Ухвала

від 18.05.2015 по справі 816/382/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р.Справа № 816/382/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2015р. по справі № 816/382/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромгрупа"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.15 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромгрупа" (далі - ТОВ "Автопромгрупа") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області ( далі - Кременчуцька ОДПІ) задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.12.14 р. № 0007312202/2934.

Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ "Автопромгрупа" (код ЄДРПОУ 38178012) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.15 р. та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що надані позивачем акти прийому-передачі виконаних робіт не містять достатньої інформації щодо наданих послуг, неможливо визначити виробничу потребу в отриманні даних послуг, також послався на податкову інформацію щодо контрагента позивача про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Водолій 14" у зв'язку з тим, що місцезнаходження останнього не встановлено, зважаючи на зазначене відповідач вважає, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит від ПП "Водолій 14" в сумі 5000,00 грн. за червень 2014 року.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Автопромгрупа" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115) за червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 28.11.14 р. №2738/16-03-22-02-12/38178012 (далі - Акт).

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 16.12.14 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0007312202/2934, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 6250,00 грн., в т.ч., 5000,00 грн - основний платіж, 1250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Під час судового розгляду був досліджений договір про надання послуг № 0506/14 від 05.06.14 р. між ТОВ "Автопромгрупа" (Замовник) та ПП "Водолій 14" (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: ремонт, фарбування, обробка, діагностика автозапчастин, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Зазначений договір містить всі істотні умови, які були узгоджені сторонами, є чинним та недійсним не визнавався.

Умови даного договору виконані в повному обсязі, розрахунки проведені, претензій сторони не мають.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в установленому законом порядку.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного вище договору позивачем надано податкові накладні, акти прийому-передач, видаткові накладні, товарні чеки, рахунки-фактури, журнали-ордери.

Вищезазначені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", дефектів форми, змісту або походження не мають.

Доцільність придбання вищезазначених послуг із обслуговування автозапчастин, пов'язане із здійсненням позивачем господарської діяльності, предметом якої є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля пальним, вантажний автомобільний транспорт.

З огляду на зазначене, посилання апелянта на відсутність виробничої потреби у послугах з обслуговування автозапчастин є необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що відсутність окремих відомостей в актах прийому-передач доводить нереальність надання послуг за укладеною угодою, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає, що встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, зокрема, сама собою дефектність того чи іншого документа, що підтверджує здійснення вказаних робіт не є безумовним доказом безтоварності та нереальності вчиненої господарської операції за умови підтвердження документами первинного бухгалтерського обліку.

Посилання апелянта на існування податкової інформації щодо контрагента позивача про відсутність за місцезнаходженням колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність контрагента за юридичною (фактичною) адресою є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім, та не є достатнім доказом порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Зазначена відповідачем обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично придбаних товарів або послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 5.2 п.5 Розділу ІІ наказу ДПА України № 984 від 22.12.10 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не прийняв до уваги належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентами та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі № 816/382/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Любчич Л.В. Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2015 р.