Постанова

від 17.03.2015 по справі 813/98/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року № 813/98/15

о 16 год., 54 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф України», представник - Анохіна Н.Ю. до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, представник - Дорош А.Б. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф України» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області у якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0003002201, № 0003012201, № 0003022201 від 29.12.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки № 111/13-50-22-01-17/34760531 від 11.12.2014 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 0003032203, № 0000332208, № 0003012201, № 0003022201, № 0003002201 від 29.12.2014 року, згідно яких позивачу визначено податкові зобов'язання. Проте, 05.01.2015 року позивач отримав доповнення та зміни до акту перевірки від 11.12.2014 року № 111/13-50-22-01-17/34760535 вих.№ 689/13-50-22-01-15/62 від 22.12.2014 року. Позивач вказані висновки акту перевірки та доповнення до акту перевірки вважає протиправними, оскільки законодавством не передбачено право податкового органу доповнювати чи змінювати акт перевірки після його складення та ознайомлення із ним платника податків. Також позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає такого способу оформлення результатів перевірки чи способу здійснення повноважень податкових органів як доповнення чи зміни до вже затвердженого та направленого платнику податків акту перевірки, що є зміною акту перевірки по суті.

Щодо порушень визначених в акті перевірки позивач вказує, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року не встановлено його заниження або завищення. В той же час доповненнями до акту перевірки встановлено заниження доходів за вказаний період на загальну суму 6425406,00 грн., у зв'язку з тим що операції між позивачем та ТОВ «ІК «Магнат»» з придбання пиломатеріалів та шпону, не є реальними через не підтвердженість таких первинними документами. Вказані висновки на думку позивача є протиправними, оскільки спростовуються наявними, належним чином складеними первинними документами. Щодо висновків податкового органу про відсутність транспортних документів на поставку продукції позивач вказує, що така здійснювалася за рахунок та силами постачальника, що не покладає обов'язку на укладення та отримання таких документів.

Також актом перевірки встановлено завищення витрат за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року на загальну суму 4134570,00 грн. Одночасно доповненнями та змінами до акту перевірки встановлено завищення витрат за вказаний період на загальну суму 9758699,00 грн. В основу нарахування зазначеної суми податковим органом включено операції із нерезидентами JAF Inrternational Services GmbH, Holzwerkstofe Vertriebsholding AG згідно контрактів від 01.01.2011 року, 01.01.2012 року, 01.01.2013 року, 04.01.2011 року, 01.01.2013 року. Щодо правовідносин з JAF Inrternational Services GmbH за попередніми строковими контрактами із аналогічними правовідносинами, позивач вказує, що такі вже були предметом судового розгляду між тими самими сторонами, яким встановлено безпідставність висновку податкового органу щодо неможливості включення до складу витрат вартості придбаних у нерезидента послуг.

Вказані висновки позивач вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам, оскільки усі здійсненні позивачем господарській операції з своїми контрагентами є підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити повністю, надала суду додаткові пояснення, вказала на правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

11.12.2014 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт № 111/13-50-22-01-17/34760531.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.1., п. 138.2., п.п. 138.10.2., 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на загальну суму 345480,00 грн., зменшення збитків за 2013 рік на суму 528697,00 грн.;

- п.п. 164.2.11. п. 164.2. ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 168.1., п.п. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168, п. 170.9. ст. 170, п.п. «а» п. 171.2. ст. 171, п.п. «а» п. 176.2. ст. 176 ПК України, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 4391,37 грн.

22.12.2014 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено перевірку позивача на складено Доповнення та зміни до акту перевірки № 111/13-5022-01-17/34760531 від 11.12.2014 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ДЖЕЙ ЕЙ ЕФ Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року».

У поданих Доповненнях та змінах до акту перевірки від 22.12.2014 року зазначено: До розділу 4 «Висновок» внести зміни та доповнення:

Пункт 1 розділу 4 «Висновок» читати в наступній редакції:

« 1. в порушення п. 44.1., п. 138.1., п. 138.2., 138.4., п.п. 138.10.2., 138.10.3. п. 138.10. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Джей ей еф Україна» податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 1955499,00 грн., в тому числі за півріччя 2012 року в сумі 697206,00 грн., 9-ть місяців 2012 року в сумі 1133235,00 грн., за 2013 рік на загальну суму 550482,00 грн.;

Доповнити розділ 4 «Висновок» наступним:

1. в порушення п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України встановлено заниження ТОВ «Джей ей еф Україна» податку на додану вартість в сумі 174806,00 грн., в тому числі по періодах: грудень 2011 року в сумі 2354,00 грн., вересень 2012 року в сумі 93936,00 грн., грудень 2012 року в сумі 48352,00 грн., березень 2013 в сумі 1898,00 грн., липень 2013 року в сумі 28266,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника в сумі 922908,00 грн., в тому числі по періодах: листопад 31019,00 грн., січень 2012 року в сумі 22653,00 грн., лютий 2012 року в сумі 98267,00 грн., червень 2012 року в сумі 282991,00 грн., липень 2012 року в сумі 40500,00 грн., серпень 2012 року в сумі 46250,00 грн., листопад 2012 року в сумі 72175,00 грн., червень 2012 року в сумі 329053,00 грн.

29.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003012201, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України, на підставі акта перевірки № 111/13-50-22-01-17/34760531 від 11.12.2014 року, встановлено порушення п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ в розмірі 218508,00 грн., в тому числі за основним платежем - 174806,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43702,00 грн.

29.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003022201, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст.. 58, п. 123.1. ст. 123 ПК України, на підставі акта перевірки № 111/13-50-22-01-17/34760531 від 11.12.2014 року, встановлено порушення п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 922908,00 грн.

29.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003002201, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України, на підставі акта перевірки № 111/13-50-22-01-17/34760531 від 11.12.2014 року, встановлено порушення п. 44.1., п. 138.1. п. 138.2., п. 138.4. п.п. 138.10.2., 138.10.3. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 3132476,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2505981,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 626495,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 138.1. ст. 138 цього ж Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Згідно п. 138.2. ст. 138 цього ж Кодексу, фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 138.4. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 цього ж Кодексу, до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

Згідно п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 цього ж Кодексу, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ж Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копі наступних доказів:

- розшифрувань за контрактами № 11-КМ від 01.01.2011 року, № 12-КМ від 01.01.2012 року, № 13-КМ від 01.01.2013 року, актів наданих послуг, рахунків, актів цінової експертизи,

- актів прийому-передачі наданих послуг за контрактами № 04-01/11 від 04.01.2011 року, № 13МS від 01.01.2013 року між позивачем та Holzwerkstofe Vertriebsholding AG;

- довідки про чисельність персоналу, видаткових накладних, сертифікатів, ТТН, актів надання послуг, рахунків - фактури міжнародних ТТН за лютий, березень 2012 року, Сертифікату походження лісоматеріалу;

- реєстру довіреностей на отримання товару від ПП «ІК Магнат»;

- контрактів № 11-КМ від 01.01.2011 року, № 12-КМ від 01.01.2012 року, № 13-КМ від 01.01.2013 року укладених між позивачем та JAF Inrternational Services GmbH;

- контрактів № 04-01/11 від 04.01.2011 року та № 13МS від 01.01.2013 року укладених між позивачем та Holzwerkstofe Vertriebsholding AG;

- договору поставки № ДП-011211/602 від 01.12.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Індустріальна компанія «Магнат»»;

- Сертифікатів про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, ТТН, специфікацій-накладних на відпуск лісоматеріалів необроблених, видаткових накладних, накладних, рахунків-фактур за листопад 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, серпень, червень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, жовтень, грудень 2013 року.

Згідно п. 86.1. ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 передбачено, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Судом враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості складання перевіряючими доповнень до раніше складеного акту перевірки, а також встановлення вказаними доповненнями до акту порушень податкового законодавства, враховуючи, що самим актом таких порушень не встановлено.

Актом перевірки відповідача від 11.12.2014 року № 111/13-50-22-01-17/34760531 не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту та встановлення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (п. 44.1., п. 138.1., п. 138.2., 138.4., п.п. 138.10.2., 138.10.3. п. 138.10. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України).

Одночасно судом враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та повністю відображають зміст і обсяг зафіксованих ними господарських операцій. Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаним контрагентом позивача спричинили реальні зміни його майновому стані. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданого йому товару цим же контрагентам. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать зазначені вище докази. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) та витрати підприємства пов'язані із здійсненням господарської діяльності, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності формування позивачем податкового кредиту та понесення відповідних витрат за надані товари (роботи, послуги) надано суду копії: актів наданих послуг, рахунків, актів цінової експертизи, сертифікатів про проходження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, ТТН, специфікацій-накладних на відпуск лісоматеріалів необроблених, видаткових накладних, накладних, рахунків-фактур, ТТН, актів надання послуг, рахунків - фактури міжнародних ТТН, актів прийому-передачі наданих послуг за контрактами тощо.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду викладеною в ухвалі № К-51674/09 від 01.04.2013 року.

Крім цього, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, шляхом проведення перевірки обставин порушення вимог податкового законодавства зазначених у Доповненнях та змінах до акту перевірки від 11.12.2014 року № 111/13-50-22-01-17/34760531 та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки самим актом таких порушень по суті не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф України» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0003002201, № 0003012201, № 0003022201 від 29.12.2014 року, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області № 0003002201, № 0003012201, № 0003022201 від 29.12.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф України» (ЄДРПОУ 34760531, вул. Зелена, 147, м. Львів) 4872,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 23.03.2015 року.

Суддя Гавдик З.В.