Ухвала

від 20.03.2015 по справі 815/1597/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1597/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Мамедової С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконною відмови щодо присвоєння товариству статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році, зобов'язання відповідача присвоїти позивачу статус платника фіксованого сільськогосподарського податку та видати довідку про присвоєння такого статусу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в силу ст.301 Податкового кодексу України ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» має право на отримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році, оскільки питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становила 100% відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних періодів. Відмову податкового органу у присвоєнні такого статусу мотивовану відсутністю державної реєстрації договорів оренди землі позивач вважає незаконною, посилаючись на те, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Також, ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» не погоджується з вимогою Березівської ОДПІ щодо необхідності надання письмової згоди власників земельних паїв на передачу земельних ділянок в суборенду іншому користувачу, зазначивши, що право орендаря на передачу земельної ділянки в суборенду передбачено договорами оренди, а тому додаткового отримувати письмову згоду в орендодавців орендарю не потрібно.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 10 квітня 2014 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД».

Суд першої інстанції визнав незаконною відмову Березівської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо присвоєння ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році. Зобов'язано Березівську ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області присвоїти ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» статус платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік та видати довідку про присвоєння статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що позивач не відноситься до суб'єктів господарювання, які, відповідно до п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України , не можуть бути зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача доказів надання письмової згоди орендодавців для передачі земельних ділянок у суборенду, то суд зазначив, що договором оренди землі передбачено право орендаря передавати земельні ділянки у суборенду, у зв'язку з чим згода орендодавця на це не потрібна.

В апеляційній скарзі Березівська ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД».

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом не враховано, що документом, який посвідчує право оренди земельної ділянки може бути виключно договір оренди, який пройшов державну реєстрацію, однак наявні у позивача договори оренди земельних ділянок державної реєстрації не пройшли. У випадку використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів права на спеціальний режим оподаткування суб'єкти господарювання не набувають.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Статтею 308 ПК України встановлено перелік документів, які подають сільськогосподарські товаровиробники до 20 лютого, станом на 1 січня поточного року, до податкових органів для набуття і підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, серед яких - відомості (довідку) про наявність земельних ділянок, у яких зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в лютому 2014 року ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» подало до Березівської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку, відомість про наявність земельних ділянок, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2013 рік, з метою набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Листами від 14.02.2014р. вих. №169/15-03 та від 25.02.2014р. Іванівським відділенням Березівської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області та Березівською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області відповідно відмовлено ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» у наданні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році, з посиланням на те, що товариством не виконуються умови для набуття вказаного статусу, оскільки у порушення ст.8 Закону України «Про оренду землі» , відсутня державна реєстрація договору суборенди земельної ділянки від 08 січня 2014 року №1/01, а також відсутня письмова згода орендодавців для передачі земельних ділянок у суборенду.

Колегія суддів погоджується з Одеським окружним адміністративним судом про неправомірність такої відмови та наявність у ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» права набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 08 січня 2014 року між ТОВ «Агрофірма Перемога 1» (Орендар) та ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» (Суборендар) укладено Договір суборенди земельної ділянки №1/01, за умовами якого Орендар зобов'язується за плату передати Суборендареві земельні ділянки, що наведені у Додатку №1 до цього Договору, у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а Суборендар зобов'язується прийняти та використовувати земельні ділянки відповідно до умов цього Договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначалось вище, відмова відповідача у наданні позивачу статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ґрунтується на не неналежному оформленню документів, що встановлюють право користування земельними ділянками, а саме відсутністю державної реєстрації Договору суборенди земельної ділянки №1/01 від 08 січня 2014 року та письмової згоди орендодавців для передачі земельних ділянок в суборенду.

Дійсно, статтею 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Однак, зазначеною нормою врегульовано земельні відносини, тоді як податкове законодавство не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. А відтак, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди (суборенди) земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

А відтак, колегія суддів приходить висновку, що не дотримання вимог ст.8 Закону України «Про оренду землі» свідчить про можливе невиконання позивачем вимог земельного та цивільного законодавства. У той же час, законодавець пов'язує набуття спеціального режиму оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

У податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що мають намір набути статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги законодавства податкового.

Дотримання ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» вимог п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником податків на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку. Сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди (суборенди) такої ділянки (Інформаційний лист ВАСУ №2614/12/13-12 від 28.12.2012р.).

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, Одеський окружний адміністративний суд дійшов вірного висновку, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. А відтак, відмова відповідача у наданні позивачу статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з мотивів недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації Договору суборенди земельної ділянки №1/01 від 08 січня 2014 року, при дотриманні ним вимог законодавства податкового, є неправомірною.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача доказів надання письмової згоди орендодавців для передачі земельних ділянок у суборенду, то статтею 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення за умови, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, у договорах оренди землі, укладених ТОВ «Агрофірма Перемога 1» (Орендар) з власниками земельних паїв (Орендодавцями) передбачено право Орендаря здавати земельні ділянки в суборенду, у зв'язку з чим письмова згода Орендодавця на це не потрібна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, також, знаходить заявлені ТОВ «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на ненадання судом першої інстанції відповідної правової оцінки закупівельним актам на закупівлю курок-несушок та півнів дорослих, оскільки це не відноситься до предмету спору.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Перемога 1 ЛТД» до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.