Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/1811/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/1811/15-г Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВАІК" простягнення 228 228 грн 00 коп. Представники: від позивача: Лещенко О.О., довіреність №06 від 14.01.2015 від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАІК" про стягнення 228 228 грн 00 коп. пені за порушення строків виконання зобов'язання за договором поставки №01-1/2739-14 від 20.08.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки № 01-1/2739-14 від 20.08.2014, а саме допустив прострочення виконання обов'язку щодо поставки товару, у зв'язку із чим позивачем нараховано відповідачу 228 228 грн 00 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 порушено провадження у справі № 910/1811/15-г, розгляд справи призначений на 19.02.2015.

Представник відповідача у судове засідання 19.02.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судове засідання 19.02.2015 з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 19.02.2015 розгляд справи було відкладено на 16.03.2015 у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судове засідання 16.03.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАІК" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (покупець за договором) укладено договір поставки №01-1/2739-14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю 2 (два) високовольтних увода, виробництва ТОВ "Масса" завод "Ізолятор", Росія, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору).

Поставка товару здійснюється по жовтень 2014 року на умовах DDP (Інкотермс 2000) (п. 3.1. договору). Датою поставки товару є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі товару (п. 3.12. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару в строк по жовтень 2014 року.

13.11.2014 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №01/01-6-2/12931 щодо невиконання договірних зобов'язань з вимогою сплатити пеню в розмірі 105 336 грн 00 коп., нараховану станом на 13.11.2014.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару №01-1/2739-14 від 20.08.2014 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на суму 1 755 600 грн 00 коп., що підтверджується актом приймання-передачі товару б/н від 26.11.2014, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

15.12.2014 відповідач надав позивачу відповідь на претензію №321, у якій просив не застосовувати до нього штрафні санкції, посилаючись на вжиття всіх можливих заходів щодо вчасного виконання зобов'язань за договором, а також на форс-мажорні обставини.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 228 228 грн 00 коп. пені, нарахованої за період з 01.11.2014 по 26.11.2014.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5.1.4. договору у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 5.1.4. договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідач правом на судовий захист не скористався, відзиву на позов не надав, обставин, які б спростовували вимоги позивача, суду не навів.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку зі своєчасної поставки товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у розмірі 33 284 грн 25 коп. за період з 01.11.2014 по 26.11.2014.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 665 грн 69 коп.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАІК" (04655, м.Київ, пр-т Московський, буд. 23, літ "Г", оф. 911, ідентифікаційний код 38832908) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) пеню у розмірі 33 284 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.03.2015

Суддя Н.Б. Плотницька