Постанова

від 17.06.2015 по справі 910/1933/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/1933/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко О.С. ( за довіреністю б/н від 10.02.2015 року)

від відповідача: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р.

у справі № 910/1933/15-г (судя: Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенутек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО"

про стягнення 222 619,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 222 619,85 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі № 910/1933/15-г позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача "Бенутек" 170 289 грн. 62 коп. заборгованості, 19 133 грн. 09 коп. пені, 29 460 грн. 10 коп. інфляційних втрат, 3 737 грн. 04 коп. 3 % річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, матеріалами справи належним чином доведено, неналежне виконання відповідачем його обов'язків, щодо оплати поставленого позивачем товару, а тому вимоги щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій передбачених договором є обґрунтованими та належним чином доведеними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі № 910/1933/15-г та прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції було винесено рішення у відсутності уповноваженого представника відповідача, чим було порушено його права на захист. Окрім того, суд першої інстанції при винесені рішення не прийняв до уваги , що сторони не провели між собою звірки розрахунків безпосередньо перед подачею позову ( оскільки в 2014 році позивач здійснив ТОВ «ПОС-ПРО» більше 10 поставок товару за кількома договорами).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "ПОС-ПРО" та призначено розгляд справи № 910/1933/15-г на 20.05.2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Буравльов С.І., Пономаренка Є.Ю.

В подальшому розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою представника відповідача.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Руденко М.А., судді Ткаченко Б.О., Дідиченко М.А.

17.06.2015 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 17.06.2015 року представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.01.2014 р. між ТОВ "Бенутек" (позивач, постачальник) та ТОВ "ПОС-ПРО" (відповідач, покупець укладено договір поставки № 140109/1 (договір) (а.с.14).

За умовами зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця металеві деталі (товар), перелік якого наведено в додатку до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.( п. 1.1. договору). Асортимент, кількість, комплектність та ціна товару, що поставляється протягом дії договору, визначені в специфікації, викладеній в додатку до договору (п. 2.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що додатком № 1 (а.с.18) до договору сторони погодили вартість товару у розмірі 245 289,62 грн. постачальник здійснює поставку товару до 14.03.2014 р. (п. 1 додатку). Покупець здійснює оплату товару, зазначеного в цій Специфікації, до 26.04.2014 р. (п. 3 додатку).

11.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 141111/1 про оплату заборгованості у розмірі 170 289,62 грн.(а.с.27)

26.11.2014 р. відповідач надав відповідь на претензію, у якій повідомив про те, що оплата заборгованості буде здійснена до кінця грудня 2014 року. (а.с.30).

Оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором поставки №140109\1 від 09 січня 2014 року не виконав, позивач звернувся до суду та просив стягнути заборгованість за поставлений товар та штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 245 289,62 грн., проте відповідач зобов'язання щодо оплаті поставленого товару виконав не в повному обсязі та має заборгованість у розмірі 170 289,62 грн. Стягнув також , відповідно до умов п.7.1 договору поставки, пеню в розмірі 19 133,62 грн. та інфляційні втрати, три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. ст. 509, 526, 626, 692 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач поставив товар на суму 245 289,62 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями наданими на отримання товару (а.с. 19-26). При цьому, зауваження щодо кількості та якості поставленого товару відповідачем заявлені не були.

Листом від 26 листопада 2014 року за №26\11\14 відповідач повідомив, що заборгованість в сумі 170 289,62 грн. буде погашена пропорційно до кінця грудня 2014 року, таким чином визнавши наявність заборгованості по договору поставки №140109\1.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що взаємозалік між сторонами проведено не було, отже враховуючи наявність інших договорів поставки відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу, оскільки доказів, в порядку ст.ст. 33,34 ГПК України, проведення розрахунку в повному обсязі за договором поставки № 140109\1 від 09 січня 2014 року відповідач не надав. Окрім того, відповідно до банківських виписок (а.с.88), долучених відповідачем до апеляційної скарги вбачається сплати відповідачем рахунку- фактури № ЛР -140109\1 від 09.01.2014 року ТОВ «Бенутек» в сумі 75 000 грн., що було враховано позивачем при подачі позовної заяви (245 289,62 грн. загальна сума товару - 75 000,00 грн.).

Водночас, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем порушено визначені договором поставки строки оплати поставленого товару.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 737, 04 грн. та інфляційних втрат 29 460,10 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 3 737,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 29 460,10 грн.

Відносно стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За умовами п. 7.1. договору, за порушення порядку розрахунків покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції що він є вірними, зробленим в межах позовної давності , а тому з відповідача за порушення зобов'язань за договором підлягає стягненню 19 133,09 грн. - пені.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було винесено рішення у відсутності уповноваженого представника відповідача, чим було порушення його право, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи розгляд справи відкладався, а представники сторін були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.3,4, 65,66). А отже, відповідач не був позбавлений можливості, скористатись своїм правом на направити до суду уповноваженого представники та надати необхідні документи та пояснення на спростування позовних вимог.

Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими недоведеними та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі № 910/1933/15-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі № 910/1933/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі № 910/1933/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1933/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Б.О. Ткаченко