Ухвала

від 29.01.2015 по справі 804/1190/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/1190/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року по справі № 804/1190/14 за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013 року: № 0011681703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15942,59 грн.; № 0011671703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17840,04 грн.; № 0011701703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 25999,98 грн.; №0011691703 про донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафу в розмірі 4,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові-повідомлення рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки правочини між Позивачем та його контрагентом відповідають вимогам чинного законодавства та при їх укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, умови договору сторонами було виконано, а грошові кошти було сплачено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.12.13р. № 0011681703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15942,59 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 12754,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3188,52 грн. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.12.13р. № 0011671703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17840,04 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 14272,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3568,01 грн. Визнано протиправним та скасувано рішення Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.12.13р. № 0011701703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 25999,98 грн.

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 138.4 ст. 138 , п. 177.2 ст. 177 ПК України , в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 12754,07 грн.;

- п.п. 57.1 ст. 57 ПК України , в результаті чого встановлено несвоєчасна сплата узгодженої суми податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік по терміну сплати 19.02.2012 року;

- п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198. ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 22688,17 грн.;

- абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464 0 VI , в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 24761,89 грн.

Не погодившись з правомірністю висновків зазначеного акту, 06.12.2013 року Позивачем було подано заперечення.

Рішенням Відповідача від 12.12.2013 року №13212/10/04-07-17-031 заперечення Позивача було задоволено частково та прийняті до уваги надані копії первинних документів щодо господарських відносин з контрагентами - постачальниками, та зроблено висновок про те, що сума заниженого податку на додану вартість складає не 22688,17 грн., а 14272,03 грн.

На підставі Акту перевірки від 28.11.2013 року відповідачем відносно позивача 17.12.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0011681703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15942,59 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 12754,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3188,52 грн.;

- № 0011671703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17840,04 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 14272,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3568,01 грн.

- № 0011691703 про донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафу в розмірі 4,75 грн.

- рішення № 0011701703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 25999,98 грн.;.

Не погодившись з правомірністю винесення зазначених податкових повідомлень рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 17.12.2013 року № 0011681703, № 0011671703, № 0011691703 та № 0011701703 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі договору №СТ217-001 є обґрунтованим та законним, що свідчить про відсутність підстав для винесення податкових повідомлень рішень від 17.12.2013 року № 0011681703 та № 0011671703.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток стала відсутність, на думку податкового органу, належного підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ССД Трейд».

Однак, суд апеляційної інстанції не приймає зазначені доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.177.1. ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця .

Згідно з п.177.3. ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські відносини із ТОВ «ССД Трейд» на підставі договору купівлі-продажу товарів з використанням пластикових старт-карт №СТ0217-001 від 17.01.2011 року.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «ССД Трейд».

Так, відповідно до п.1 договору купівлі-продажу товарів з використанням пластикових старт-карт №СТ0217-001 від 17.01.2011 року, продавець зобов'язується передати у власність покупця товари на АЗС з використанням пластикових старт-карт, а покупець зобов'язується приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

Факт виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкові накладні №19 від 13.01.2012 року, №26 від 17.01.2012 року, №48 від 26.01.2012 року, №39 від 24.01.2012 року, №60 від 30.01.2012 року, №62 від 31.01.2012 року та видаткові накладні №СТ0131-006 від 31.01.2012 року та №СТ0131-015 за період 01 -31 січня 2012 року.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок з особистого рахунку Позивача .

Подальше використання придбаного товару у власній діяльності, підтверджується актами списання ДТ та ГСМ за І квартал 2012 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом наслідком яких є купівля-продаж товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності скасування податкових повідомлень рішень від 17.12.2013 року №0011681703 та №0011671703.

Щодо правомірності винесення Відповідачем рішення від 17.12.2013 року №0011701703, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 17.12.13р. № 0011701703 є таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ССД Трейд», завищення валових витрат в розмірі 71360,15 грн. та завищення податкового кредиту на суму 14272,03 грн., є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У відповідності до п.п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що для фізичних осіб-підприємців, які знаходяться на загальній системі оподаткування єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% на суми доходів отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування Позивачу сум єдиного внеску в розмірі 24791.89 грн. стали висновки податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 суми оподаткованого доходу на 71360.15 грн. у зв'язку зі здійсненням господарської операції з ТОВ «ССД Трейд», яка не має реального характеру.

Проте, як вже зазначалося, висновки Відповідача щодо здійснення Позивачем нереальних господарських операцій не ґрунтуються на реальних обставинах справи, оскільки господарські відносини Позивача з ТОВ «ССД Трейд» підтверджуються належним чином складеними первинними документами, а валові витрати та податковий кредит сформовані у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки Відповідача щодо не донарахування позивачем єдиного внеску в розмірі 24761.89 грн. є протиправним, а рішення від 17.12.2013 року №0011701703 підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення №0011691703 від 17.12.2013 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, що Відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0011691703 від 17.12.2013 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.126.1. ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Позивачем була подана до податкового органу податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік №67262, яким була визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 2026.19 грн.

При цьому, станом на 19.02.2012 року переплата по особовому рахунку Позивача складала 1978.70 грн., у зв'язку з чим податковий борг по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності склав 47.49 грн.

Але, залишок податкового боргу був сплачений Позивачем 23.02.2012 року, тобто з прострочкою терміну сплати у 4 дні.

Так, приписами чинного законодавства встановлено, що якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового протягом строків, визначених Податковим кодексом України, на такого платника накладається штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці до 30 календарних днів включно,

Отже, виходячи з того, що в даному випадку Позивачем дійсно був прострочений термін сплати податкових зобов'язань з ПДФО від підприємницької діяльності, то Відповідачем було обґрунтовано накладено штраф у розмірі 10% погашеної суми боргу, який складає 4.75 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення №0011691703 від 17.12.2013 року обґрунтованими та такими, що відповідають дійним обставинам справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року по справі № 804/1190/14- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко