Постанова

від 05.02.2015 по справі п/811/3367/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року Справа № П/811/3367/14

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2014 року №0000672206, №0000682206 та №0000692206.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача 88/11-23-22-06/32039992 від 11.04.2014 року.

05.05.2014 року, на підставі акта перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджуючись із встановленими у акті перевірки висновками зазначає, що відповідачем невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки акту не відповідають чинному законодавству (бухгалтерському та податковому обліку).

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи містяться заперечення проти адміністративного позову, в якому представник просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах наданих йому повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже не можуть бути скасовані з підстав, визначених позивачем в позовній заяві.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Дельта СКМ» за період з 01.05.2011 року по 31.03.2012 року, ПП «Кроун ЛТД» за серпень 2013 року, ПП «Єлисаветдорбуд» за липень-жовтень 2011 року, квітень та липень 2012 року, ТОВ «Спецтрансбуд» за період з 01.11.2011року по 31.11.2011 року, ПП «Мірана» за вересень, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень та грудень 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 11.04.2014 року 88/11-23-22-06/32039992 (т.1 а.с. 15-59).

В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено наступні порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період всього в сумі 479404 грн., в тому числі: травень 2011 року на суму 671 грн., червень 2011 року на суму 200 грн., липень 2011 року на суму 3196 грн., серпень 2011 року на суму 347 грн., вересень 2011 року на суму 16661 грн., жовтень 2011 року на суму 2274 грн., листопад 2011 року на суму 2398 грн., грудень 2011 року на суму 217 грн., січень 2012 року на суму 698 грн., березень 2012 року на суму 3549 грн., липень 2012 року на суму 11124 грн., вересень 2012 року на суму 23051 грн., грудень 2012 року на суму 62403 грн., січень 2013 року на суму 128765 грн., лютий 2013 року на суму 97241 грн., березень 2013 року на суму 47449 грн., квітень 2013 року на суму 62312 грн., серпень 2013 року на суму 5000 грн., жовтень 2013 року на суму 8221 грн., грудень 2013 року на суму 3627 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 19 декларації з ПДВ) та завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації з ПДВ) за травень 2013 року на загальну суму 34868 грн.

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період всього на суму 503903 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 2284 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 21951 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 6425 грн., за І квартал 2012 року на суму 3727 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 35884 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 65523 грн., за 2013 рік на суму 368109 грн.

05 травня 2014 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0000672206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 718672 грн., з яких: за основним платежем 479404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 239268 грн., №0000682206 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 740525 грн., з яких, за основним платежем 503903 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 236622 грн. та №0000692206 грн. яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 34868 грн. (т.1 а.с. 68-70).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. 11.07.2014 року Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області винесено рішення про результати розгляду первинної скарги №5980/10/1-28-10-01-08, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с. 81-85).

Також, рішенням ДФС України від 04.08.2014 року №806/6/99-99-10-01-15, скаргу ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.92-95).

Посилаючись на акти перевірок контрагентів позивача, відповідач зазначає, що первинні документи отримані ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від ТОВ «Дельта СКМ» за період з 01.05.2011 року по 31.03.2012 року, ПП «Кроун ЛТД» за серпень 2013 року, ПП «Єлисаветдорбуд» за липень-жовтень 2011 року, квітень та липень 2012 року, ТОВ «Спецтрансбуд» за період з 01.11.2011 року по 31.11.2011 року, ПП «Мірана» за вересень, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень та грудень 2013 року не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Дельта СКМ», ПП «Кроун ЛТД», ПП «Єлисаветдорбуд», ТОВ «Спецтрансбуд» та ПП «Мірана».

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Дельта СКМ» та філією позивача «Олександрійська ДЕД» 05.04.2011 року було укладено договір поставки товару. На підтвердження реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом позивачем надані копії: рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, актів списання, лімітних карточок, подорожніх листів, платіжних доручень, виписок з рахунків.

12 серпня 2013 року між ПП «Кроун ЛТД» та ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» укладено договір поставки дизельного пального №1304.

На підтвердження реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом позивачем надані копії: виписки з банку, рахунка фактури, видаткової накладної, податкової накладної. На підтвердження використання дизельного пального у власній господарській діяльності, до суду надано копії: заправочних відомостей, рознарядки, нарядів завдань, картки рахунку 203, видаткової накладної, відомостей видачі паливних та мастильних матеріалів, накладних.

На підтвердження реальності виконання умов договору між філією «Канатовська ДЕД» ДП «Кіровоградський облавтодор» та ПП «Єлізаветдорбуд» позивачем надано копії: видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, а також докази використання матеріалів у власній господарській діяльності.

21 листопада 2011 року між ТОВ «Спецтрансбуд» та філією «Новоархангельська ДЕД» ДП «Кіровоградський облавтодор» укладено договір поставки №41, а також договір про надання послуг №19 від 06.06.2011 року.

На підтвердження реальності виконання умов договорів позивачем надано копії: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заправочних відомостей, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також докази використання матеріалів у власній господарській діяльності.

Також, судом встановлено, що між ПП «Мірана» та позивачем 12.07.2012 року були укладені наступні договори поставок №1/1127, №2/1129 та №3/1128.

На підтвердження реальності виконання умов договорів позивачем надано копії: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів переробки, актів здачі-прийняття робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, виписки по рахунку.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагента, складеного посадовими особами податкових органів за місцем його реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з зазначеними вище конрагентами.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 487,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 05.05.2014 року №0000672206, №0000682206 та №0000692206.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М.Притула