Ухвала

від 12.03.2015 по справі 813/5965/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 876/11846/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представників позивача : Брунця В.Г., Патько Н.В.

представника відповідача : Шпака В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року за позовом Фермерського господарства «Межиріччя» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2014 року Фермерське господарство «Межиріччя» (далі - ФГ «Межиріччя») звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001982200 від 14.08.2014 р., яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 412 166 грн., в тому числі 329 733 грн. за основним платежем та 82 433 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що придбані в Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Даноша» поголів'я свиней використані позивачем не в господарській діяльності суб'єкта спеціального режиму оподаткування, оскільки первинні документи, що начебто підтверджують реалізацію в подальшому поголів'я свиней ТзОВ «Домін Груп» оформлені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, апелянт посилається на вирок Дарницького районного суду м. Києва, яким власника ТзОВ «Домін Груп» ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.27 ч.5, ст.205 ч.1 Кримінального кодексу України. Апелянт вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Домін Груп» не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання товарно-матеріальних цінностей або здійснення діяльності. Про це свідчать відсутність у контрагента необхідних умов для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, техперсоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову повністю.

В письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що вироком суду не було встановлено заниження обсягів податкових зобов'язань з ПДВ службовими особами ФГ «Межиріччя». Крім того, вироком суду не встановлено факти фіктивного фінансово-господарської діяльності між ФГ «Межиріччя» та ТзОВ «Домін Груп», тоді як обов'язковим для врахування адміністративним судом є факт, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В процесі апеляційного розгляду представник позивача звернулася до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, яке реорганізовано у Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ).

З врахуванням наданих доказів реорганізації первинного позивача та положень ст. 55 КАС України, суд допустив заміну позивача його правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Шпака В.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представників позивача Брунця В.Г. та Патько Н.В., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 30.07.2014 р. Миколаївською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФГ «Межиріччя» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Домін Груп» за період з 01.01.2012 р. по 23.05.2014 р., за результатами якої складено акт № 555/13-21-22-00/35313663 від 30.07.2014 р.

В ходів перевірки були встановлені порушення п. 209.2 ст. 209, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, Миколаївською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001982200 від 14.08.2014 р., яким ФГ «Межиріччя» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 412 166 грн., в тому числі 329 733 грн. за основним платежем та 82 433 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до моменту реалізації живого товару ТзОВ «Домін Груп», придбані в ТзОВ «Даноша» свині відгодовувалися позивачем протягом більше шість місяців продукцією, вирощеною на власних сільськогосподарських угіддях, а саме кормами, отриманими з врожаю сільськогосподарських культур, зерновими, кукурудзою та іншими кормовими культурами, на підтвердження чого до матеріалів справи, було долучено копію звіту про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур плодів, ягід та винограду на 01.12.2013 р. та звіт про стан тваринництва за 2013 рік. На підтвердження наявності в позивача сільськогосподарських угідь, в матеріалах справи містяться довідки Станківецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, згідно якої на території сільської ради використовує землі під сінокоси. Також міститься довідка Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, згідно якої ФГ "Межиріччя" орендує землі пайового фонду загальною площею 704,5 га, з них 494,5 га ріллі, 11,9 га сінокосів та 234,1 га пасовищ. Окрім цього, в матеріалах справи містяться договори оренди нежитлових приміщень укладених з ТзОВ "Ілів", згідно яких ФГ "Межиріччя" орендує нежитлові приміщення для ведення господарської діяльності. Згідно договору оренди тваринницьких приміщень, позивач орендує в ТзОВ "Колос" тваринницькі приміщення та обладнання. На момент здійснення спірних господарських операцій на балансі позивача перебувало 77 основних засобів , в тому числі 7 тракторів, дробілка кормів, кормозбиральний комбайн, культиватори, автомашини МАЗ, КАМАЗ, худобозабійний пункт, тощо. Дані засоби зафіксовані в інвентарній книзі обліку основних засобів.

Щодо покликання відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Домін Груп" в зв'язку з винесенням вироку Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі № 753/11826/14-к про обвинувачення засновника ТзОВ "Домін Груп" у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що даним вироком не встановлено факту безтоварності спірних господарських операцій. Більше того, у вироку жодним чином не згадується ніяка інша фінансово-господарська операція. Крім того, керівника ТзОВ "Домін Груп" було засуджено не за фіктивне підприємництво, а за пособництво у фіктивному підприємництві. Частина розрахунків з ТзОВ "Домін Груп" позивачем проведена вже після зміни керівника. Також оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем 14.08.2014 р., тобто до набрання законної сили вироком суду у кримінальній справі, в межах якої було призначено перевірку позивача. Крім того, позивач при виборі контрагента зібрав всю оприлюднену інформацію та документацію про контрагента, яка вказувала на його добросовісність. Про це свідчить наявність у позивача документів що підтверджують правосуб'єктність ТзОВ "Домін Груп", а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також суд першої інстанції вказав, що ПК України не пов'язує можливість застосування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, передбаченого ст. 209 ПК України, з видачею ветеринарних свідоцтв на реалізацію свиней, а передбачає дотримання певних вимог, які були дотримані позивачем в повному обсязі.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 152.1. ст. 152 ПК України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього Кодексу.

Згідно ст.149 ПК України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тобто обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відображення господарських операцій у податковому обліку здійснювалося відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством зі спеціальним режимом оподаткування на вартість поставлених ним товарів, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальну на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей.

Згідно Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", товаром є будь - яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1 ст. 9 зазначеного Закону України передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 даного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.15 та п.2.16 цього Положення, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, 26.12.2013 р. та 27.01.2014 р. між позивачем та ТОВ «Домін Груп» було укладено договори купівлі-продажу № 7 та № 02. Згідно з п.1.1 вказаних Договорів ФГ «Межиріччя» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТзОВ «Домін Груп» (Покупця) товари (свиней), а ТзОВ «Домін Груп» зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість на умовах даних Договорів.

На виконання зазначених Договорів позивач відвантажив ТзОВ «Домін Груп» поголів'я свиней: в грудні 2013 року в кількості 600 голів, загальною вагою 67 600 кг на суму 1 216 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 202 800,00 грн. та в січні 2014 року кількості 400 голів, загальною вагою 47 600 кг на суму 761 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 269 33.33 грн., на що виписано накладні та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість по відповідних податкових накладних включено до податкових зобов'язань з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування за грудень 2013 р. - січень 2014 р. та відображено у реєстрах виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларацій з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування та даним декларації з ПДВ за вказані періоди, що було встановлено податковим органом під час проведення перевірки, як і те, що відповідний товар (свиней) одержував по довіреностях: №15 від 27.12.2013 р. та № 8 від 30.01.2014 р. директор ТОВ «Домін Груп» ОСОБА_4

Крім того, було встановлено, що транспортування товару покупцю здійснювалось власним транспортом ФГ «Межиріччя» - автомобілем МАЗ НОМЕР_1, водієм ОСОБА_5, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 27.11.2013 p., 28.12.2013 p., 30.12.2013 p., 30.01.2014 p., 31.01.2014 p. та товарно-транспортними накладними: № 200454 від 27.12.2013 p., № 200465 від 28.12.2013 p., № 200466 від 30.12.2013 p., № 05 від 30.01.2014 p. та № 06 від 31.01.2014 р.

Більше того, ТзОВ «Домін Груп» здійснило часткову оплату товару на суму 360 000,00 грн., при цьому, як вбачається з банківських виписок та витягу з ЄДРПОУ, що містяться в матеріалах справи, така була здійснена вже після зміни засновника та керівника ТзОВ «Домін Груп» (щодо якого немає вироку суду), що є безумовним свідченнчм реальності відповідних господарських операцій.

Щодо тверджень Миколаївської ОДПІ про те, що про безтоварність спірних операцій свідчить відсутність у ТзОВ «Домін Груп» необхідних умов для проведення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, то такі є безпідставними та спростовуються наступним.

По-перше, наявність дефектів податкової правосуб'єктності ТзОВ «Домін Груп» не може ставитись в порушення ФГ «Межиріччя», оскільки позивач зібрав усю оприлюднену інформацію та документацію про контрагента, яка вказувала на його добросовісність, зокрема було отримано копії свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з яких вбачається, що ТзОВ «Домін Груп» на час здійснення досліджуваних господарських операцій було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, являлось платниками ПДВ, а основний його вид діяльності - це торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

По-друге, наявність чи відсутність у контрагента позивача - ТзОВ «Домін Груп» працівників, технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, не є свідченням безтоварності операцій, адже чинне законодавство України не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративний суд України від 18.09.2013 р. № К/9991/55382/12, зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вищий адміністративний суд України у своєму Листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» визначив обставини, які можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, тобто про необґрунтованість податкової вигоди, що власне і було підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Це, зокрема відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність саме цих обставин є підставою для застосування до платника податків відповідальності, передбаченої ПК України, при цьому, потрібно наголосити, що у позивача наявні усі необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, зокрема, на балансі ФГ «Межиріччя» на момент здійснення спірних операцій перебувало 77 одиниць основних засобів, первісною вартістю 2 966 254,00 грн., в тому числі 7 тракторів, дробілка кормів, кормозбиральний комбайн, культиватори, автомашини МАЗ, КАМАЗ, худобозабійний пункт тощо (копії фінансових звітів та витягу з журналу амортизації основних засобів є в матеріалах справи), орендувались приміщення для розміщення свиней у ТОВ «Ілів» за Договорами № 4/1 від 02.01.2013 р. та № 3 від 02.01.2014 р., а у ТзОВ «Колос ЛТД» - за Договором оренди № 3 від 02.01.2013 р. (три тваринницьких приміщення загальною площею 5 540 м. кв. та зерновий склад площею 3200 м. кв.), крім того позивач є орендарем паїв під ріллею, сінокосами та пасовищами у селах Станківці та Заріччя.

Крім того, посилання відповідача на вирок Дарницького районного суду м. Києва, яким власника ТзОВ «Домін Груп» ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.27 ч.5, ст.205 ч.1 Кримінального кодексу України не може бути доказом у даній адміністративній справі, оскільки вказаний вирок не містить фактів, які мають значення для даної справи, адже обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дії чи бездіяльність якої є предметом розгляду в даній адміністративній справі. Вирок у кримінальній справі щодо посадової особи контрагента не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Окрім цього, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем 14.08.2014 р., тобто до набрання законної сили вироком суду по кримінальній справі в межах якої було призначено перевірку позивача в порядку кримінально - процесуального законодавства.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 р. у справі №21-576а14, зазначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, висновки Миколаївської ОДПІ про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Домін Груп», не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Оцінюючи в сукупності наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001982200 від 14.08.2014 р. винесене з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому така до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року по справі № 813/5965/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П.Нос

Повний тест постанови виготовлений та підписаний 17.03.2015 р.