Постанова

від 18.02.2015 по справі 804/19/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 р. Справа № 804/19/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Ільков В.В. при секретарі:Мофа І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Гусарова В.О., Донцова Є.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Альтаір" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014р. за № 0005282202 та за № 0005272202,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Альтаір" до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.12.2014р. за № 0005282202 та за № 0005272202.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що актом перевірки від 15.12.2014 року №3721/04-61-22-2/32502123 встановлено укладання товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Альтаір" з товариством з обмеженою відповідальністю «КС А» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Зокрема, відсутнє документальне підтвердження доходу і витрат, а також права на податковий кредит, та документи про транспортування товару, його якість, та посилань на неможливість проведення зустрічної звірки постачальника. Позивач не погоджується з викладеним в акті перевірки, зазначає, що перевірка була проведена з порушенням процедури її проведення. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит Податковий Кодекс України (далі - ПК України) не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. За наслідками перевірки відносно ТОВ ВКФ "Альтаір" прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року за № 0005282202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 166 942,50 гривень та за № 0005272202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 348 908,75 гривень. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду заперечення проти позову з наступним обґрунтуванням. Перевіркою встановлено «нереальність« проведення господарських операцій між ТОВ ВКФ «Альтаір» і постачальником ТОВ «КС А». Суб'єктом господарювання не надано посадовим особам державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка проводила перевірку, документів, що підтверджують транспортування продукції (фізичного переміщення) від постачальника ТОВ «КС А», а також первинних документів, які підтверджують якість товару. Податковий кредит для цілей визначення суб'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен фактично здійснюватись та підтверджуватись належно оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування податкового кредиту. Отже, відповідач вважає висновки акту від 15.12.2014 року № 3721/04-61-22-2/32502123 та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014р. за № 0005282202 та за № 0005272202 правомірними та законними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ ВКФ «Альтаір» зареєстровано 07.05.2003 року та перебуває на обліку платників податків у державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником ПДВ.

27.11.2014р. за № 1078 згідно із п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1,2,5 п.п.75.1 ст. 75, п.77.4 ст. 77 ПК України державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято наказ, що стало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Альтаір» (код ЄДРПОУ32502123) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. по взаємовідносинам з ТОВ "КС А" (код ЄДРПОУ 38529816) за грудень 2013 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Кушпелевою Т.В. складено акт перевірки від 15.12.2014року №3721/04-61-22-2/32502123, у якому встановлені такі порушення:

-п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «КС А», що призвело до заниження податку на додану вартість за період грудень 2013 року на суму 133554,00 гривень;

- п.п. 135.5.4, п. 135.5. ст. 135 ПК України у результаті чого занижено доходи від придбання товару від ТОВ «КС А» за 2013 рік на суму 801322,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 152251,00 гривень;

-п.п.14.1.27. ст. 14, ст. 138,140,142,143 ПК України витрати за 2013 рік ТОВ ВКФ «Альтаір» завищено в сумі 667768,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 126 876,00 гривень.

22.12.2014 року державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту від 15.12.2014року №3721/04-61-22-2/32502123 винесені такі податкові повідомлення-рішення:

-0005272202, згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу II ПК України та відповідно до п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в сумі 133554 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 33388,5 гривень;

-№0005282202, згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу II ПК України та відповідно до п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток за основним платежем в сумі 279127 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69781,75 гривень.

Таким чином, у судовому засіданні з'ясовано, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок виявлення порушень, допущених ТОВ ВКФ «Альтаір» по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «КС А».

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 02.12.2013р. року між ТОВ "КС А " (продавець) та ТОВ ВКФ «Альтаір» (покупець) укладено договір № 0212. У відповідності п. 1.1 договору покупець зобов'язується належний йому товар у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору. Згідно п.п.4.1 договору загальна ціна товару, що продається за цим договором 900 000,00 (дев'ятсот тисяч ) гривень, утому числі ПДВ 150 000, 00 гривень. Відповідно до додаткової угоди до договору від 02.12.2013 року за №0212, в якій зазначено, що вартість доставки включена продавцем в ціну товару, а продавець зобов'язаний за власний рахунок здійснити доставку товару покупцю в межах м. Дніпропетровська за будь-якою з таких адрес на розсуд покупця: м. Дніпропетровськ, вул. Бр. Трофімових, 111; м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, 22; м. Дніпропетровськ, пров. Фестивальний, 1; м. Дніпропетровськ, вул. С. Ковалевської, 53а;м. Дніпропетровськ, вул. К. Основяненко, 14; м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 94а; м. Дніпропетровськ, вул. Ломана, 4; м. Дніпропетровськ , вул. Героїв Сталінграду, 19; м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31.

На підтвердження виконання договору сторонами були складені податкові та видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, та копії платіжних доручень про перерахування коштів.

Також судом встановлено, що в акті перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів м. Києва від 28.03.2014 року за № 50/04-65-22-03/38529816 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "КС А" (код ЄДРПОУ 38529816) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків, зокрема і з ТОВ ВКФ «Альтаір»" за період грудень 2013 року зроблено висновок про нікчемність укладеної угоди з ТОВ «КС А».

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

- податковими накладними: від 02.12.2013 року № 3, №4, №5, №6, №7, №8; від 03.12.2013 року № 17, № 18, № 19; від 04.12.2013 року № 26, № 27, № 28, № 29, № 30;

- видатковими накладними: від 02.12.2013 року №3, №4 , 5, №6, №7, №8; від 03.12.2013 року №17, № 18, № 19; від 04.12.2013 року № 26, № 27, № 28, № 29, № 30;

- платіжними дорученнями: від 22.01.2014 року № 39 на суму 45840,00 гривень, від 15.01.2014 року № 30 на суму 59940,00 гривень, від 15.01.2014 року № 29 на суму 57930,00 гривень, від 15.01.2014 року № 31 на суму 19700,00 гривень, від 22.01.2014 року № 38 на суму 40291,00 гривень, від 14.01.2014 року № 25 на суму 59910,00 гривень, від 14.01.2014 року № 26 на суму 58620,00 гривень, від 12.02.2014 року № 720 на суму 57522,00гривень, від 12.02.2014 року № 721 на суму 35446,00 гривень, від 30.05.2014 року № 759 на суму 4000,00 гривень, від 30.05.2014 року № 755 на суму 58920,00 гривень, від 30.05.2014 року № 754 на суму 10000,00 гривень, від 30.05.2014 року № 756 на суму 3020,00 гривень, від 29.05.2014 року № 751 на суму 59988,00 гривень, від 29.05.2014 року № 753 на суму 47900,00 гривень, від 29.05.2014 року № 752 на суму 12500,00 гривень, від 03.07.2014 року № 774 на суму 8300,00 гривень, від 01.07.2014 року № 772 на суму 17300,00 гривень, від 01.07.2014 року № 771 на суму 34000,00 гривень, від 10.07.2014 року № 6 на суму 40500,00 гривень, від 10.07.2014 року № 5 на суму 51590,00 гривень, від 10.07.2014 року № 4 на суму 600,00 гривень.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають переліченим вимогам, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Положення чинного податкового законодавства не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також відповідно до положень розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасника транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для підписання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладений на перевізника та його водія, а ТОВ ВКФ «Альтаір» не є таким суб'єктом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є

обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ТОВ «КС А» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач в акті від 15.12.2014 року №3721/04-61-22-2/32502123 щодо відсутності факту передачі товарів від продавця до покупця, в тому числі і у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних є не встановленими та недоведеними.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «КС А» . Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти

України").

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання на прибуток та податок на додану вартість за період, що перевірявся із врахуванням господарських операцій із ТОВ "КС А".

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення положення п.п.14.1.27. ст. 14, ст. 135.5.4, п. 135.5. ст. 135, ст.ст.138, 140, 142, 143, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, встановлені в акті перевірки від 15.12.2014року №3721/04-61-22-2/32502123 не відповідають встановленим по справі обставинам.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.12.2014р. за № 0005282202 та за № 0005272202 є необґрунтованими, оскільки посилання на відсутність жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «КС А» не підтверджені додатковими доказами.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлень-рішень від 21.08.2014р. за № 0006631501 та за № 0006621502 прийняті державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодуванню із Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «Альтаір» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 487 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адіміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Альтаір" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014р. за № 0005282202 та за № 0005272202 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005282202 від 22.12.2014р. та №0005272202 від 22.12.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Альтаір" судовий збір у розмірі 487,20 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя В.В Ільков