Постанова

від 13.05.2015 по справі 922/1217/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа №922/1217/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників:

позивача - Дряхлова Є.О. за довіреністю №435 від 31.12.2014р.,

відповідача - Черненко О.А. за довіреністю №2 від 26.03.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу відповідача - Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр", смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, (вх.2464Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2015р. у справі №922/1217/15,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Київ,

до Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр", смт. В.Бурлук,

про стягнення 86700,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2015р. у справі №922/1217/15 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" попередню оплату в розмірі 86700,00 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства, просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2015р. у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги відповідач зазначає, що в судовому рішенні суд вказав невірне цільове призначення грошових коштів, не надав належної правової оцінки тому факту, що роботи за договором було частково виконано, а отже висновок щодо повернення всієї суми робіт є передчасним. Крім того, на думку апелянта, до вимоги про стягнення грошових коштів, сплачених згідно платіжного доручення 05.09.2011р., сплинув строк позовної давності, який встановлюється тривалістю у три роки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2015р.

Відповідачем надані до суду додаткові документи (вх.№6258 від 17.04.2015р., вх.№7111 від 30.04.2015р.), які долучені до матеріалів справи.

Позивач надав відзив (вх.№7443 від 13.05.2015р.) на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2015р. у справі №922/1217/15 залишити без змін, як таке, що прийняте правомірно при повному дослідженні обставин справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 13.05.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 13.05.2015р. представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.07.2010р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди.

Відповідно до пункту 1.1. договору позивач доручає, а відповідач зобов'язується провести комплекс робіт по оформленню права оренди позивача на земельну ділянку площею 0,5 га, розташованої за адресою: Харківська обл., Харківський район, автодорога Харків - Київ - Довжанський, 465 км.

01.08.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору, за умовами пункту 1 якої сторони доповнили пункт 1.2. договору видами робіт, які необхідно провести.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди вартість вищезазначених робіт складає 86700,00 грн. Позивач протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача вартість робіт у повному обсязі.

На виконання вищезазначеного пункту додаткової угоди замовником 05.08.2011р. на розрахунковий рахунок виконавця перераховано 86700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2292 від 05.08.2011р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у строк, обумовлений умовами договору робіт та неповерненням перерахованих йому грошових коштів, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010 р.

За результатом розгляду вищезазначеної позовної заяви рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2015р. по справі №922/4949/14 договір №88010/У на виконання технічних і консультаційних робіт по оформленню права оренди від 12.07.2010р. розірвано.

Вказане судове рішення набрало законної сили 28.01.2015р. та на його виконання було видано наказ.

Звертаючись до господарського суду Харківської області із позовом у даній справі, позивач вказав на те, що враховуючи те, що договір №88-10/У від 12.07.2010р. розірвано, перераховані на рахунок відповідача кошти у розмірі 867000,00 грн. є майном позивача, що знаходиться у відповідача без достатніх правових підстав, а отже на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України підлягає поверненню.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що посилання на частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України як на підставу повернення грошових коштів є помилковим, а отже, позов підлягає задоволенню, а грошові кошти - поверненню на підставі ст.ст. 901, 902, 903, 905, 906 Цивільного кодексу України (як збитки, завдані замовнику невиконанням договору про надання послуг за плату).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень чинного законодавства дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, відповідач набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі №6/88цс13.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлена помилковість посилань позивача як на підставу повернення грошових коштів на частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пунктом 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, здійснюючи право на захист на свій розсуд.

При цьому, статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, яким позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову; зміна підстав та предмету позову виходить за межі компетенції суду, за винятком випадків, передбачених законодавством (зокрема, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України).

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як вже було встановлено вище, позивачем обрано невідповідний спосіб захисту порушених прав шляхом подання позовної заяви вказаного змісту. Зміна підстав та предмету позову не належить до компетенції суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Однак, суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі заявлених позовних вимог та сам на свій розсуд визначив підстави, за якими заявлені до стягнення грошові кошти можуть бути повернені позивачу, незважаючи на те, що позивач за вказаних обставин мав право звернутись в суд з іншим позовом, однак своїм правом не скористався.

Встановивши, що позов не підлягає задоволенню, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2015р. у справі №922/1217/15 підлягає скасуванню, апеляційна скарга відповідача задоволенню.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмові в позові, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягнуті з відповідача за подання позову в першій інстанції та судові витрати за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення господарського суду покладаються на позивача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2015р. у справі №922/1217/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, код ЄДРПОУ 24812228) на користь Малого приватного підприємства "Великобурлуцький земельний кадастр" (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Радянська, 22, код ЄДРПОУ 32497480) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1827,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18 травня 2015 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель