Постанова

від 12.03.2015 по справі 804/3036/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 р. Справа № 804/3036/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за за участю: представник позивача - Березнякова К.О.

представник відповідача - Станчева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морана» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морана» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282203 від 30.01.2015 року відносно ТОВ «Морана» (код ЄДРПОУ 35294866), винесеного Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, повністю;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Морана» (ЄДРПОУ 35294866, р/р № 26003201314798 в відділенні «Центральне» ЗАТ «ОТП Банк» в м.Дніпропетровськ, МФО 300528) судовий збір у сумі 182 грн. 70 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Морана» №19/22-03/35294866 від 16.01.2015р. з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2014 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що в ході проведення перевірки позивача не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд», їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення позивачем операцій з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» за вересень 2014 року в частині здійснення операцій реалізації придбаного у ТОВ «Вінс-Трейд» товару, отже позивачем протиправно завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» за вересень 2014 року.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Морана» зареєстровано 08.08.2007р. Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, що підтверджено Довідкою №830103 з ЄДРПОУ.

Судом встановлено, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ, відповідач) на підставі наказу №9 від 12.01.2015р., відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Морана» (далі - ТОВ «Морана», позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2014 року.

Вказаною перевіркою встановлено:

1. ТОВ «Морана» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» за вересень 2014 року та ТОВ «Вента.ЛТД» за вересень 2014 року в частині здійснення операцій з реалізації начебто придбаного у ТОВ «Вінс-Трейд» крему для обличчя Дмає з біозолотом у кількості 32 шт.;

2. порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по відносинам з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» на загальну суму 53 688,00 грн., в т.ч. за вересень 2014 - 53 688,00 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Вента.ЛТД» на суму 594,00 в т.ч. за вересень 2014 року - 594,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт №19/22-03/35294866 від 16.01.2015р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Морана» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2014 року».

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками ТОВ «Морана» було подано до податкового органу заперечення від 12.01.2015 року вих.№2101/2015.

На підставі Акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282203 від 30.01.2015 року, яким ТОВ «Морана» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 53 688 грн., за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 26 844 грн.

Суд вважає, що висновки зазначені в акті перевірки №19/22-03/35294866 від 16.01.2015р., а отже і податкове повідомлення-рішення № 0000282203 від 30.01.2015р. є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час господарських взаємовідносин).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин), входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Морана» (довіритель) та ТОВ «Аркона Лідер» (повірений) укладено договір доручення №7/31-2014 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом від 31 липня 2014 року. Згідно умов договору довіритель доручає повіреному за нагородження організовувати перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародних та внутрішніх сполучень. Повірений від свого імені та за рахунок довірителя надає послуги з пошуку та підбору перевізників або її довірених осіб, тобто організовує перевезення вантажу вантажним автомобільним транспортом.

У відповідності до умов укладеного договору ТОВ «Морана» було подано до договору доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом заявку від 03.09.2014р. на перевезення вантажу до отримувача: Вента м.Дніпропетровськ, ТАС-фарма ООО м.Київ, Пані Аптека м.Київ, ОСОБА_4 м.Дніпропетровськ, Алтима м.Дніпропетровськ, Ирис МК м.Новомосковськ, Руан РАМ ООО м.Новомосковськ, Фармвест плюс м.Дніпропетровськ, Куцолощенком м.Кривий Ріг, Екосвіт-сінтез м.Дніпропетровськ, Алтима м.Дніпропетровськ, Доктор МОМ м.Запоріжжя, Аптечний склад медичної академії м.Дніпропетровськ, ОСОБА_5 м.Чернигів, заявку від 08.09.2014р. на перевезення вантажу до отримувача: Биомед м.Львів, ФОП ОСОБА_3 м.Львів, ФОП ОСОБА_6 м.Львів, ТОВ Ангелика м.Львів, Алтима м.Дніпропетровськ, Фармпостач ООО м.Дніпропетровськ, МетроФарм м.Київ, Аптеки гормональних препаратів м.Київ, Куцолощенко м.Кривий Ріг, ОСОБА_7 м.Дніпропетровськ, Лакс м.Нежин, ТОВ Аптекарь м.Київ, Вітафарм, Вента м.Дніпропетровськ, Ирис МК м.Новомосковськ, Руан РАМ ООО м.Новомосковськ, Фармалюкс 2010 м.Дніпропетровськ, заявку від 12.09.2014р. на перевезення вантажу до отримувача: Ензим м.Кривий Ріг, Тва-Групп/аптека 03 м.Київ, Вента м.Дніпропетровськ, ОСОБА_4 м.Дніпропетровськ, Концепт-с ТОР м.Київ, Сантим м.Київ, ФармВилладж м.Київ, ОСОБА_7 м.Дніпропетровськ, заявку від 19.09.2014р. на перевезення вантажу до отримувача:ВитаФарма, ОСОБА_7 м.Дніпропетровськ, Аптеки гормональних препаратів м.Київ, Руан РАМ м.Новомосковськ, Ирис МК м.Новомосковськ, Доктор МОМ м.Запоріжжя, Аптека 216 м.Запоріжжя, Полимед м.Одеса, ОСОБА_8 м.Нікополь, Фармалюкс 2010 м.Дніпропетровськ, Аптечний склад.

Суд зазначає, що наведені заявки на перевезення вантажу містять адресу навантаження (м.Дніпропетровськ, вул.Театральна, 1) та адресу отримувача вантажу.

Актом приймання-передачі товару від 24.09.2014р. та актом надання послуг №809/001 від 24.09.2014р. засвідчено факт надання ТОВ «Аркона Лідер» транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом.

Після фактичного виконання договірних зобов'язань ТОВ «Аркона Лідер» виписано на адресу позивача податкову накладну, копія якої наявна в матеріалах справи.

Розрахунки за виконання умов договору було здійснено у безготівковій формі, що підтверджено наданою випискою з банківського рахунку позивача.

08 вересня 2014 року між ТОВ «Морана» (довіритель) та ТОВ «Вінс-Трейд» (повірений) укладено договір доручення №904/2014 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно умов договору повірений за дорученням та за рахунок довірителя надає послуги по організації перевезення вантажів в міських та міжміських сполученнях шляхом транспортних послуг перевізника, тобто організовує перевезення найманим транспортом за маршрутом, вказаним у заявці.

У відповідності до умов укладеного договору ТОВ «Морана» було подано до повіреному заявки від 18.09.2014р., від 19.09.2014р., від 24.09.2014р., від 29.09.2014р. на перевезення вантажу (дієтичні добавки, крем в гофроящиках) разом з Додатками до заяви із переліком отримувачів товару.

Також вказані заявки на перевезення ТОВ «Вінс-Трейд» вантажу містять адресу навантаження (м.Дніпропетровськ, вул.Театральна, 1) та адресу отримувача вантажу.

Актом приймання-передачі товару від 30.09.2014р. та актом надання послуг №ВИ-093065 від 30.09.2014р. засвідчено факт надання ТОВ «Вінс-Трейд» транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом.

Після фактичного виконання договірних зобов'язань ТОВ «Вінс-Трейд» виписано на адресу позивача податкову накладну, копія якої наявна в матеріалах справи.

Розрахунки за виконання умов договору було здійснено у безготівковій формі, що підтверджено наданою випискою з банківського рахунку позивача.

Слід зазначити, що предметом перевезення був товар придбаний ТОВ «Морана» на підставі укладеного з ТОВ «Вінс-Трейд» договору поставки №109/2014 від 01.09.2014р. на поставки товару, перелік (асортимент), кількість та вартість якого визначено у видаткових накладних, а саме: біфформула, акулячий хрящ, Індол-3, ДМАЕ, крем для обличчя, худія, циміцифуга.

Реальність виконання договірних зобов'язань за договором поставки №109/2014 від 01.09.2014р з придбання товару підтверджена складеними видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними та випискою з банківського рахунку, з якої вбачається здійснення розрахунків за договором поставки №109/2014 від 01.09.2014р.

Також в ході судового розгляду позивачем були надані паспорти якості на придбаний товар: крем Індол-3, дієтичні добавки ДМАЕ, крем для обличчя ДМАЕ, дієтична добавка «акулячий хрящ», крем «акулячий хрящ», дієтична добавка «худія», крем «худія», крем «ножні ванни», виробником якого є ПП «Осіріс», біологічна добавка «Еліт», виробник ТОВ «Еліт-фарм», також були надані висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на перелічений товар, світлини придбаного товару, а також витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік на отримання товару від постачальників, зокрема, ТОВ «Вінс-Трейд».

Придбаний товар в подальшому біло реалізовано ТОВ «Вента.ЛТД» на підставі договору поставки товару №24/03 від 24.03.2014р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця лікарські препарати, медичні товари.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «Морана» було виписано податкові накладні на товар, копія якої наявна в матеріалах справи.

Стосовно висновку Дніпропетровська ОДПІ про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ «Морана» не надано товарно-транспортних накладних, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару - суд зазначає наступне.

Предметом укладених з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» договорів є надання послуг з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом міжнародних та міжміських сполучень - послуги з пошуку та підбору перевізників або її довірених осіб, тобто організовує перевезення придбаного вантажу вантажним автомобільним транспортом, що не супроводжується оформленням товарно-транспортних накладних на товар, а є засвідчено актами приймання-передачі наданих послуг.

Також слід зазначити, що відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до ТОВ «Морана» дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Таким чином, операції щодо надання ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» послуг з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом мають завершений характер, як того і вимагає Податковий кодекс, а саме: операції мають документальне підтвердження, обов'язковість ведення та зберігання яких передумовлена правилами ведення податкового обліку. Відповідно, ці договірні відносини були спрямовані на настання реальних наслідків у вигляді отримання прибутку та сплаті усіх відповідних визначених законодавством, податкових платежів.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ТОВ «Морана» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на лист про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркона Лідер» №128/7/26-50-22-02-10 від 14.01.2015р., суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236,чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Щодо використання податковим органом вищевказаного акту суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснення Вищою арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зазначене вище підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин».

У зв'язку з цим, вказані акти про неможливість проведення зустрічних звірок, з урахуванням яких відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм діючого законодавства не можна застосовувати до ТОВ «Агропереробник», оскільки вони не мають обов'язкового характеру для данного суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рухтоварів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства контрагенти позивача ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» були зареєстровані як юридичні особи, що відповідачем не спростовано. Також у період, який перевірявся, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість.

Також, в акті перевірки податковий орган посилається на висновок «Про результати відпрацювання ризикового платника податків від 22.09.2014р. №819/10-26500703, згідно якого встановлено серед іншого, що ОСОБА_9 надав заяву щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві та сказав, що за грошову винагороду погодився стати директором та засновником ТОВ «Аркона Лідер» без наміру на ведення фінансово-господарської діяльності.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що використання податковим органом вищевказаного висновку не може вважатися належним доказом відсутності взаємовідносин між ТОВ «Морана» та ТОВ «Аркона Лідер», тому що лише вирок суду за результатами розгляду кримінальної справи може підтвердити або спростувати наявність в діях ОСОБА_9 ознак кримінального правопорушення, а отже підтвердити або спростувати взаємовідносини між ТОВ «Морана» та ТОВ «Аркона Лідер».

Постанову суду щодо ОСОБА_9 відповідачем в ході судового розгляду надано не було.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов'язок позивача контролювати дії контрагента і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань, тому позивач не може відповідати за дії його контрагента, що не звітує перед податковими органами або не перебуває за своєю юридичною адресою.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги по яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, отже і наявність підстав для формування податкового кредиту, в діях позивача відсутні порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по відносинам з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» на загальну суму 53 688,00 грн., в т.ч. за: вересень 2014 : - 53 688,00 грн., та п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Вента.ЛТД» на суму 594,00 в т.ч. за вересень 2014 року - 594,00 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідних періодів суми витрат на отримання у ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Вінс-Трейд» послуг та правомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним за період, що перевірявся.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000282203 від 30.01.2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Морана» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 53 688 грн., за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 26 844 грн. прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп., що підтверджується банківським чеком № 20022015091232 від 20.02.2015р.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Морана» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» № 0000282203 від 30.01.2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Морана» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 53 688 грн., за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) в розмірі 26 844 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Морана» (ЄДРПОУ 35294866) витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. сплачені ТОВ «Морана» згідно банківського чека № 20022015091232 від 20.02.2015р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом п'яти днів.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков