Рішення

від 18.03.2015 по справі 666/7014/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХЕРСОНА

Справа № 666/7014/14-ц

Провадження № 2/666/98/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.03.2015 р. Дніпровський районний суд м.Херсона у складі:

головуючої судді Дорошинської В.Е.

при секретарі Коверді А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу і акту приймання-передачі майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу і акту приймання-передачі майна посилаючись на те, що при розгляді позовної заяви про повернення майна дізналась про існування договору купівлі-продажу від 18.06.2008р. та акту приймання - передачі майна до договору, які укладені між відповідачем та ООО «Днепровская тогрово-промышленная ассоциация» ОСОБА_3

Позивач заперечує їх дійсність оскільки вважає, що зазначені документи не складались відповідачем у 2008р., а можливо були складені у 2014р. з метою протиправного витребування з позивача майна або протиправного стягнення з позивача суми грошових коштів в розмірі 1928000,00грн. за допомогою та шляхом використання договору купівлі-продажу та акту.

13.05.2009р. позивач на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №151695 від 13.05.2009р. придбала в ОСОБА_4 житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1. Зазначений договір купівлі-продажу позивачем укладався із ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, при цьому вказаний будинок не знаходився у спільної власності ОСОБА_4, про що зазначено в договорі купівлі-продажу.

У 2011р. позивач дізнався, що відповідач як довірена особа ОСОБА_4 не передав грошові кошти за продаж житлового будинку. Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 24.01.2012р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти отримані ОСОБА_2 за продаж житлового будинку, яке набрало законної сили. В ході судового розгляду по даній справі ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_4 не заявляли ніяких вимог стосовно продажу позивачу майна зазначеного у позовній заяві ОСОБА_2 у 2014р.

У 2012р. після спливу трьох років позовної давності з моменту нібито передачі майна, а саме 02.07.2012р. відповідач звернувся із претензією до позивача щодо сплати йому суми в розмірі 241000,00доларів США за нібито передане позивачу майно разом з пропажею житлової будівлі.

Також Позивач звертає увагу, що на його думку, одним з доказів фальсифікації спірних документів є той факт що в договорі та в акті приймання-передачі зазначено адресу ТОВ «ДТПА» - м.Херсон, вул.Перекопська 159-а, але Позивач вважає, що ТОВ «ДТПА» взагалі не знаходилось 18.06.2008 року (дата складання спірних договору та акту приймання-передачі) за вказаною адресою. Відповідно до даних ЄДРГІОУ та відомостей зазначених в постанові господарського суду від 07.08.2008р. по справі №12/143-Б-08 юридична адреса ТОВ «ДТГІА»: м.Херсон вул.Поповича 19-а за якою підприємство не знаходилось, а згідно із заявою директора ТОВ «ДТПА», про що також зазначено в постанові господарського суду від 07.08.2008р. по справі №12/143-Б-08, підприємство знаходилось за адресою: м.Херсон, Миколаївське шосе 4км. Позивач вважає, що ТОВ «ДТПА» могло перереєструватись за адресою : м.Херсон, вул. Перекопська 159-а, тільки у 2011 році, т.я. відповідно до ксерокопії паспорту гр.ОСОБА_2, яку він надіслав Позивачу разом із позовною заявою у 2012році, гр.ОСОБА_2 був зареєстрований за вказаною адресою лише 31.08.2011 року.

Одночасно Позивач зазначає, що державну реєстрацію ТОВ «Дніпровська торгово-промислова асоціація» (код ЄДРПОУ 24946710) (далі - ТОВ «ДТПА») припинено 28.08.2012р. на підставі ухвали Господарського суду Херсонської області від 14.08.2012р-. по справі №12/143-Б-08, відповідно до якої було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «ДТПА», юридичну особу ТОВ «ДТПА» ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ.

При цьому практично у той самий час коли Відповідач нібито придбав в ТОВ «ДТПА» майно, згідно постанови Господарського суду Херсонської області від 07.07.2008р. по справі №12/143-Б-08, було визнано ТОВ «ДТПА» банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. Господарським судом Херсонської області, відповідно до постанови від 07.07.2008р. по справі № 12/143-Б-08 (далі - Постанова), було встановлено, що рішенням господарського суду Херсонської області від 08.11.2005р. по справі №8/194-05 з ТОВ «ДТПА» було стягнуто заборгованість по сплаті експортного мита в сумі 1 937 176,61грн. Виконавче провадження за вказаним рішенням перебували у ВДВС Дніпровського та Комсомольського районів м.Херсона та неодноразово повертались стягувачу (ДПІ у м.Херсоні) у зв'язку з відсутністю майна боржника. 16.02.2007р. виконавче провадження було закрито ВДВС Комсомольського району м.Херсона у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів в ТОВ «ДТПА». Також в Постанові зазначено, що останню податкову зв'язність до ДПІ ТОВ «ДТПА» надавало 03.05.2007р., актом тематичної перевірки ТОВ «ДТПА» від 14.04.2008р. встановлено відсутність ТОВ «ДТПА» за місцем знаходження: м.Херсон. вул.Поповича 19-а, підприємницька діяльність ТОВ «ДТПА» відсутня, боржник не спроможний провести розрахунок з кредитором без визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Відповідно до даних офіційного сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» діяльність ТОВ «Дніпровська торгово-промислова асоціація» припинено 28.08.2012р.

У зв'язку з наведеним просить визнати недійсними та скасувати договір купівлі-продажу від 18.06.2008р. і акт приймання - передачі майна до договору купівлі-продажу від 18.06.2008р., які укладено між ОСОБА_2 та директором ООО «Днепровская тогрово-промышленная ассоциация» ОСОБА_3

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги позовні, просив визнати недійсними договір купівлі-продажу від 18.06.2008р. і акт приймання - передачі майна до договору купівлі-продажу від 18.06.2008р., які укладено між ОСОБА_2 та директором ООО «Днепровская тогрово-промышленная ассоциация» ОСОБА_3, які підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених в позові та додаткових поясненнях долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до незавіреної копії договору купівлі-продажу від 18.06.2008р. який укладено між ОСОБА_2 та директором ООО «Днепровская тогрово-промышленная» ОСОБА_3, предметом якого є продавець продає речі домашнього вжитку на суму 1928000грн., а покупець зобов'язується прийняти речі та оплати їх вартість, а саме: меблевий набір (диван та крісло) виробництво Англія вартістю 120000грн.; шкіряний диван (Німеччина) - 80000грн.; столовий гарнітур (Італія) - 400000грн.: телевізор "піонер" - 40000грн.; кухонний гарнітур (Італія) - 160000грн.; спальний гарнітур (Італія) - 80000грн.; спальний дитячий гарнітур (Італія) -24000грн.; бібліотека гарнітур (Італія) -24000грн.; спальний гарнітур (Італія) -40000грн.; 3 кришталевих люстри -240000грн.; 2 комплекти ванни Джакузі і душова кабінка -240000грн.; 2 холодильних камери - 32000грн.; 2 холодильника "Бош" і "Вірпул" - 16000грн.; 5 килимів -40000грн.; обладнання для тренажерного залу "Кетлер" - 80000грн.; 2 комода для взуття - 56000грн.; піаніно "Вейцбах" - 320000грн.; фінське обладнання для сауни - 56000грн. Всього на суму 1928000грн.

Покупець зобов'язаний сплатити вартість речей, перерахувавши гроші на розрахунковий рахунок продавця в день отримання речей. Продавець зобов'язаний доставити речі на АДРЕСА_1 за місцем проживання покупця.

Відповідно до незавіреної копії акту приймання-передачі майна від 18.06.2008р. до договору купівлі-продажу від 18.06.2008р., продавець передав, а покупець прийняв у власність по договору купівлі-продажу віл 18.06.2008р. майно: меблевий набір (диван та крісло) виробництво Англія вартістю 120000грн.; шкіряний диван (Німеччина) - 80000грн.; столовий гарнітур (Італія) - 400000грн.: телевізор "піонер" - 40000грн.; кухонний гарнітур (Італія) - 160000грн.; спальний гарнітур (Італія) - 80000грн.; спальний дитячий гарнітур (Італія) -24000грн.; бібліотека гарнітур (Італія) -24000грн.; спальний гарнітур (Італія) -40000грн.; 3 кришталевих люстри -240000грн.; 2 комплекти ванни Джакузі і душова кабінка -240000грн.; 2 холодильних камери - 32000грн.; 2 холодильника "Бош" і "Вірпул" - 16000грн.; 5 килимів -40000грн.; обладнання для тренажерного залу "Кетлер" - 80000грн.; 2 комода для взуття - 56000грн.; піаніно "Вейцбах" - 320000грн.; фінське обладнання для сауни - 56000грн. Всього на суму 1928000грн. Претензій обидві сторони один одному не мають.

Відповідно до витягу з офіційного сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» місцезнаходження «ТОВ «Дніпровська торгово-промислова асоціація» є м.Херсон,вул.Поповича, б.19А, керівником якої є ОСОБА_3., 28.08.2012р. припинено юридичну особу.

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 24.01.2012р. позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти у сумі 886220,28грн. та судові витрати.

Відповідно до претензії ОСОБА_2 б/н та б/д до ОСОБА_1, вказано, що: 13.05.2009р. між ними був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, разом з тим, при продажу будинку ним було залишено майно (меблі, побутова техніка, та інше обладнання), що належало йому і щодо якого ви обіцяли вирішити питання або про покупку, або про його повернення. До теперішнього часу майно перебуває у вас і вами не вирішено питання про його долю. Враховуючи те що ви близько трьох років вже користувалися моїм майном і мали намір придбати його у мене, прошу оплатить мені вартість майна у сумі 241000 доларів США, а саме: меблевий набір (диван та крісло) виробництво Англія вартістю 15000 доларів США.; шкіряний диван (Німеччина) - 10000 доларів США.; столовий гарнітур (Італія) - 50000 доларів США.: телевізор "піонер" - 5000 доларів США; кухонний гарнітур (Італія) - 20000 доларів США; спальний гарнітур (Італія) - 10000 доларів США; спальний дитячий гарнітур (Італія) -3000 доларів США; бібліотека гарнітур (Італія) -3000 доларів США; спальний гарнітур (Італія) -5000 доларів США; 3 кришталевих люстри -30000 доларів США; 2 комплекти ванни Джакузі і душова кабінка -30000 доларів США; 2 холодильних камери - 4000 доларів США; 2 холодильника "Бош" і "Вірпул" - 2000 доларів США; 5 килимів -5000 доларів США; обладнання для тренажерного залу "Кетлер" - 10000 доларів США; 2 комода для взуття - 7000 доларів США; піаніно "Вейцбах" - 40000 доларів США; фінське обладнання для сауни - 7000 доларів США.

Відповідно до відповіді ОСОБА_1 на претензію ОСОБА_2, вказано, що: 02.07.2012р. нею була отримана вказана претензія. Зазначений договір купівлі-продажу від 13.05.2009р. був укладений між ними. ОСОБА_2 діяв від імені ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 01.09.2006р., строк дії якої до 01.09.2009р., також ОСОБА_1 проведено з ОСОБА_2 повний розрахунок за придбання житлового будинку. Ніяких інших усних або письмових договорів стосовно купівлі-продажу, приймання, повернення майна зазначеного у претензії з Вами або ОСОБА_4 нею ніколи не укладалось.

Взявши до уваги постанову Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту якої вбачається, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статей 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК).

До матеріалів справи позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про недійсність оскаржуваного договору купівлі-продажу та акту, а також взагалі не надано доказів на підтвердження укладення оспорюваного договору та акту.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5-11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, ст.ст.3, 6, 15, 16, 215, 216, 234, 321, 655 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу і акту приймання-передачі майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м.Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги до Апеляційного суду Херсонської області.

Суддя Дорошинська В.Е.