Постанова

від 30.04.2015 по справі 823/306/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/306/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Брайона В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Постач 2010" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ " Постач 2010" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2015 р. № 0000302301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Грін Сіті» за вересень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ шляхом віднесення суми у розмірі 6234,00 грн. до податкового кредиту, та відображено вказані порушення в акті перевірки від 14.01.2015 р. №14/23-01-22-04/37105996.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване ППР від 28.01.2015 р. №0000302301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7795, 00 грн., в тому числі, 6234, 00 грн. - основний платіж та 1561,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що за документами, наявними в справі, 08.09.2014 р. позивач уклав договір купівлі - продажу товарів № 809/15 (а. с. 21).

Умовам вказаного договору передбачено наступне: товар: піддони; адреса поставки: визначається позивачем; доставка товару: силами продавця; вартість доставки: включається в ціну товару.

Натомість, в матеріалах справи наявні дві видаткові накладні від 08.09.2014 р. № РН-0908/01 (а. с. 23) та № Н-0908/06 (а. с. 24) на реалізацію загальної кількості піддонів: 884 шт. на загальну суму 37460, 00 грн.

Вказані видаткові накладні не дають змоги ідентифікувати особу, що засвідчила факт отримання товару, а також дати та номеру документа, яким уповноважено вказану особу на отримання ТМЦ.

Аналогічно, колегія суддів не має можливості встановити особу, що підписала видаткові накладні від імені контрагента - продавця.

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи, оформлені належним чином, та не включають в себе витрати на транспортування, незважаючи на умови договору.

Всупереч встановленню належного оформлення податкових накладних, колегія суддів ставить під сумнів реальність господарських операцій з огляду на наявні в матеріалах справи товарно - транспортні накладні.

Так, як зазначив суд першої інстанції, ТТН (а. с. 27, 28) містять посилання на реквізити видаткових накладних, мають інформацію щодо кількості, виду, обсягу, ціни товару. Отже, на думку суду першої інстанції, доводи відповідача про відсутність доказів переміщення придбаного позивачем товару спростовані.

Натомість, при дослідженні вказаних доказів, колегією суддів було встановлено, що вказані ТТН не містять жодного підпису авто перевізника ОСОБА_3

Також матеріали справи не містять жодних відомостей про наявність у вказаного автоперевізника КАМАЗу НОМЕР_1 та причепу/напівпричепу АІ6349ХТ.

Досліджуючи ТТН, колегією суддів було встановлено, що всупереч умовам договору купівлі - продажу замовником автоперевезення виступив позивач.

В свою чергу. В матеріалах справи відсутній відповідний договір на перевезення вантажу, укладений між ОСОБА_3 та позивачем, та доказ оплати наданих послуг.

Натомість, на думку колегії суддів, факт такої оплати та сума оплати вартості перевезення прямо пов'язана у даній справі з встановленням факту наявності ділової мети з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

З матеріалів справи вбачається, що вартість реалізованих піддонів склала 37908, 00 грн., тобто 448 грн. прибутку позивача.

В свою чергу, відстань від м. Ірпінь до м. Черкаси становить приблизно 218 км.

Крім того, у зв'язку з відсутність первинної документації (договорів, ТТН тощо), що підтверджують подальшу реалізацію товару у напрямку позивач - ТОВ «Агрофірма «Поле», ТОВ «Національна горілчана компанія», колегія суддів не має змоги оцінити масштаб прибутку позивача в розрізі оплати вартості подальшого транспортування на користь контрагентів позивачем.

Також, колегією суддів встановлено, що подальша реалізація піддонів підтверджується з боку позивача документами, що суперечать один одному.

Так у видатковій накладній, виписаній позивачем на користь ТОВ «Агрофірма «Поле» від 08.09.2014 р. № РН - 0000037 міститься посилання на рахунок - фактуру № СФ - 0000054 від 15.09.2014 р. (а. с. 82).

В той же час, наявний в матеріалах справи рахунок - фактура, датований 08.09.2014 р., що не відповідає відомостям видаткової накладної (а. с. 80).

Аналогічно, рахунок - фактура № СФ - 0000053, датований 10.09.2014 р. (а. с. 81).

Натомість, видаткова накладна оформлена 08.09.2014 р. (а. с. 83), що суперечить суті рахунку - фактурі, який виконує роль цінової пропозиції, у випадку оформлення його після фактичного придбання товару.

При цьому, колегія суддів дотримується позиції, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість, змін у власному капіталі позивача колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, зазвичай, причиною формування податкового кредиту є вплив об'єктивних чинників на господарську операцію таким чином, щоб прибуток від такої операції став значно нижчим від очікуваного або взагалі не мав місця.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що господарські відносини позивача з контрагентом призвели до формування позивачем податкового кредиту за відсутності будь - яких негативних чинників, що має ознаки наданню переваги при ініціюванні вказаних відносин податковій меті над комерційною.

Також, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи, в якості доказу оплати придбаного товару позивачем, наявна незавірена копія платіжного доручення на суму 11000, 00 грн. (а. с. 31).

Інші докази оплати в матеріалах справи відсутні.

Копія платіжного доручення № 378 від 10.12.2014 р. (а. с. 32) до уваги колегією суддів не береться, з огляду на те, що згідно вказаної копії призначення платежу: договір переуступки № 809/21 від 08.09.2014 р., який спірних правовідносин не стосується.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про недобросовісність господарської операції, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи домінування податкової мети над комерційною метою, а тому рішення податкового органу є правомірним та скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Постач 2010" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю " Постач 2010" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя О. А. Губська Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови виготовлено 30.04.2015 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: