Постанова

від 18.03.2015 по справі 921/1300/14-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 921/1300/14-г/4

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с. Темногаці, Шумського району, Тернопільської області (вих. № б/н від 11.02.2015 року)

на рішення Господарського суду Тернопільської області

від 15.01.2015 року у справі № 921/1300/14-г/4

за позовом: Прокурора Збаразького району Тернопільської області в інтересах держави, в особі Великокунинецької сільської ради, с. Великий Кунинець, вул. Коцюбинського, 1, Тернопільської області

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-лан", с. Темногайці, Шумського району, Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Липова,25

про стягнення заборгованості у розмірі 111 001,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

прокурор Макогон Ю.І.

Прокурору роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

15.01.2015 року господарським судом Тернопільської області винесено рішення у справі № 921/1300/14-г/4 (суддя Бурда Н.М.) за позовом: Прокурора Збаразького району Тернопільської області в інтересах держави, в особі Великокунинецької сільської ради, до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-лан", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про стягнення заборгованості у розмірі 111 001,76 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь Великокунинецької сільської ради Збаразького району 111 011,76 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; розприділено судовий збір.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2015 року у справі № 921/1300/14-г/4 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не надано належної оцінки тому, що розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області від 04.05.2012 року вирішено передати відповідачу на умовах оренди земельну ділянку площею 114,41 га на території Великокуненецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на один рік. На виконання вказаного розпорядження за актом приймання-передачі земельних ділянок від 30.08.2012 року відповідачем на підставі договору оренди землі № 54 від 30.08.2012 року отримано вказані земельні ділянки у користування. Відтак, як зазначає скаржник станом на час проведення перевірки Держсільгоспінспекцією відповідач користувався земельною ділянкою на підставі договору оренди. Окрім того, ним сплачено річний розмір орендної плати у сумі 67 624,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 23.02.2015 року справу за № 921/1300/14-г/4 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., суддям Костів Т.С. та Марку Р.І. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

25.02.2015 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття її до провадження, розгляд справи призначено на 18.03.2015 року.

26.02.2015 року від в.о. прокурора Збаразького району надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він в спростування доводів скаржника зазначає, що договір оренди землі № 54 від 30.08.2012 року укладено терміном на поточний сільськогосподарський рік, а саме до 31.12.2012 року, а відтак станом на момент проведення державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області перевірки строк договору оренди закінчився. Враховуючи зазначене, прокурор просить суд залишити рішення господарського суду без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області 10.03.2015 року подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У судовому засіданні 18.03.2015 року прокурор надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови. Інші сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового повідомлення.

Iз врахуванням зазначеного та положень ст. 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2015 року у справі № 921/1300/14-г/4 слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі доручення прокуратури Збаразького району від 18.06.2013 року за № 58-1472 вих.12, наказу Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області від 04.07.2013 року за № 1140, направлення на проведення перевірки № 1780 від 04.07.2013 року державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області у період з 05.07.2013 року по 11.07.2013 року проведена перевірка щодо дотримання вимог земельного законодавства з приводу самовільного зайняття земельної ділянки Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" на території Великокунинецької сільської ради Збаразького району, що оформлена актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 11.07.2013 року.

В акті перевірки Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області від 11.07.2013 року встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", в особі директора Якобчука О.С. самовільно зайняло не витребувані земельні частки (паї) із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 113,05 га, що знаходяться за межами населеного пункту на території Великокунинецької сільської ради, чим порушило вимоги ст. 211 ЗК України та ст. 53-1 КУпАП. Окрім того, державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки № 000091 від 11.07.2013 року.

На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановами Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 (з наступними змінами та доповненнями) державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області Газилишин І.М. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" та повідомлено відповідача про необхідність сплати штрафу.

Оскільки відповідачем у встановлений строк не сплачено шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, прокуратурою Збаразького району розпочато кримінальне провадження №42013210090000015 від 01.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 197-1КК України.

Як вірно встановлено господарським судом, вироком Збаразького районного суду від 11.02.2014 року Кучера Василя Михайловича (директора товариства) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю) та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.

Підставою для звернення позивача до суду було те, що відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що призвело до порушення вимог земельного законодавства та законодавства про плату за землю, а відтак значних втрат бюджету у вигляді недоодержання доходу від орендної плати чим спричинено збитки позивачу.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Судом встановлено, що факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушення; вимогою про усунення правопорушення та актом обстеження земельної ділянки, які містяться в матеріалах справи. Вина ж відповідача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, визнана ним, що підтверджується вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 11.02.2014 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Враховуючи зазначені норми права та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для стягнення збитків, що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог. Окрім того, судом встановлено, що відповідачем не вчинялися дії, направлені на отримання земельної ділянки в користування; ним не доведено обставин, які б перешкоджали йому отримати земельні ділянки у користування, при цьому, відповідач не заперечує самого факту використання земельної ділянки.

Щодо тверджень скаржника про існування договору оренди землі № 54 від 30.08.2012 року, що на його думку виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

04.05.2012 року розпорядженням Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області № 269-од "Про передачу в оренду СТОВ "Агро-Лан" земельних ділянок на території Великокунинецької сільської ради" вирішено передати в користування на умовах оренди СТОВ "Агро-Лан" 64 земельних ділянок загальною площею 114,41 га ріллі на території Великокунинецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на один рік, з встановленням розміру орендної плати 3% він нормативно грошової оцінки.

30.08.2012 року між Збаразькою районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" укладено договір оренди землі № 54, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки - землі сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні (частки) паї), які знаходяться на території Великокунинецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області за межами населеного пункту.

Згідно п. 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 114,41 га, в тому числі 64 невитребуваних паїв, -ріллі. Сторони погодили, що строк дії договору встановлений до 31.12.2012 року (п. 8 Договору).

Між сторонами договору 30.08.2012 року підписано акт приймання-передачі земельних ділянок, з якого вбачається, що орендодавцем передано, а орендарем відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 04.05.2012 року № 269-од "Про передачу в оренду СТОВ "Агро-Лан" земельних ділянок на території Великокунинецької сільської ради" та договору оренди землі № 54 від 30.08.2012 року прийнято 64 земельних ділянок - не витребуваних паїв (рілля), загальною площею 114,41 га.

До вказаного договору додано розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які передаються в оренду СТОВ "Агро-Лан". Відповідачем сплачено оренду плату передбачену цим договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 1334 від 28.01.2013 року та № 14 від 27.02.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що термін дії договору оренди землі № 54 від 30.08.2012 року станом на час проведення перевірки відповідача Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області сплив, доказів продовження строку дії договору суду не надано, що разом з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджує факт використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, тобто з порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/1300/14-г/4 від 15.01.2015 року слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с. Темногаці, Шумського району, Тернопільської області (вих. № б/н від 11.02.2015 року) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.01.2015 року у справі № 921/1300/14-г/4 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 20.03.2015 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.