Постанова

від 23.03.2015 по справі 910/19363/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа№ 910/19363/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Шульга К.В., дов. від 28.02.2014,

від відповідача Сидоренко В.В., дов. від 29.01.2015,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будгал-Сервіс-2»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 (дата підписання - 08.12.2014)

у справі №910/19363/14 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України»

до Приватного підприємства «Будгал-Сервіс-2»

про стягнення 226387,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Будгал-Сервіс-2» (далі - відповідач) про стягнення 226387,80 грн (з врахуванням ухвали від 03.02.2015) задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 163999,31 грн основного боргу, 27789,84 грн інфляційних втрат, 29376,96 грн пені, 5221,69 грн 3% річних, 5000,00 грн витрат на послуги адвоката та 4527,76 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 скасувати в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн боргу, сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки 15.09.2014 він сплатив додатково 5000,00 грн боргу, то немає підстав стягувати 163999,31 грн, оскільки сума боргу становить 158999,31 грн. Крім того, після прийняття рішення відповідачем було сплачено ще 28000,00 грн (15.12.2014 та 30.12.2014), що має бути враховано під час винесення постанови судом апеляційної інстанції. Відповідач заперечує отримання рахунку на суму 218999,31 грн 11.11.2013, тому вважає, що підстав нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних з 14.11.2013 немає.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.03.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

11.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав заперечення на апеляційну скаргу.

13.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав заяву про долучення до справи позовних матеріалів.

16.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надали:

позивач: заяву про розстрочення виконання рішення суду та заяву про визнання вимог апеляційної скарги, в якій зазначив, що сторони усно врегулювали спір та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги (з врахуванням уточнень) та стягнути з відповідача 130999,31 грн боргу, 5000,00 грн витрати на послуги адвоката та 4572,76 грн судового збору;

відповідач: заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 33000,00 грн боргу, сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, постановити нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити; надав також заяву про розстрочку виконання рішення.

У судовому засідання 16.03.2015 представники сторін підтримали надані заяви та просили їх задовольнити.

Судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 23.03.2015; роз'яснено право на укладення мирової угоди у суді першої інстанції або на стадії виконавчого провадження.

У судовому засіданні 23.03.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги (з врахуванням уточнень до апеляційної скарги), просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 33000,00 грн боргу, сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, постановити нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги (з врахуванням уточнень до неї), наполягав на стягненні з відповідача сум інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Заяви сторін про розстрочку виконання рішення суду колегія суддів відхиляє з огляду на те, що така заява подається до того суду, який прийняв рішення про стягнення або видав виконавчий документ (ст.121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» та постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»). Отже, сторони не позбавлені права звернутись з відповідною заявою до суду першої інстанції.

Колегія суддів також відхиляє клопотання відповідача про уточнення вимог апеляційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення на момент його прийняття та за тими доказами, які були наявні на час його прийняття.

Сторонами не наведено підстав (згідно ст.104 ГПК України) для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 в частині визначення та стягнення суми основного боргу за тими доказами його існування, які були у справі на час прийняття рішення.

Подальша часткова сплата заборгованості може бути врахована на стадії виконання рішення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги (з врахуванням уточнення), заслухавши представників позивача та відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання №12В-08-13 (далі - договір) з елементами договору підряду, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити у власність покупця комплект металевих конструкцій для об'єкта: «Будівництво одноповерхового магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Яготин, вул. Вокзальна», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію за ціною та на умовах, визначених у договорі (п.1.1 договору).

Ціна за одну тонну продукції становить 13563,14 грн. Загальна сума договору розраховується згідно специфікації поставки (п.п.2.1, 2.2 договору в редакції додаткової угоди від 21.10.2013 №1).

Відповідно до п.2.6 договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

попередня оплата поставки продукції становить 1126437,00 грн, яка виконується не пізніше 3 банківських днів з моменту підписання договору (п.2.6.1 договору в редакції додаткової угоди від 21.10.2013 №1);

не менше 50% від залишку неоплаченої вартості продукції - по факту виготовлення або поставки 50% від загальної кількості продукції, але не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення постачальником покупця про такий факт, за умови отримання виставленого рахунку-фактури постачальником (п.2.6.2 договору);

залишок вартості продукції - не пізніше 3 банківських днів з моменту повідомлення постачальником про готовність поставити залишкову або повну кількість продукції покупцю зі складу постачальника, за умови отримання виставленого рахунку-фактури постачальником (п.2.6.3 договору).

Остаточна вартість продукції згідно п.2.7 договору визначається у відповідності до загальної проектної ваги поставлених конструкцій та підлягає оплаті покупцем із розрахунку згідно специфікації поставки, що є додатком №1.

У пункті 2.8 договору вказано, що факт поставки ТОВ "ПБКУ" продукції та їх прийняття ПП "Будга-Сервіс-2" підтверджуються підписанням акта виконаних робіт та видаткової накладної.

Розрахунок за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування попередньої оплати відповідно до виставленого рахунку-фактури, а також по фактично поставленій продукції на підставі виставлених рахунків-фактур.

Датою поставки продукції покупцю є дата підписання акта виконаних робіт, у відповідності до видаткової накладної (п.3.3 договору).

21.10.2013 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою було збільшено строк відвантаження продукції до 50 робочих днів з моменту виконання умов п.2.6.1 - 2.6.3.

Позивач виконав роботи по «виготовленню металоконструкцій» на загальну суму 1134299,31 грн, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 21.10.2013 №1 на суму 235008,60 грн, від 22.10.2013 №2 на суму 188392,07 грн, від 23.10.2013 №3 на суму 128727,80 грн, від 25.10.2013 №4 на суму 100516,46 грн, від 28.10.2013 №5 на суму 92866,85 грн, від 30.10.2013 № 6 на суму 92093,75 грн, від 02.11.2013 №7 на суму 138656,02 грн, від 07.11.2013 №8 на суму 158037,76 грн.

До кожного акта приймання-передачі виконаних робіт сторонами підписано видаткові накладні на ідентичні суми, які свідчать, що позивач поставив виготовлену продукцію відповідачу на суму 1134299,31 грн.

Видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємства та товариства.

На час прийняття оскаржуваного рішення відповідач здійснив оплату виготовленої та поставленої продукції частково в сумі 915300,00 грн, про що свідчать банківські виписки, в результаті чого у нього станом на 12.11.2013 утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 218999,31 грн, яка зафіксована в підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків.

11.11.2013 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ПБ-0000103 на сплату 218999,31 грн за виготовлену та поставлену продукцію, який з врахуванням п.2.6.3 договору мав бути оплачений відповідачем не пізніше 3 банківських днів, за умови наявності доказів його отримання.

Позивач стверджує, що рахунок-фактуру від 11.11.2013 відповідач отримав 11.11.2013, однак доказів цьому не надав. Проте, в матеріалах справи наявний лист-попередження від 02.06.2014 №179, в якому позивач просить відповідача сплатити 218999,31 грн та додає рахунок-фактуру на оплату поставленої продукції.

Вказаний лист-попередження отриманий представником відповідача 06.06.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (оригінал оглянуто у судовому засіданні 16.03.2015).

Відповідач у період з 04.06.2014 по 08.09.2014 (до звернення з позовом 12.09.2014) сплатив ще 55000,00 грн, що не заперечується позивачем.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за наданими доказами в сумі 163999,31 грн.

Доказів сплати 5000,00 грн 15.09.2014 відповідачем до суду першої інстанції не надано, тому суд апеляційної інстанції відноситься критично до тверджень про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення від 03.12.2014 стягнуто невірну суму боргу.

Кореспонденцію за вказаною в матеріалах справи адресою відповідач не отримував, процесуальні документи повертались адресату «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про вжиття всіх заходів судом першої інстанції щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Тому доводи відповідача про неповідомлення його належним чином про розгляд справи у суді не приймаються колегією суддів до уваги.

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості в сумі 163999,31 грн у відповідача перед позивачем станом на 12.09.2014, враховано відсутність належних доказів на його спростування на момент прийняття рішення, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 163999,31 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. За порушення строків проведення оплати покупець сплачує на користь постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, у відповідності із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», від вартості неоплаченої в строк продукції за кожен день прострочки оплати.

Вважаючи, що відповідач отримав рахунок-фактуру №ПБ-0000103 на сплату 218999,31 грн 11.11.2013, позивач, керуючись п.2.6.3 договору, здійснює нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних у період з 14.11.2013 по 15.09.2014 з врахуванням часткових оплат. Однак, не обмежує нарахування суми пені 6 місяцями, як цього вимагає ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 27789,84 грн інфляційних втрат, 29376,96 грн пені та 5221,69 грн 3% річних.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги в цій частині в повному обсязі, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи відсутній доказ отримання відповідачем рахунку-фактури від 11.11.2013 №ПБ-0000103, натомість є докази отримання відповідачем вказаного рахунку 06.06.2014 (п'ятниця).

Отже, з врахуванням п.2.6.3 договору та часткових оплат, суд апеляційної інстанції здійснює нарахування сум інфляційних втрат, пені та 3% річних з 12.06.2014 (після спливу 3-ого банківського (робочого) дня з моменту отримання рахунка) по 12.09.2014 (дата надходження позову до суду першої інстанції), а саме у періоди:

з 12.06.2014 по 11.07.2014 на суму боргу 198999,31 грн;

з 12.07.2014 по 08.09.2014 на суму боргу 178999,31 грн;

з 09.09.2014 по 12.09.2014 на суму боргу 163999,31 грн.

Таким чином, до стягнення підлягають:

за перший період нарахування 1989,99 грн інфляційних втрат, 605,18 грн 3% річних та 3832,78 грн пені;

за другий період нарахування 2153,72 грн інфляційних втрат, 868,02 грн 3% річних та 7086,41 грн пені,

за третій період нарахування інфляційних втрат не відбулось, 53,92 грн 3% річних та 449,31 грн пені.

Всього підлягає стягненню 4146,71 грн інфляційних втрат, 1527,12 грн 3% річних та 11368,50 грн пені. В іншій частині задоволення вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити, а оскаржуване рішення в цій частині змінити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5000,00 грн за витрати на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі №30/63).

На підтвердження понесених витрат позивач надав:

договір від 17.04.2012 №110 юр. про надання адвокатських (юридичних) послуг, укладений з Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Кармазіна і партнери»,

додаткову угоду від 31.12.2013 №2 до договору про продовження строку дії договору до 31.12.2014;

платіжне доручення від 05.09.2014 №1536878 на суму 5000,00 грн.

Шульга К.В. є адвокатом, що підтверджується посвідченням.

Враховуючи, що послуги адвоката оплачені, а адвокат Шульга К.В., як представник позивача, брав участь у судових засіданнях є підстави для відшкодування понесених позивачем витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи викладене вище, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про відшкодування 5000,00 грн, сплачених за послуги адвоката.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 (з врахуванням ухвали від 03.02.2015) підлягає зміні в частині стягнутих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу (з врахуванням уточнень до неї) Приватного підприємства «Будгал-Сервіс-2» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 у справі №910/19363/14 змінити та прийняти нове, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Будгал-Сервіс-2» (юридична адреса 04111, м.Київ, вул. Щербакова, буд.46 кв.26, фактична адреса 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд.20, оф.12, код 31957294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України» (04071, м. Київ, вул.Щекавицька, буд.37/48, оф.1, код 34432488)

163999 (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч) грн 31 коп. основного боргу,

4146 (сорок одну тисячу сто сорок шість) грн 71 коп. інфляційних втрат,

1527 (тисячу п'ятсот двадцять сім) грн 12 коп. 3% річних,

11368 (одинадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн 50 коп. пені,

5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на послуги адвоката,

3620 (три тисячі шістсот двадцять) грн 82 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України» (04071, м. Київ, вул.Щекавицька, буд.37/48, оф.1, код 34432488) на користь Приватного підприємства «Будгал-Сервіс-2» (юридична адреса 04111, м.Київ, вул. Щербакова, буд.46 кв.26, фактична адреса 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд.20, оф.12, код 31957294) 453 (чотириста п'ятдесят три) грн 46 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів згідно чинного законодавства доручити Господарському суду міста Києва з врахуванням вже виданого.

5. Матеріали справи №910/19363/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій