Постанова

від 16.03.2015 по справі 823/306/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року справа № 823/306/15

14 год. 35 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.,

представника позивача - Брайона В.О. (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Власенко В.В. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ 2010» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ 2010» (далі-позивач) до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 28.01.2015 №0000302301, стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно зробив висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ГРІН СІТІ» та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, а також докази переміщення та реалізації придбаного товару, якими підтверджується реальність цих операцій. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів, що призвело до прийняття неправомірного ППР та незаконного донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що позивач документально не підтвердив отримання товару від вищевказаного контрагента, а також не надав доказів його транспортування. Крім того, відповідач стверджує, що податкові накладні (далі - ПН) сформовані на суму ПДВ менше 10000 кожна, що дало змогу позивачу уникнути їх реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Тому, вважає правомірним донарахування оспорюваних зобов'язань.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з таким.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ 2010» зареєстроване як юридична особа з 17.05.2010 (код ЄДРПОУ 37105996).

Суд встановив, що на підставі наказу від 29.12.2014 №242 старший державний ревізор-інспектор відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Гарната А.М. провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «ГРІН СІТІ» за вересень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) щодо взяття податкового кредиту на підставі податкових накладних за правовідносинами, що реально не відбувались, у результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 6234,00грн.

До такого висновку згідно з даними акту перевірки від 14.01.2015 №14/23-01-22-04/37105996 (далі - акт перевірки) відповідач дійшов з огляду на ненадання позивачем доказів переміщення придбаного товару, а також наказу на відрядження директора ТОВ «ПОСТАЧ 2010» до місцезнаходження контрагента для підписання первинних бухгалтерських документів.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване ППР від 28.01.2015 №0000302301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7795,00грн. (6234,00грн. - основний платіж та 1561,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Надаючи оцінку спірним обставинам справи суд врахував таке.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об'єктом оподаткування відповідно до підп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З письмових доказів у справі суд встановив, що позивач уклав з ТОВ "ГРІН СІТІ" договір купівлі-продажу товарів від 08.09.2014 №809/15 щодо придбання дерев'яних піддонів.

Податковий кредит за цими правовідносинами позивач взяв у сумі 6243,00грн. згідно з ПН від 08.09.2014 №30 та №221. Ці ПН оформлені належним чином з посиланням на вищевказаний договір та підписані керівником ТОВ «ГРІН СІТІ». Порушень при їх оформленні під час проведення перевірки не встановлено.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. П.184.1 ст.184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Сукупний аналіз норм ПК України свідчить, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з п.6.1 ст.16 ПК України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Суд встановив, що на час виконання вищевказаних правочинів зобов'язання з ПДВ та відповідні суми податкового кредиту своєчасно відображені позивачем і його контрагентом у повному обсязі у податкових деклараціях з ПДВ. Розбіжності у звітності з ПДВ суд і відповідач під час проведення податкової перевірки не встановили. ТОВ «ГРІН СІТІ» на момент здійснення господарських операцій зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та є платником ПДВ. Відповідно до даних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача та ТОВ «ГРІН СІТІ» неспеціалізована оптова торгівля та торгівля деревиною є їх характерними видами діяльності.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, яка є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Отримання товару за правовідносинами з ТОВ «ГРІН СІТІ» підтверджується видатковими накладними (далі - ВН) від 08.09.2014 №РН-0908/01 та №РН-0908/06, а переміщення - товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) до них (а.с.27, 28). ТТН містять посилання на реквізити ВН, мають інформацію щодо кількості, виду, обсягу, ціни товару. Отже, доводи відповідача про відсутність доказів переміщення придбаного позивачем товару спростовані.

Суд звернув увагу, що вказані ВН містять всі обов'язкові реквізити первинно-бухгалтерського документа, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника.

Суд дійшов висновку, що службова особа відповідача, яка безпосередньо проводила перевірку, провела її без дотримання принципу об'єктивності та повноти, оскільки вважаючи правовідносини безтоварними, не перевірила чи включено у витрати сплачені суми коштів згідно з договором із вказаним контрагентом, не надала оцінки з питань дотримання норм законодавства взяття позивачем витрат, відповідного впливу на формування податкової звітності з податку на прибуток підприємств за відповідний період, фактично обмежившись лише перевіркою ПДВ. При цьому, об'єкт перевірки не був обмежений питанням перевірки правомірності даних податкової звітності з ПДВ. Висновок про неправомірність взяття податкового кредиту за правочинами, що реально не відбувалися, без висновку про неправомірність формування за їх рахунок витрат на переконання суду не відповідатиме вимогам податкового законодавства.

З платіжних доручень (а.с.31-32) суд встановив, що оплата товару проведена у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи позивач підтвердив, що товар, придбаний у ТОВ «ГРІН СІТІ», проданий ТОВ «Агрофірма «ПОЛЕ» та ТОВ «Національна горілчана компанія», що підтверджується відповідними ВН (а.с.83-83).

На час судового розгляду справи, як і на момент податкової перевірки, відсутні вироки суду щодо посадових чи службових осіб позивача та його контрагента, з яких можна було би встановити факт складання ПН з метою отримання податкової вигоди. Тож твердження відповідача про складання ПН з метою уникнення їх реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних чи сплати зобов'язань з ПДВ є безпідставними. Відсутність наказів на відрядження керівника позивача для отримання товару та укладання договору купівлі-продажу суд вважає недостатньою обставиною для висновків про реальне невиконання правочину.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність сукупності достатніх ознак щодо обставин вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «ГРІН СІТІ» не мали реального характеру

Згідно зі ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з тим, що суд не вбачає порушень позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а висновки акту перевірки не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Зважаючи, що інших обставин, які би свідчили про нереальність господарських правочинів, відповідач не навів і судом не встановлено, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого ППР та необхідність його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи розмір сплаченого судового збору за подання адміністративного позову і обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення судового збору на користь позивача з Державного бюджету сумі 182,70грн.

Керуючись ст.ст. 2, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ 2010» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.01.2015 №0000302301.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ 2010» (код ЄДРПОУ 37105996) судовий збір за подання цього позову в сумі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні 70коп.) відповідно до квитанції від 13.02.2015 №444.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 20.03.2015