актами виконаних робіт, актами прийому-передачі, документами про перевезення, актами про зберігання, протоколами узгодження ціни за відповідними договорами, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Крім того, на підтвердження використання придбаного товару та послуг у контрагентів позивачем надано журнал обліку приймання кукурудзи, що підтверджує в'їзд транспортного засобу з зерном на територію пункту розвантаження - ПАТ «Інтеркорн», що супроводжувався відбором проби для лабораторного аналізу, зведений журнал приймання кукурудзи (до якого заносяться результати лабораторного аналізу проби, відібраної з кожного автомобіля), журнал реєстрації лабораторних аналізів при прийманні зерна (підтверджує в'їзд транспортного засобу з зерном на територію пункту розвантаження - ПАТ «ДКПК»).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з постачання зерна кукурудзи та надання послуг з перевезення фактично не мали реального характеру, факти поставок та надання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами поставки та договором перевезення за перевіряємий період, не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували правовідносини ТОВ «Інтерстарч Україна» із контрагентами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що помилки в окремих первинних документах не можуть свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки позивачем в повному обсязі доведено фактичне здійснення операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту в перевіряємому періоді.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід також зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом апеляційної інстанції встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Інтерстарч Україна», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний С.Е. Острович