Постанова

від 16.02.2015 по справі 804/1425/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 804/1425/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представників позивача представника відповідача Руденко С.О., Потапової О.В., Ухової Н.В., Жаворонкова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2014р. за № 0000454802 та за № 0000464802,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дежавне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», у якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000454802 від 15.12.2014 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000464802 від 15.12.2014 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2015р. було відкрито провадження по справі.

У обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 01.12.2014р. за № 661/28-01-48-02-01073828. Зокрема, за викладеними у акті висновками підприємством порушено положення п.44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, , п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України за податковий звітний період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р., в результаті чого ДП «Придніпровська залізниця» занижено податок на прибуток на загальну суму 1 933 396,87 гривень та податок на додану вартість на загальну суму 731 670,30 гривень, у тому числі за лютий 2013року в сумі 6728,60 гривень, квітень 2013 року в сумі 101740,60 грн., травень 2013 року в сумі 192840,18 гривень., червень 2013 року - 175598,18 гривень, липень 2012 року - 254762,33 гривень. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням порядку, встановленого ПК України. Здійснення господарських операцій з контрагентом - ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач», підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. За висновками акту встановлено відсутність реальності правових наслідків господарської операції з контрагентом - ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач», за якими проводилась перевірка, та взагалі не прийнято до уваги факту наявності усіх первинних документів, оформлених у відповідності до норм чинного законодавства, які підтверджують реальність виконаних робіт. У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує на такі обставини, що із документів, наданих під час проведення перевірки (договори, рахунки,видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, тощо) вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання вимог податкового законодавства з боку контрагентів його безпосереднього контрагента по ланцюгу та/або отримання «податкових вигод» такими підприємствами. Позивач вважає, що зі свого боку виконав всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями з вищезазначеним контрагентом, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. Позивач також зазначив, що операції здійснював з контрагентом згідно відомчого наказу. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що під час здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Придніпровська залізниця" складено акт від 01.12.2014р. за № 661/28-01-48-02-01073828 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Придніпровська залізниця» з окремих питань при фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємством ДП «Укрзалізничпостач» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.12.2014 року за №0000454802 та за №0000464802. Відповідачем було отримано акт від 05.02.2014 року №117/28-10-42-10/19014832, що надійшов від МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих великих платників про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП МТЗЗТ «Укрзалізничпостач» (код ЄДРПОУ 19014832) з питань своєчасності, достовірності та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, якими не підтверджено реальності здійснення господарських відносин ДП «Укрзалізничпостач» з такими підприємствами-постачальниками. Відповідач вважає, що операції купівлі-продажу підприємствами-постачальниками не спричинюють реальності настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Крім того, відсутність специфікації ставить під сумнів наявність товару, його кількості та ціни, оскільки відсутні докази замовлення (некокретизовано умови поставки). З врахуванням вищевикладених обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена завчасно та належним чином відповідно до вимог ст. 35 КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Керуючись положеннями ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому ПК України.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Придніпровська залізниця" зареєстровано 30.12.1991 року як юридична особа, перебуває на обліку платників податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та є платником ПДВ.

24.10.2014 року за № 595 на підставі п.п.75.1.2, п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п. 78.1 ст. 78 ПК України було прийнято наказ Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01073828) з окремих питань фінансово-господарських взаємовідносин з підприємством ДП МТЗ «Укрзалізничпостач» (код ЄДРПОУ 19014832) за період 01.01.2013р. по 31.12.2013р. тривалістю 15 робочих днів, з 27 жовтня 2014 року. Направлення на перевірку за № 593/28-01-48-01 та за № 594/28-01-48-01 були отримані 24.10.2014 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2014р. за №661/28-01-48-02-01073828, у якому встановлені такі порушення:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого підприємством ДП «Придніпровська залізниця» занижено податок на прибуток на суму 1 933 396,87 гривень, у тому числі по періодах 2013 рік на суму 1 933 396,87 гривень;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого підприємством ДП «Придніпровська залізниця» занижено податок на додану вартість на суму 731 670,30 гривень, у тому числі за лютий 2013 року в сумі 6728,60 гривень, за квітень 2013 року в сумі 101740,60 гривень, за травень 2013 року в сумі 192840,59 гривень, за червень 2013 року в сумі 175598,18 гривень, за липень 2013 року в сумі 254762,33 гривень.

15.12.2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі акту від 01.12.2014р. за № 661/28-01-48-02-01073828 винесені такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000464802, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до абз.3 п. 123.1 ст.123, п.11 підрозділу 10 розділу XX ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності за основним платежем в сумі 1 933 396,87 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 966 698,44 гривень;

-№ 0000454802, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до абз.2 п. 123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в сумі 731 670,30грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 365 835,15 гривень.

Позивачем направлено письмові заперечення до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на акт від 01.12.2014р. за № 661/28-01-48-02-01073828, в яких зазначено про таке. Усі операції з ДП МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» відображено у регістрах бухгалтерського та податкового обліку. При дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Таким чином, не сплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та посилання на положення ч. 1 ст. 203, ч. ст. 215 та ст.228 ЦК України щодо недійсності правочину, якими безпосередньо вказується на вину як кваліфікуючу ознаку. Акт від 01.12.2014р. за № 661/28-01-48-02-01073828 не містить посилання на обставини, які б свідчили про те, що, укладаючи договори, позивач та її контрагенти діяли з метою, що завідом суперечить інтересам держави і суспільства, та мали на це умисел. Від СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів була отримана відповідь про результати розгляду заперечень від 12.12.2014 року № 33189/10/28-01-48-02-15 про те, що документи по взаємовідносинах з ДП МТЗЗТУ «Укралізничпостач» складені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, а тому їх слід вважати юридично дефектними, тобто такими, що не дають права формувати дані податкового кредиту.

У судовому засіданні з'ясовано, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок виявлення порушень, допущених Державним підприємством «Придніпровська залізниця» по взаємовідносинам з контрагентом Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2010 року між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (покупець) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (постачальник) укладено договір № ПР/НХ-107/НЮ (ЦХП-20110). Предметом договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах договору та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни, якої вказуються в специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

На підтвердження виконання договору сторонами були складені податкові та видаткові накладні, вимоги на відвантаження матеріальних цінностей, сповіщення, декларації про відповідальність, рахунки фактури, картки складського обліку, паспорта виробів, висновки санітарно-епідемілогічних експертиз, протоколи випробувань, сертифікати відповідності, приймальні акти, калькуляції,товарно-транспортні накладні, подорожні листи, специфікації до договору ЦХП-20110 від 25.12.2009 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте, у акті перевірки від 01.12.2014р. за № 661/28-01-48-02-01073828 було зроблено висновок про нікчемність укладеної угоди з ДП МТЗЗТ «Укрзалізничпостач» зроблено висновок в акті перевірки Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 05.02.2014 року №117/28-10-42-10/19017832 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП МТЗЗТ «Укрзалізничпостач» з питань своєчасності, достовірності та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» (правонаступник ТОВ «Корпорація Східні колійні системи») (код ЄДРПОУ 33133794) за період березень-серпень 2011 року, ТОВ «Твема-Дніпро» (код ЄДРПОУ 35012659) за період грудень 2011 року,ТОВ «ТД»А.Т.І.С.» (код ЄДРПОУ 37040955) за період травень 2012р., ТОВ «АБСОЛЮТ СТІЛ» код ЄДРПОУ 34619497) за період липень, серпень, вересень 2012р., квітень, травень, червень, липень 2013р., ТОВ «Промекспосервіс» (код ЄДРПОУ 331197835) за період вересень-грудень 2012р., ТОВ «Інвестиційна спілка України» (код ЄДРПОУ 35295739) за період грудень 2012р.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

- податковими накладними: від 01.02.2013 року № 2 та №3, від 22.04.2013 року №701, від 29.04.2013 року №1005, від 15.05.2013 року №97, від 31.05.2013 року №908, від 14.06.2013 року №472, від 21.06.2013 року №787, від 03.07.2013 року №111, від 17.07.2013 року №524;

- видатковими накладними: №ФАС13-163 та №ФАС13-158 від 01.02.2013 року, №ФАС13-1354 від 22.04.2013 року; №ФАС13-1542 від 29.04.2013 року, №ФАС13-1833 від 15.05.2013 року, №ФАС13-2226 від 31.05.2013 року, №ФАС13-2599 від 14.06.2013 року, №ФАС13-2776 від 21.06.2013 року, №ФАС13-3061 від 03.07.2013 року, №ФАС13-3402 від 17.07.2013 року;

-вимогами на відвантаження матеріальних цінностей: №ФАС13-163 та №ФАС13-158 від 18.01.2013 року, №ФАС13-1354 від 19.04.2013 року, №ФАС13-1542 від 29.04.2013 року, №ФАС13-1833 від 15.05.2013 року, №ФАС13-2226 від 31.05.2013 року, №ФАС13-2599 від 14.06.2013 року, №ФАС13-2776 від 21.06.2013 року, №ФАС13-3061 від 03.07.2013 року, №ФАС13-3402 від 17.07.2013 року;

- сповіщеннями: №440 та №441 від 01.02.2013 року, №2599 від 22.04.2013 року, №2912 від 29.04.2013 року, №3289 від 15.05.2013 року, №4179 від 31.05.2013 року, №4865 від 14.06.2013 року, №5218 від 21.06.2013 року;

-картами складського обліку №29962 011 19.20.23.000, №429357 030 13.92.12.530, №429357 032 13.92.12.530, №429357 033 13.92.12.530, №731500213.92.12.530, №429357 034 13.92.12.530, №429357 035 13.92.12.530, №429357 036 13.92.12.530, №731500313.92.12.530;

-актами: від 04.02.2013 року, від 26.04.2013 року, від 30.04.2013 року, від 29.04.2013 року, від 16.05.2013 року, від 01.06.2013 року, від 17.06.2013 року, від 25.06.2013 року, від 03.07.2013 року, від 17.07.2013 року;

-рахуками-фактури: №ФАС13-383 від 01.02.2013 року, №ФАС13-1477 від 22.04.2013 року, №ФАС13-1662 від 29.04.2013 року, №ФАС13-1879 від 15.05.2013 року, №ФАС13-2457 від 31.05.2013 року, №ФАС13-2801 від 14.06.2013 року, №ФАС13-3065 від 21.06.2013 року, №ФАС13-3333 від 03.07.2013 року, №ФАС13-3680 від 17.07.2013 року;

-накладними: від 14.06.2013 року №32343507;

-калькуляціями: №159, №282, №312, №368;

-подорожніми листами: №0534 від 14.05.2013 року, від 30.05.2013 року;

-товарно-транспортними накладними: №132 від 15.05.2013 року, від 30.05.2013 року, від 18.07.2013 року №285;

-паспортами виробів: №0008/2012, від 15.04.2013 року, від 26.04.2013 року, від 15.05.2013 року, від 19.06.2013 року;

-декларацією про відповідність: №008/2012;

-протоколами періодичних випробувань: №0001/2012, №5712-Л, №5714-Л, №0642-0643/13-ВЦ/3, №0846/13-ВЦ/3;

-висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи: від 03.03.2012 року №05.03.02-04/16818, від 13.12.2011 року №05.03.02-04/119826, від 13.12.2011 року №05.03.02-04/119826, від 22.11.2012 року №05.03.02-03/114753, від 22.11.2012 року №05.03.02-03/114772, від17.07.2012 року №05.03.02-03/71472, від 11.12.2012 року №05.03.02-03/122259;

-сертифікатом відповідності та додатком до нього: №UA 1.003.0217500-12 серії ДІ, №UA 1.34.0099905-13 серії ДІ;

-сертифікатом якості: №23,

-паспортами якості: 06.12.2011 року, від 15.07.2013 року;

-специфікаціями: №2.02.13, №2.04.13, №2.05.13, №2.06.13, №2.07.13 до договору ЦХП-20110 від 25.12.2009 року.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Положення чинного податкового законодавства не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року "Щодо підтвердження даних податкового обліку" документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ДП МТЗЗТУ"Укpзaлiзничпocтaч" здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ДП МТЗЗТУ"Укpзaлiзничпocтaч". Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання на прибуток за період, що перевірявся із врахуванням господарських операцій із ДП МТЗЗТУ"Укpзaлiзничпocтaч".

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення положення п.44.1 ст. 44, п.п.134.1, ст. 134, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 ПК України, встановлені у акті перевірки не відповідають встановленим по справі обставинам.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Крім того, слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від15.12.2014р. за № 0000454802 та за № 0000464802 не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Також не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 15.12.2014р. за № 0000454802 та за № 0000464802 визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодуванню із Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» підлягає здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 487 грн. 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адімінстративний позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2014р. за № 0000454802 та за № 0000464802 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000454802 від 15.12.2014р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000464802 від 15.12.2014р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" судовий збір у розмірі 487,20 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2015 року

Суддя В.В Ільков