cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2015 року Справа № 908/4243/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна торгово-виробнича компанія "Авега", м. Енергодар, Запорізька область на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справігосподарського суду Запорізької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА ТРЕЙД", м. Львів дотовариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна торгово-виробнича компанія "Авега", м. Енергодар, Запорізька область простягнення 23 009,00 грн. за участю представників сторін:
позивача: Дроняк У.Я. (представник за дов. від 19.01.2015 №19/01/2015-02),
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ЕРА ТРЕЙД" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Багатопрофільна торгово-виробнича компанія "Авега" про стягнення 23009,00 грн., з яких: 20000,00 грн. основного боргу, 2580,00 грн. інфляційних втрат та 429,00 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням оплати товару, поставленого на підставі видаткової накладної №350 від 12.11.2013. Крім того, просив покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2014 по справі №908/4243/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015, позовні вимоги задоволено повністю. Судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на норми права.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, ТОВ "Багатопрофільна торгово-виробнича компанія "Авега" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 692 ЦК України, ст. 43 ГПК України. Зокрема, як зазначається скаржником товар, за який з нього просять стягнути заборгованість, ним отриманий не був та документи щодо поставки товару ним не підписувались; він (відповідач) був відсутній під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а оскільки суд апеляційної інстанції не вирішував питання про визнання його явки обов'язковою в порядку п.7 ст. 65 ЦПК, він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення експертизи щодо факту факсимільного підпису.
У відзиві ТОВ "ЕРА ТРЕЙД" просить залишити рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваний судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної №350 від 12.11.2013 ТОВ "ЕРА ТРЕЙД" поставив ТОВ "Багатопрофільна торгово-виробнича компанія "Авега" товар - полівінілхлорид S-58 в кількості 10 тон на загальну суму 119500,00 грн., з яких відповідач 12.11.2013 сплатив на користь позивача 91979,15 грн., а 08.01.2014 сплатив ще 7520,85 грн.
20000,00 грн. за отриманий товар залишились відповідачем несплаченим, що і стало підставою для звернення відповідача до суду з даним позовом.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій. В той же час, видаткова накладна може бути одночасно і окремим способом укладання договору між сторонами у спрощений спосіб.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 зазначеного Положення передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було досліджено оригінал видаткової накладної №350 від 12.11.2013 та оригінал довіреності №38 від 12.11.2013, в результаті чого встановлено, що:
- видаткова накладна №350 від 12.11.2013 відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки містить всі необхідні реквізити, передбачені вказаними нормативними актами;
- довіреність №38 від 12.11.2013 (типова форма М-2), видана ТОВ "Багатопрофільна торгово-виробнича компанія "Авега" на ім'я директора Гордевич О.І. для отримання від ТОВ "Ера Трейд" цінностей згідно рахунку №349 від 12.11.2013, також оформлена належним чином та відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, оскільки містить номер і дату, перелік цінностей, які належать отримати, в тому числі найменування товару та його кількість, засвідчена підписом керівника підприємства, а також містить зразок підпису особи, яка уповноважена на отримання цінностей.
Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В матеріалах справи наявна копія податкової накладної, яка в силу податкового законодавства є обов'язковою при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних, дата якої збігається з датою видаткової накладної №350 від 12.11.2013.
Відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ст. ст. 174-175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права").
За таких обставин, враховуючи поставку позивачем відповідачу товару, прийняття його відповідачем та частковий розрахунок останнього за поставлений товар, а також враховуючи положення ст. 625 ЦК України, висновок суду попередніх інстанцій про задоволення позову колегія визнає правомірним та обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для її скасування відсутні.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.111 10 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.
Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі №908/4243/14 залишити без змін.
Головуючий суддя : Г.П. Коробенко
Судді: Г.К. Прокопанич
В.І. Шаргало
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 19.03.2015 |
Оприлюднено | 23.03.2015 |
Номер документу | 43201724 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Коробенко Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні