Постанова

від 16.03.2015 по справі 816/382/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/382/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Івко А.В.,

від відповідача - Потапова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромгрупа" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопромгрупа" (надалі - позивач, ТОВ "Автопромгрупа" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0007312202/2934, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 6250 грн (в т.ч., 5000 грн - основний платіж, 1250 грн - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси ТОВ "Автопромгрупа" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що господарські операції з Приватним підприємством "Водолій 14" носили реальний, товарний характер і підтверджені належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Автопромгрупа" та викладені в акті перевірки від 28.11.2014 №2738/16-03-22-02-12/38178012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Кременчуцької ОДПІ, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Автопромгрупа" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38178012, з 28.05.2012 перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 8-12/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.32), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), оптова торгівля пальним (47.30), вантажний автомобільний транспорт (49.41) /а.с.10 /.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Автопромгрупа" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством /надалі - ПП/ "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115) за червень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2014 №2738/16-03-22-02-12/38178012 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, 201.4, 201.6, статті 201 Податкового кодексу України наслідком чого визначено заниження ПДВ за червень 2014 року в розмірі 5000 грн /а.с. 14-28/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 16.12.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007312202/2934, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 6250 грн (в т.ч., 5000 грн - основний платіж, 1250 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 36/.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Автопромгрупа" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115), у червні 2014 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 5000 грн /а.с.38/.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Автопромгрупа" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету загалом в розмірі 5000 грн.

Мотивуючи даний висновок, відповідач зазначив, що акт прийому-передачі виконаних робіт, яким оформлено спірні господарські операції, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не зазначено які саме роботи були проведені, які їх результати, де виконувались роботи, за який період часу, скільки працівників виконували роботи, з якою метою надавались оподатковані послуги. Зі вказаного акту не можливо визначити необхідність виробничої потреби позивача в отриманні таких робіт та віднесення їх до складу податкового кредиту. Також відповідач посилався на акт від 13.08.2014 №696/16-03-22-02-12/39156115 " Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Водолій 14" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2014 року", яким не підтверджено операції, що здійснені платником в червні 2014 року, оскільки підприємство відсутнє за податковою адресою, стан підприємства "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, згідно податкової звітності ПП "Водолій 14" відомості про наявність основних та транспортних засобів відсутні, встановлено наявність в ланцюгах постачання ПП "Водолій 2014" підприємств з ознаками фіктивності. Вказане, на думку податкового органу, свідчить про удаваність господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит, укладені угоди носять безтоварний характер, а сформований кредит від вказаного контрагента є недійсним. Вказане позбавляє позивача права на формування податкового кредиту на їх підставі. Викладені вище фактичні обставини, на думку представника відповідача, свідчать про те, що ТОВ "Автопромгрупа" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 5000 грн за червень 2014 року.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання послуг на підставі відповідного договору.

Так, до матеріалів справи залучено копію договору від 05.06.2014 №0506/14, за умовами якого ПП "Водолій 14" (виконавець ) зобов'язувалось за завданням ТОВ "Автопромгрупа" (замовник) протягом визначеного у договорі строку надавати за плату наступні послуги: ремонт, фарбування, діагностика автозапчастин, а замовник зобов'язувався оплатити надані послуги /а.с. 95- 97/.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

На підтвердження факту надання ПП "Водолій 14" послуг по ремонту, фарбуванню, діагностиці автозапчастин позивачем до матеріалів справи надано копію податкової накладної від 27.06.2014 №23 /а.с. 38/.

Вказана податкова накладна позивачем відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 року та на її підставі сформовано податковий кредит звітного (податкового) періоду з ПДВ в розмірі 5000 грн, що відображено у податковій декларацій з ПДВ за червень 2014 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 39-61/.

Дослідивши в судовому засіданні вказану вище копію податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вказане не заперечувалось податковим органом у ході розгляду справи.

Отже, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ПП "Водолій 14" відповідних послуг, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, приймається судом як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності надання позивачу ПП "Водолій 14" послуг по фарбуванню, ремонту та діагностиці автозапчастин було долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.06.2014 та відповідний додаток до нього. Вказані документи підписані сторонами без заперечень, зі змісту яких можливо встановити вид, обсяг та вартість оподаткованих послуг.

Суд бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що такий акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у ньому не зазначено які саме роботи були проведені, які їх результати, де виконувались роботи, за який період часу, скільки працівників виконували роботи, з якою метою надавались оподатковані послуги, зі вказаного акту не можливо визначити необхідність виробничої потреби позивача в отриманні таких робіт та віднесення їх до складу податкового кредиту. Разом тим, на переконання суду, вказаний акт та додаток до нього містять обов'язкову інформацію щодо робіт, які були проведені ПП "Водолій 14" на користь позивача, інформація, про відсутність якої наголошує відповідач, не є обов'язковою, а її не зазначення не може свідчити про нереальність спірних господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу, що на підтвердження реальності оподаткованих операцій, позивачем було долучено до матеріалів справи видаткові накладні, товарні чеки та податкову накладну, оформлені постачальниками автозапчастин ТОВ "Автотехцентр -3000", ТОВ "Автотехуніверсал", ПП "Техносервіс", ТОВ "Київ Техномир", ТОВ "ТПК "Омега - Автопоставка", ТОВ "Дівілон", ТОВ "Оріон - Плюс", ПП"Компанія "Укропт- Торг", ПП "Меріал - Віват", ТОВ "Альпек", ТОВ "Левиском", ФОП ОСОБА_3, ПАТ "Кременчуцький колісний завод" /а.с.114-138/, які свідчать про наявність у ТОВ "Автопромгрупа" автозапчастин, стосовно яких надавались послуги по ремонту, фарбуванню та діагностиці ПП "Водолій 14" /а.с. 139/.

Таким чином, акт прийому - передачі виконаних робіт від 27.06.2014 та додаток до нього підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Водолій 14" відповідних послуг, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, приймається судом як належний доказ у справі.

Оплату отриманих від ПП "Водолій 14" послуг повністю проведено ТОВ "Автопромгрупа" на підставі рахунку - фактури /а.с.98/, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення від 04.07.2014 №246 в розмірі 30 000 грн /а.с. 103/ та оборотно-сальдову відомість по рахунку 685 "Розрахунки з іншими дебіторами - кредиторами /а.с. 104-105/.

Посилання контролюючого органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки з ПП "Водолій 14", яким нібито не підтверджено операції, що здійснені платником в червні 2014 року, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення -рішення, оскільки це не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Вказаний акт свідчить лише про те, що перевірку контрагента позивача не було проведено в силу фактичних обставин, проте не може бути беззаперечним доказом фіктивності спірних оподаткованих господарських операцій.

Крім того, суд враховує положення частини першої статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, варто констатувати, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Автопромгрупа" штрафні (фінансові) санкції в розмірі1 250 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 5000 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.12.2014 №0007312202/2934 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Автопромгрупа" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При розподілі судових витрат, відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромгрупа" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16 грудня 2014 року №0007312202/2934.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромгрупа" (код ЄДРПОУ 38178012) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 березня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба