Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/1933/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1933/15-г 17.03.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенутек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО"

про стягнення 222 619,85 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко О.С. за довіреністю № б/н від 10.02.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенутек" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" про стягнення 222 619,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2015 р.

19.02.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору та документи на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 19.02.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 19.02.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.03.2015 р.17.03.2015 р. від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник відповідача у судове засідання 17.03.2015 р. повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенутек" (надалі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" (надалі - відповідач, Покупець укладено договір поставки № 140109/1 (наділі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити та пердати у власність Покупця металеві деталі (надалі - Товар), перелік якого наведено в Додатку до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.

Асортимент, кількість, комплектність та ціна Товару, що поставляється протягом дії Договору, визначені в Специфікації, викладеній в Додатку до Договору (п. 2.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони погодили вартість товару у розмірі 245 289,62 грн. постачальник здійснює поставку товару до 14.03.2014 р. (п. 1 Додатку).

Покупець здійснює оплату товару, зазначеного в цій Специфікації, до 26.04.2014 р. (п. 3 Додатку).

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконуючи умови Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 245 289,62 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач свої зобов'язання по договору щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 170 289,62 грн.

11.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 141111/1 про оплату заборгованості у розмірі 170 289,62 грн.

26.11.2014 р. відповідач надав відповідь на претензію, у якій повідомив про те, що оплата заборгованості буде здійснена до кінця грудня 2014 року. Проте, станом на час розгляду справи заборгованість залишається несплаченою.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за порушення порядку розрахунків Покупець сплачує Постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 19 133,09 грн. пені, 29 460,10 грн. інфляційних втрат та 3 737,04 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; код ЄДРПОУ 33301022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенутек" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Кіровоградське шосе, б. 157; код ЄДРПОУ 37248591) 170 289 (сто сімдесят тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 62 коп. заборгованості, 19 133 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять три) грн. 09 коп. пені, 29 460 (двадцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 3 737 (три тисячі сімсот тридцять сім) грн. 04 коп. 3 % річних та 4 452 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна