Постанова

від 16.03.2015 по справі 820/118/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 березня 2015 р. 15:42 год. справа №820/118/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.

при секретарі судового засідання - Рябченко Є.А.

за участю:

представників позивача - Лукашова О.Ю., Моргосліп О.Е.,

представника відповідача - Полежака О.А., Кірнос А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-М" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-М" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконними дій по проведенню документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СКЛАД-М", за результатами якої було складено Акт №4285/20-34-22-01-05/38159597 від 15.12.2014 року, визнання незаконними дії щодо відмови від розгляду заперечень ТОВ "СКЛАД-М" до Акту №4285/20-34-22-01-05/38159597 від 15.12.2014 року, скасування податкових повідомлень-рішень №0004742201 та №0004752201 від 26.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення перевірки відповідачем були допущені порушення податкового законодавства, а для проведення перевірки не було достатніх правових підстав. Висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та помилковими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та безпосередньо порушують права та законні інтереси позивача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали на підставі викладених у позові фактів та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на матеріали перевірки та вказали, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.189.4 ст.189, п.185.1 ст.185, п.п."ж" п.186.3 ст.186 Податкового кодексу України та встановлено заниження податкових зобов'язань, п.п. 198.4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та встановлено завищення валових витрат. З огляду на викладене вважають, що податкові повідомлення - рішення прийняті за наслідками проведеної перевірки є правомірними, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.05.2012 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ №20058213 від 01.08.2012 року.

На підставі направлень №2181, 2182, 2183, 2184, 2185, 2186 від 18.11.2014 року, виданих ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із ст.20, ст.77 Податкового кодексу, у відповідності з національним планом-графіком проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області з 18.11.2014 року по 08.12.2014 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Склад-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.05.2012 року по 31.12.2013 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено Акт №4285/20-34-22-01-05/38159597 від 15.12.2014 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СКЛАД-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.05.2012 року по 31.12.2013року», яким встановлено наступні порушення ТОВ «Склад-М» п.189.4 ст.189, п.185.1 ст.185, п.п."ж" п.186.3 ст.186 Податкового кодексу України, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, п.п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 198.4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

За наслідками акту перевірки №4285/20-34-22-01-05/38159597 від 15.12.2014 року, ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004742201 та №0004752201 від 26.12.2014 року.

Щодо встановлених актом перевірки порушень позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а саме податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Київський центр підтримки і розвитку бізнесу», ТОВ «Промодо», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Склад-М» та ФО-П ОСОБА_6 було укладено Договір про інформаційне обслуговування № 47974-Д від 22.03.2013. У п. 1. Договору «Предмет договору» зазначено наступне: « 1.1. Виконавець зобов`язується надавати Замовнику інформаційні послуги, а саме, надавати Замовнику інформацію про заявки на перевезення вантажів та/або про наявність вільного вантажного транспорту (надалі - «Заявки»), надавати Замовнику технічну платформу для розміщення Заявок…». Зі змісту Акту №3252-74974 здачі - приймання виконаних послуг від 21.09.2013 вбачається, що ФО-П ОСОБА_6 надав інформаційні послуги відповідно до укладеного Договору за період 22.03.2013 по 21.09.2013 на суму 500,00 грн.

Також, ТОВ «ПРОМОДО» (код ЄДРПОУ 36817762) відповідно до Акту наданих послуг № 964 від 27 вересня 2013 року надавав інформаційно-консультаційні послуги з питань розміщення реклами, просування сайту ТОВ «Склад-М» з метою збільшення кількості клієнтів (замовлень послуг з організації перевезень, послуг митного оформлення та складського зберігання) та збільшення прибутку підприємства в подальшому.

Між ТОВ «Склад-М» та ФО-П ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1) був укладений Договір №37-2012\МД від 25.05.2012 року. Предмет Договору - право на використання комп`ютерної програми «М. Е. DOC» (надалі - програма), послуги з системного супроводу програми.

23.04.2013 року ТОВ «Український Сертифікаційний центр» згідно Акту наданих послуг б/н від 23.04.2012 року було надано послуги щодо обробки та видачі сертифікатів ключів електронних цифрових підписів Бухгалтера, Директора, печатки підприємства у зв`язку з закінченням строку дійсності ключів виданих раніше. ФО-П ОСОБА_7 були проведені роботи щодо оформлення пакетів документів для отримання сертифікатів ключів електронних цифрових підписів, та безпосереднє їх встановлення в програмі «М. Е. DOC». Факт надання послуги засвідчує Акт № ТИ-0000246 здачі-прийняття робіт від 24.04.2013 року на суму 100,00 грн. без ПДВ.

З пояснень представника позивача та наявних матеріалів справи вбачається, що 04.09.2013 року у зв'язку зі зміною головного бухгалтера на підприємстві виникла необхідність блокування та анулювання сертифіката ключів електронного цифрового підпису попереднього головного бухгалтера ОСОБА_8 та встановлення нового сертифіката ключів електронного цифрового підпису ОСОБА_1 Видача сертифіката ключів електронного цифрового підпису бухгалтера була здійснена ТОВ «Український Сертифікаційний центр» та підтверджена Актом наданих послуг б/н від 04.09.2013 року ТОВ «Український Сертифікаційний центр». Безпосереднє встановлення ключів в програмі «М. Е. DOC» було здійснено ФО-П ОСОБА_7, про що складено Акт ТИ-0000443 здачі-прийняття робіт від 04.09.2013 року на суму 120,00 грн. без ПДВ.

Окрім цього, ТОВ «Київський центр підтримки та розвитку бізнесу» (АКТ ОУ-0000030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.03.2013 на суму 2212,00 грн. у т. ч ПДВ 20%-368,67 грн.), ФО-П ОСОБА_5 (АКТ здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.10.2013 на суму 228,00 грн. без ПДВ) надавали разові інформаційно-консультаційні послуги з питань ЗЕД та певних питань податкового обліку.

Суд зазначає, що отримані ТОВ «Склад-М» акти від: ФО-П ОСОБА_6, ФО-П ОСОБА_7, ТОВ «ПРОМОДО», ФО-П ОСОБА_5, ТОВ «Київський центр підтримки та розвитку бізнесу» складені відповідно до вимог частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 зі змінами та доповненнями.

Вказані первинні документи містять всі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не сказано, що послуга передана/отримана повинна бути детально конкретизована. Не існує чіткого затвердженого переліку видів послуг, які можуть надаватися/отримуватися та повинні бути зазначені в Актах виконаних робіт (наданих послуг).

Крім того, підпунктом 138.10.2. «адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством…» прямо передбаченні такі види послуг як інформаційні та консультаційні.

Відповідно до п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПКУ г) «винагорода за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримуються платником податку для забезпечення господарської діяльності» є адміністративними витратами, що спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суми, вказані в перелічених актах, правомірно віднесені до валових витрат ТОВ «Склад-М», а висновки податкового органу щодо нереальності настання правових наслідків та про відсутність об'єкту оподаткування не відповідають фактичним обставинам справи.

Відносно тверджень перевіряючих, викладених на стор. 17 Акту перевірки: «…в порушення п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України…не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в частині взаємовідносин ТОВ «Склад-М» з ТОВ «Луга-Райз-Агро» та ТОВ «Нертус Агро» завищено показник валових витрат», суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу №01-04/13 від 01.04.2013 року на закупівлю насіння кукурудзи та соняшнику був укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нертус Агро». Також, ТОВ «Склад-М» було укладено договір купівлі-продажу №02-04/13 від 02.04.2013 року з ТОВ «Луга-Райз-Агро» про придбання насіння соняшнику та кукурудзи.

Представник позивача зазначив, що відповідачем була допущена помилка, оскільки посівна одиниця - це одиниця вимірювання товару, а не вид товару. Отже, за видатковими накладними, переліченими в 2-й таблиці на сторінці 12 Акту перевірки, від ТОВ «Нертус Агро» отримувались не посівні одиниці, а насіння кукурудзи та соняшнику, загальна кількість посівних одиниць становить - 7332.

За видатковими накладними, переліченими у 4-й таблиці на сторінці 12 Акту перевірки, від ТОВ «Луга-Райз-Агро» також отримувалось насіння соняшнику та кукурудзи. Загальна кількість посівних одиниць становить - 25489.

З наявних матеріалів справи вбачається, що роботи з навантаження були здійснені продавцем, насіння соняшнику та кукурудзи відвантажувалися покупцеві у стані, готовому до транспортування (посівні одиниці складені на дерев`яний піддон, та запалетовані стрейчплівкою)

В актах виконаних робіт (наданих послуг) перевізників, які перелічені у абзаці четвертому на сторінці 13 Акту перевірки, перевіркою встановлено, що: «…перевезення ТМЦ здійснювалося з пункту відправлення - м. Харків…». Повна інформація щодо маршруту перевезення міститься у Заявках, що є невід`ємною частиною Договорів перевезення та транспортного експедирування, які були укладені позивачем з усіма перевізниками, які здійснювали транспортування насіння соняшнику та кукурудзи. У п. 1.2. відповідних договорів вказано: «Всі умови конкретного перевезення сторони узгоджують в Заявках, що є невід`ємною частиною даного Договору. В заявках сторони узгоджують: маршрут, назву вантажу, вагу, обсяг вантажу, пункт та строк завантаження, відповідальну особу, пункт розвантаження (призначення), марка автомобіля (держ. номер), ПІБ водія, отримувач вантажу». Заявки, укладені між перевізниками та ТОВ «Склад-М», заповнені відповідно до вимог, прописаних в Договорі. В них зазначено пункт відправки с. Васищеве, Харківська обл., той самий пункт навантаження зазначений і в CMR по яких здійснено перевезення вантажу

Крім того, у четвертому абзаці на сторінці 13 Акту перевірки зазначено, що: «…якість посівних одиниць кукурудзи та соняшнику …посвідчується сертифікатом якості, карантинним сертифікатом та сертифікатом сортової ідентифікації, копії яких до перевірки підприємством ТОВ «Склад-М» надані не були». Документи виготовляються в одному екземплярі та передаються покупцю разом з товаром.

Суд зазначає, що наявність повного пакету необхідних сертифікатів є обов`язковою умовою для отримання Сертифікатів про походження товарів та оформлення товару за митною процедурою Харківською митницею Міндоходів. Отримання сертифікатів підтверджено Актами виконаних робіт Торгово-Промислової Палати, Фітосанітарної лабораторії, Фітосанітарної інспекції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження якості товару та відповідність супроводжуючих товар документів.

Щодо твердження перевіряючих, що: «Всього посівних одиниць за вищевказаними сертифікатами - 41319, що є значно більшим ніж кількість придбаних та реалізованих посівних одиниць», суд зазначає, що наведений у акті перевірки перелік сертифікатів не вірний, а тому й кількість посівних одиниць не відповідає тій кількості, на яку отримувались Сертифікати про походження товару.

Перелік Сертифікатів про походження товару Форма СТ-1, які підтверджують країну походження товарів зазначених у інвойсах №№ 1-21:

1. RU36300F 7127 (бланк 0602763) від 04.04.2013 по інвойсах №№ 1 - 4 від 03.04.2013 (п. о. -5018 у 5973 паперових мішках на 92 дерев`яних палетах в п/е плівці).

2. RU36300F 7247 (бланк 0602887) від 08.04.2013 по інвойсах №№ 5 - 9 від 05.04.2013 (п. о. -8003 у 8063 паперових мішках на 115 дерев`яних палетах п/е плівці).

3. RU36300F 7706 (бланк 0585830) від 12.04.2013 по інвойсах №№ 10 - 14 від 08.04.2013 (п. о. - 7044 у 7083 паперових мішках на 115 дерев`яних палетах п/е плівці).

4. RU36300F 7623 (бланк 0585749) від 11.04.2013 по інвойсах № 15, № 16 від 10.04.2013 (п. о. -3744 у 3912 паперових мішках на 46 дерев`яних палетах п/е плівці).

5. RU36300F 7881 (бланк 0581017) від 15.04.2013 по інвойсах № 17, № 18 від 11.04.2013 (п. о. -3252 у 3396 паперових мішках на 46 дерев`яних палетах п/е плівці).

6. RU36300F 8038 (бланк 0581171) від 16.04.2013 по інвойсах № 19, № 20 від 15.04.2013 (п. о. -3962 у 3962 паперових мішках на 46 дерев`яних палетах п/е плівці).

7. RU36300F 8202 (бланк 0581335) від 17.04.2013 по інвойсу № 21від 17.04.2013 (п. о. -1798 у 1798 паперових мішках на 20 дерев`яних палетах п/е плівці).

Отже, загальна кількість посівних одиниць насіння соняшнику та кукурудзи відповідно до вище перелічених сертифікатів становить - 32821. Саме таку кількість посівних одиниць було придбано позивачем в загальній кількості у ТОВ «Нертус Агро» та ТОВ «Луга-Райз-Агро».

В подальшому, придбаний товар у вказаному обсязі було експортовано та реалізовано ТОВ «Гарант Оптима», яке розрахувалось за отриманий товар в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалами справи

В абзаці четвертому на сторінці 13 Акту зазначено: «…відповідно до наданих до перевірки документів, а саме CMR щодо транспортування посівних одиниць на територію РФ встановлено, що за CMR № 521784, № 003989 навантаження посівних одиниць здійснювалось 28.03.2013 тобто за декілька днів до отримання посівних одиниць від постачальників». В зазначених CMR при заповнені була припущена технічна помилка. Навантаження фактично відбувалося 03.04.2013. Відповідно до роз'яснень інформаційного листа №1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В абзаці четвертому на сторінці 14 акту перевірки зазначено, що: «При перевірці первинних документів жодним чином не доведено економічну обґрунтованість здійснення транзитної операції через ТОВ «Склад-М», фактично ТОВ «Луга-Райз-Агро» та ТОВ «Нертус-Агро» самостійно могли здійснити операції з експорту посівних одиниць до ТОВ «Гарант Оптима». Також ТОВ «Склад-М» та ТОВ «Луга-Райз-Агро» та ТОВ «Нертус-Агро» є пов`язаними особами та достатньо обізнані про діяльність один одного».

Відносно вказаного твердження перевіряючих суд зазначає, що доказом економічної доцільності операції з продажу товару є отриманий прибуток, який ТОВ «Склад-М» був задекларований в повному обсязі, окрім цього, податковим органом не доведено в чому полягає транзитність господарських операцій ТОВ «Склад-М» та неправомірність віднесення до складу валових витрат в сатині взаємовідносин позивача з ТОВ «Нертус Агро» та ТОВ «Луга-Райз-Агро».

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому для формування витрат мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судом встановлено, що надана позивачем первинна документація в повній мірі відображає, що господарські операції ТОВ «Склад-М» з ТОВ «Нертус Агро» та ТОВ «Луга-Райз-Агро» мали реальний характер, фактично відбулися та мали наслідком подальший рух товарів, що свідчить про правомірність формування позивачем валових витрат по вказаним взаємовідносинам, та як наслідок безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті перевірки.

Відносно встановлених актом перевірки порушень позивачем п. 189.4 ст. 189, п. 185.1 ст. 185, пп. «ж» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, чим на думку перевіряючих занижено податкові зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно з п.189.4 ст.189 ПК України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ «СКЛАД-М» із переліченими в Акті перевірки контрагентами були укладені договори перевезення та транспортного експедирування. Поняття та особливості укладення договорів транспортного експедирування регулюються положеннями гл.65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), поняття та особливості укладення договорів перевезення закріплено у гл. 64 ЦК України. Діяльність підприємств - експедиторів врегульована Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 зі змінами та доповненнями (надалі Закон № 1955).

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначеним договором транспортного експедирування.

В ст.4 Закону № 1955 вказано: «Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України».

Діяльність експедиторів також регулюється Цивільним кодексом України (гл. 65 «Транспортне експедирування»). В даній главі прописані договірні засади, на підставі яких здійснюються взаємовідносини між експедитором та замовником перевезення, а саме п. 1. "За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням."

На виконання вимог Закону № 1955 та з урахуванням вимог глави 65 Цивільного кодексу України позивачем з Замовниками перевезень були укладені Договори перевезення та транспортного експедирування за якими визначено, що ТОВ «Склад-М» може як самостійно виконувати перевезення вантажів, так і з залученням третіх осіб. Оскільки ТОВ «Склад-М» не має ні власних, ні орендованих транспортних засобів, а в штатному складі підприємства відсутні водії та експедитори, перевезення вантажів Замовників перевезень здійснювалися залученими транспортними підприємствами (фактичними перевізниками). ТОВ «Склад-М» здійснювало лише організацію процесу перевезення, а саме - пошук транспортних засобів, що відповідають габаритам, вазі та особливостям вантажів безпосередніх Замовників перевезень.

Предметом Договорів перевезення та транспортного експедирування, які укладені з контрагентами позивача є наступне:

п. 1.1. «Експедитор зобов`язується здійснювати транспортне експедирування, а також доставляти доручений йому Замовником вантаж в пункт призначення та видавати його отримувачу, а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення та експедиційні послуги певну грошову суму на умовах передбачених даним Договором.».

п. 1.2. «Усі умови конкретного перевезення сторони узгоджують у Заявках, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявках сторони узгоджують: маршрут, назву вантажу, вагу, об`єм вантажу, пункт та строк завантаження, відповідальну особу, пункт розвантаження (призначення), марка автомобіля (держ. номер), ПІБ водія, отримувач вантажу. В Заявках можуть бути передбачені й інші умови перевезення.».

п. 1.3. «Експедитор має право доручати певне перевезення третій особі, що має відповідні документи, що підтверджують її право здійснювати перевезення вказаного вантажу. В даному випадку відповідальним за перевезення перед Замовником залишається Експедитор. У випадку доручення перевезення третій особі номер його автомобіля та найменування (прізвище, ініціали) вказуються в Заявці на перевезення.».

Відповідно до Закону №1955 в плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Враховуючи викладене вище, об`єктом оподаткування ПДВ у експедитора є винагорода експедитора.

Відповідно до пп. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податків по поставці послуг, місце яких знаходиться на митній території України, відповідно ст. 186 ПКУ.

Підпунктом "ж" п. 186.3 ст. 186 р. V ПКУ визначено, що місцем постачання транспортно-експедиційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у випадках відсутності такого місця - місце постійного або переважного його проживання.

Враховуючи викладене вище, об`єктом оподаткування ПДВ у експедитора є вартість тих послуг, які безпосередньо надав Замовникові сам експедитор (винагорода експедитора).

За перевіряємий період з 07.05.2012 року по 31.12.2013 року ТОВ "Склад-М" всі експедиторські послуги надані підприємствам, зазначеним на стор. 33 Акту перевірки (ТОВ "Нертус Агро", ТОВ "Нертус-В", ТОВ "Вікінг Агро", ТОВ "Сінтез Індастріел", ТОВ "Велес Преміум", ТОВ "МБ Тревел Компані", ТОВ "Вектор Максимум", ТОВ "Нертус Схід", ТОВ "Луга-Райз-Агро", ТОВ "Нертус", ТОВ "Фавіст", ТОВ "Харків Хімпром") оподатковані за ставкою 20% ПДВ в повному обсязі, про що свідчать копії наданих податкових накладних, наявні в матеріалах справи.

Щодо сум, наведених в таблиці на стор. 22-32 Акту перевірки, як таких, на думку перевіряючих, що не оподатковані ПДВ та свідчать про заниження зобов'язань з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, що затверджена Наказом ДПС України від 06.07.2012 № 610 (надалі Наказ № 610): «Базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з перевезення, за умови, що перевізник є платником ПДВ. Якщо перевізник не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику».

Отже керуючись Наказом № 610 ТОВ "Склад-М" складав 2 види податкових накладних: на суми винагороди експедитора (безпосередньо винагорода нашого підприємства за організацію перевезення) у випадку, коли перевізники не були платниками ПДВ та на суми послуг з перевезення та винагороду експедитора у випадку, коли перевізник мав статус платника ПДВ.

Також, ТОВ "Склад-М" надавав послуги з організації перевезень не лише по території України, а й міжнародних перевезень.

Відповідно до пп. 195.1.3. п. 195.1 ст. 195 за нульовою ставкою оподатковуються податком на додану вартість операції з міжнародного перевезення пасажирів та багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом. Для цілей даного підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Відповідно до ст. 9 Закону № 1955 одним з видів єдиного міжнародного перевізного документу є міжнародна автомобільна накладна (CMR). Отже, якщо перевезення було здійснено з оформленням СMR(з пунктом навантаження на митній території України, а розвантаження - за її межами або навпаки) сума послуг перевезення оподатковується за нульовою ставкою.

Отже, ТОВ «Склад-М», отримуючи замовлення на організацію перевезення вантажу, укладав з Замовником Договір перевезення та транспортного експедирування. Далі ТОВ "Склад-М" отримував Заявку від Замовника на певне перевезення вантажу. Після узгодження вартості перевезення (в тому числі експедиційної винагороди) та підписання Заявки, позивач знаходив транспортне підприємство, з яким від свого імені укладав Договір перевезення та транспортного експедирування, яке вже безпосередньо надавало послуги з перевезення.

На підтвердження виконаних робіт (наданих послуг) перевізник надавав позивачу Акт виконаних робіт, та податкову накладну (за умови, що перевізник є платником ПДВ), а також належним чином оформлену ТТН або CMR (в залежності від того який вид перевезення відбувся).

З наявних матеріалів справи та аналізу первинних документів вбачається, що ТОВ "Склад-М" після закінчення перевезення надавало Замовникові перевезення звіт про виконані роботи (надані послуги) в формі Акту здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому відображало вартість наданих послуг перевізника та вартість послуг з організації перевезення. При цьому, якщо послуги перевезення були надані платником ПДВ, то вартість цих послуг відображалась в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) з ПДВ, якщо послуги перевезення були надані не платником ПДВ, то вартість цих послуг відображалась в Акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) без ПДВ. Відповідно виписувались і податкові накладні. Якщо перевізник - платник ПДВ, податкова накладна виписувалась на всю суму послуг перевезення та експедиційної винагороди. Якщо перевізник - не платник ПДВ, податкова накладна виписувалась лише на суму експедиційної винагороди.

Суд зазначає, що п. 189.4 ст. 189 ПКУ містить визначення щодо бази оподаткування отриманих/переданих послуг за договорами, що є відмінними від договорів перевезення та транспортного експедирування, а вимоги ст. 185 ПКУ були дотримані позивачем в повному обсязі, базою оподаткування у Експедитора є лише вартість наданих їм послуг (винагороди експедитора), отже надані позивачем послуги оподатковані ПДВ в повному обсязі.

Таким чином, висновки відповідача про порушення, зазначені на стор. 33 Акту перевірки: «… в порушення п. 189.4 ст. 189, п. 185.1 ст. 185, п.п. «ж» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2755-VI із змінами та доповненнями, чим занижено податкові зобов`язання на суму 208 405,00 грн. …», не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, в акту перевірки міститься висновок про наступне: «…ТОВ «Склад-М» в порушення п.п.198.4, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість в загальній сумі 1600 грн., в тому числі за березень 2013 року в сумі 933 грн., квітень 2013 року в сумі 667 грн.».

Вказаний висновок ґрунтується виключно на висновках про порушення контрагента позивача ТОВ «МАК-АВТО», а саме - із посиланням на акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАК-АВТО» від 03.10.2013 № 550/20-34-22-01-05/35699311.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МАК-АВТО» надавало для ТОВ «СКЛАД-М» транспортно-експедиційні послуги за податковими накладними № 152 від 20.04.2013 та № 152 від 27.03.2012 року

Су зазначає, що зазначений вище акт перевірки ТОВ «МАК-АВТО» встановлює факт порушення лише щодо взаємовідносин із ТОВ «Будівельна фірма «Укрбудсервіс» та з ТОВ «ВО «Продтранссервіс», і жодним чином не свідчить про наявність порушень по взаємовідносинам ТОВ «МАК-АВТО» із ТОВ «СКЛАД-М». При цьому, ТОВ «МАК-АВТО» надавало для ТОВ «СКЛАД-М» транспортно-експедиційні послуги, що унеможливлює встановлення постачання товарно-матеріальних цінностей за ланцюгом.

Суд звертає увагу на те, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим. Обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при її проведенні перевіряючими ретельно було вивчено лише акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАК-АВТО» від 03.10.2013 № 550/20-34-22-01-05/35699311, а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «МАК-АВТО» та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, з огляду на документально підтверджені господарські операції позивача з ТОВ «МАК-АВТО» та правомірність формування податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень податкового органу щодо порушень позивачем порушення п.п.198.4, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ «СКЛАД-М» щодо формування валових витрат та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість по дослідженим вище господарським операціям. При цьому суд зазначає, що актом перевірки ТОВ «СКЛАД-М» не було встановлено неналежного оформлення первинних документів.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку, відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить, висновки акту спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність винесених ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області податкових повідомлень-рішень №0004742201 та №0004752201 від 26.12.2014 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області не мала належних підстав для визначення суми грошового зобов'язання, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ «СКЛАД-М» штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СКЛАД-М» в частині скасування податкових повідомлень - рішень документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог про визнання незаконними дій по проведенню документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СКЛАД-М", за результатами якої було складено Акт №4285/20-34-22-01-05/38159597 від 15.12.2014 року, визнання незаконними дії щодо відмови від розгляду заперечень ТОВ "СКЛАД-М" до Акту №4285/20-34-22-01-05/38159597 від 15.12.2014 року, суд зазначає наступне.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового Кодексу України. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач допустивши посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, фактично погоджувався з діями ДПІ, що були вчинені останнім до початку документальної планової перевірки, оскільки позивач не використав свого права не допуску посадових осіб до проведення перевірки.

Судом встановлено, що за результатами перевірки прийнято податкові повідомлення -рішення, тобто оспорюваний наказ контролюючим органом фактично реалізовано, а саме здійснено перевірку, за результатами якої складено акт №4285/20-34-22-01-05/38159597 від 15.12.2014 року.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізовано його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані дії по проведенню документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СКЛАД-М" та відмови від розгляду заперечень ТОВ "СКЛАД-М" до акту перевірки є такими, що не порушують права позивача, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, суд присуджує позивачу документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених вимог в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-М" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0004742201 та №0004752201 від 26.12.2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, 61010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-М" (АДРЕСА_1, 61123, код 38159597) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.03.2015 року.

Суддя Біленський О.О.