Ухвала

від 10.11.2015 по справі п/811/3367/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № П/811/3367/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 09.02.205 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року

у справі № П/811/3367/14

за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06.05.2014 №0000672206, №0000682206, №0000692206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству. Позивач володіє достатнім обсягом правоздатності та дієздатності для вчинення правочинів з контрагентами, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, перебуває на обліку платників податків в органі державної податкової служби та має належним чином складені первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами, що, в цілому, свідчить про реальність укладених правочинів та правомірність формування податкового кредиту та витрат. Посилання відповідача на акти перевірок його контрагентів, якими встановлено відсутність в останніх трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, є безпідставним,оскільки платник податків не може нести і не несе відповідальність за дії своїх контрагентів і пов'язаних з ними осіб.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин у перевіряємий період надано первинні документи, які у повному обсязі підтверджують правомірність дій позивача по формуванню витрат та податкового кредиту.

Крім того, судом зазначено, що посилання відповідача на акти перевірок контрагентів, складених посадовими особами податкових органів за місцем його реєстрації, як на доказ нікчемності угод, жодним чином не спростовує факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача, так і актів перевірки контрагентів. Акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що актами перевірок контрагентів позивача встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами позивача та безпідставне формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг). Відповідач вказує, що первинні документи, отримані позивачем від його контрагентів ТОВ «Дельта СКМ» за період з 01.05.2011 по 31.03.2012, ПП «Кроун ЛТД» за серпень 2013 року, ПП «Єлисаветдорбуд» за липень-жовтень 2011 року, квітень та липень 2012 року, ТОВ «Спецтрансбуд» за період з 01.11.2011 по 31.11.2011, ПП «Мірана» за вересень, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень та грудень 2013 року, не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вимог та проведення безтоварних операцій.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін,зазначає, що судом прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Дельта СКМ» за період з 01.05.2011 по 31.03.2012, ПП «Кроун ЛТД» за серпень 2013 року, ПП «Єлисаветдорбуд» за липень-жовтень 2011 року, квітень та липень 2012 року, ТОВ «Спецтрансбуд» за період з 01.11.2011 по 31.11.2011, ПП «Мірана» за вересень, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень та грудень 2013 року, за результатами якої складено акт №88/11-23-22-06/32039992 від 11.04.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого

занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього в сумі 479404 грн., в тому числі: травень 2011 року на суму 671 грн., червень 2011 року на суму 200 грн., липень 2011 року на суму 3196 грн., серпень 2011 року на суму 347 грн., вересень 2011 року на суму 16661 грн., жовтень 2011 року на суму 2274 грн., листопад 2011 року на суму 2398 грн., грудень 2011 року на суму 217 грн., січень 2012 року на суму 698 грн., березень 2012 року на суму 3549 грн., липень 2012 року на суму 11124 грн., вересень 2012 року на суму 23051 грн., грудень 2012 року на суму 62403 грн., січень 2013 року на суму 128765 грн., лютий 2013 року на суму 97241 грн., березень 2013 року на суму 47449 грн., квітень 2013 року на суму 62312 грн., серпень 2013 року на суму 5000 грн., жовтень 2013 року на суму 8221 грн., грудень 2013 року на суму 3627 грн.,

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 19 декларації з ПДВ) та завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації з ПДВ) за травень 2013 року на загальну суму 34868 грн.

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період всього на суму 503903 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 2284 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 21951 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 6425 грн., за І квартал 2012 року на суму 3727 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 35884 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 65523 грн., за 2013 рік на суму 368109 грн.

Під час перевірки відповідачем використані дані:

акту Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25.10.2013 №415/16-03-22-02-12/34987824 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Дельта СКМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2013»,

акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03.12.2013 №487/23-56-22-03-21/38013833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кроун ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень, вересень 2013 року»,

акту Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 30.08.2013 №24/11-23-22-05/33372659 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Єлисаветдорбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Айвар-МС» за червень-жовтень 2011 року; з ТОВ «Базисстандарт» за квітень та липень 2012 року»,

акту Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 27.11.2013 №48/11-23-22-05/32892736 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спецтрансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ОСКАР УА» за липень-серпень, жовтень-листопад 2011 року»,

акту Маловисківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 17.01.2014 р. №3/11-10-22-10/34659278 «Про проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість в обліку ПП «Мірана» з контрагентами постачальниками та покупцями за вересень, грудень 2012 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, жовтень та листопад 2013 року».

Посилаючись на означені акти стосовно контрагентів позивача, відповідач зазначив, що первинні документи, отримані ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від ТОВ «Дельта СКМ» за період з 01.05.2011 по 31.03.2012, ПП «Кроун ЛТД» за серпень 2013 року, ПП «Єлисаветдорбуд» за липень-жовтень 2011 року, квітень та липень 2012 року, ТОВ «Спецтрансбуд» за період з 01.11.2011 по 31.11.2011, ПП «Мірана» за вересень, грудень 2012 року, січень-травень, жовтень та грудень 2013 року, не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.05.2014:

- №0000672206, яким п збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 718672,00 грн., в тому числі за основним платежем - 479404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 239268 грн.;

- №0000682206, яким п збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 740525,00 грн., в тому числі за основним платежем - 503903,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 236622,00 грн.;

- №0000692206, яким п зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за період травень 2013 року на загальну суму 34868,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, сторонами не заперечується, що позивач в періоді, що перевірявся, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Дельта СКМ», ПП «Кроун ЛТД», ПП «Єлисаветдорбуд», ТОВ «Спецтрансбуд» та ПП «Мірана».

Між ТОВ «Дельта СКМ» та філією позивача «Олександрійська ДЕД» укладено договір поставки товару від 05.04.2011. Факт виконання означеного договору підтверджується рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, актами списання, лімітними картками, подорожніми листами, платіжними дорученнями, виписками з рахунків.

Між позивачем та ПП «Кроун ЛТД» укладено договір від 12.08.2013 №1304 поставки дизельного палива, факт виконання якого підтверджується виписками з банку, рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною. На підтвердження використання позивачем дизельного палива у власній господарській діяльності до суду надано копії заправочних відомостей, рознарядки, нарядів завдань, картки рахунку 203, видаткової накладної, відомостей видачі паливних та мастильних матеріалів, накладних.

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Єлізаветдорбуд» (договір між філією «Канатовська ДЕД» ДП «Кіровоградський облавтодор» та ПП «Єлізаветдорбуд»), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними.

Між ТОВ «Спецтрансбуд» та філією «Новоархангельська ДЕД» ДП «Кіровоградський облавтодор» укладено договір поставки №41 від 21.11.2011, а також договір про надання послуг №19 від 06.06.2011.

На підтвердження виконання означених договорів та використання придбаного товару у власність господарській діяльності позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заправочних відомостей, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також докази використання матеріалів у власній господарській діяльності.

Між ПП «Мірана» та позивачем 12.07.2012 укладені договори поставок №1/1127, №2/1129 та №3/1128.

На підтвердження цих договорів позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів переробки, актів здачі-прийняття робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, виписки по рахунку.

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище підприємствами - контрагентами позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

На момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаного товару, наданих послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних товарів, наданих послуг у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Дельта СКМ», ПП «Кроун ЛТД», ПП «Єлисаветдорбуд», ТОВ «Спецтрансбуд», ПП «Мірана», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Колегія суддів зауважує, що висновки податкового органу про нікчемність вищенаведених правочинів фактично базуються на актах, складених податковим органом стосовно контрагентів позивача, що є порушенням приписів податкового законодавства, зважаючи на наступне.

За приписами п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.4 вказаного Порядку № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

З цих же підстав колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на обставини, викладені в акті про проведення зустрічної звірки ПП «Мірана» та в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кроун ЛТД».

Пункт 7 «Реалізація матеріалів проведеної зустрічної звірки» Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 №236 (розроблених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України), визначає, що результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки (п.7.1 Методичних рекомендацій).

Згідно п.7.2 Методичних рекомендацій при отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор:

у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки;

у разі непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

Крім того, апеляційний суд вважає на необхідне зазначити також, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій у щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій поставки товару, надання послуг.

З цього приводу апеляційний суд враховує також роз'яснення, наведені у ОСОБА_2 адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно даному ОСОБА_2 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі № П/811/3367/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко