Рішення

від 18.03.2015 по справі 922/1217/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р.Справа № 922/1217/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Київ до Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр", смт. В. Бурлук про стягнення 86 700,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Дряхлов Є.О., довіреність №435 від 31.12.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр" (відповідача) про стягнення безпідставно отриманої попередньої оплати в розмірі 86 700,00 грн. за договором №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р., а також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити. Подав до суду клопотання (вх.№10603 від 18.03.2015 р.) про долучення витребуваних судом документів, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.03.2015 р. у даній справі відмовлено позивачеві у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

12.07.2010 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач доручає, а відповідач зобов'язався провести комплекс робіт по оформленню права оренди позивача на земельну ділянку площею 0,5 га, розташованої за адресою: Харківська обл., Харківський район, автодорога Харків - Київ - Довжанський, 465 км.

01.08.2011 р. сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, за умовами п. 1 якої сторони доповнили види робіт п. 1.2. договору обсяг робіт.

Крім того, згідно з п. 2 даної Додаткової угоди вартість вищезазначених робіт складає 86 700,00 грн. Позивач протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даної Додаткової угоди зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача вартість робіт у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №2292 від 05.08.2011 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 86 700,00 грн.

Відповідач попередню оплату в розмірі 86 700,00 грн. отримав, але послуги позивачеві на зазначену суму не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2015 р. по справі № 922/4949/14, яке набрало законної сили 28.01.2015 р., договір №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р. було розірвано (а.с. 15-20).

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за договором №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р. в розмірі 86 700,00 грн. При цьому позивач вважає, що дана грошова сума є майном позивача, що знаходиться у відповідача без достатніх підстав, оскільки підстава набуття відповідачем цих коштів відпала у зв'язку із розірванням договору №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 86 700,00 грн., посилаючись на норми ч. 1 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 ЦК України.

Проаналізувавши вищенаведені доводи позивача позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене надає суду підстави для висновку про те, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.

З огляду на наведене та враховуючи той факт, що між сторонами було укладено договору №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р., а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату вартості послуг відповідно до умов вказаного договору, то такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин ч.1 ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з тим, що підстава, на якій були набуті грошові кошти в розмірі 86 700,00 грн. відпала внаслідок розірвання договору слід визнати помилковими, оскільки саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування вищевказаної норми, так як за загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 р. у справі № 13/096-12.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач помилково послався на ч. 1 ст.1212 ЦК України як на підставу повернення вказаних коштів.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно зі ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2015 р. по справі № 922/4949/14, яке набрало законної сили 28.01.2015 р., договір №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р. було розірвано (а.с. 15-20).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт перерахування позивачем на розрахунковий рахунок передоплати в розмірі 86 700,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №2292 від 05.08.2011 р. (а.с. 14).

Оскільки в силу наведених положень законодавства та встановлених обставин справи у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 86 700,00 грн., про що позивач і просить у позовній заяві, то відповідач зобов'язаний повернути позивачеві такі кошти.

При цьому слід зауважити, що в пункті 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що факт отримання попередньої оплати відповідачем не спростовано і суму попередньої оплати позивачеві не повернуто, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 86 700,00 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 901, 902, 903, 905, 906, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр" (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Радянська, 22, код ЄДРПОУ 32497480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, код ЄДРПОУ 24812228) попередню оплату в розмірі 86 700,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.03.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко