Постанова

від 18.03.2015 по справі 813/955/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року № 813/955/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.

представника відповідача Дац Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (далі - УПФУ в Золочівському районі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області (далі - ВВД ФСС НВ України в Золочівському районі) про зобов'язання відповідача включити в Акти звірки, прийняти до відшкодування та стягнути суму витрат на виплату та доставку пенсій гр. ОСОБА_2 за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 302,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» передбачає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Виплата пенсії здійснюється на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

05.03.2015 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання за вх. №7062 у якому просить суд справу розглядати без участі уповноваженого представника позивача. Позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача щодо заявленого позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи 18.03.2015 року, в яких, зазначив, що громадянин ОСОБА_2, з яким стався нещасний випадок 28.09.2004 року не був застрахований від нещасного випадку на виробництві в Україні, так як працював на підприємстві в Російській Федерації, трудовий договір з ним був укладений відповідно до норм Трудового кодексу Російської федерації. На підставі чого, на громадянина ОСОБА_2 не розповсюджується законодавство СРСР, який станом на дату нещасного випадку вже не існував як держава, а також, що на момент нещасного випадку ОСОБА_2 не був застрахованим від нещасного випадку на виробництві за законодавством України. У задоволенні позовних вимог представник відповідача просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 15.05.1992 року № 2356-ХІІ, «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4.

Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХVI, передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний своєчасно щомісяця та в повному обсязі відшкодувати витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду у зв'язку із виплатою допомоги на поховання.

Згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - акти звірки) з листопада 2014 по грудень 2014 року Пенсійного фонду України в Золочівському Львівської області виплатило громадянину ОСОБА_2 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві заподіяного на підприємстві, яке розташоване на території Росії, країни Співдружності Незалежних Держав (далі-СНД) на загальну суму 302,38 грн.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області відмовилось прийняти до заліку витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві гр. ОСОБА_2, оскільки на думку відповідача, відсутні підстави для відшкодування витрат з виплати державної адресної допомоги.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми пенсій, виплачених позивачем ОСОБА_2 та включити їх до щомісячних актів звірки суд зазначає наступне.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», що затверджений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року № 376/7697.

Згідно з цим Порядком головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

З наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Слід звернути увагу на те, що вказаний Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки, встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та включення в них витрат розраховано на відсутність спору.

Таким чином, у разі якщо органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відмовляються від підписання актів щомісячної звірки витрат, в тому числі включити в щомісячні акти звірок витрати, вказані спори мають вирішуватись у судовому порядку, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки, а також включення до них витрат.

Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.

Акти щомісячних звірок не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України у спорах цієї категорії (постанови 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 6 червня 2011 року № 21-116а11, від 20 червня 2011 року № 21-76а11, від 28 листопада 2011 року).

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми пенсій, виплачених позивачем ОСОБА_2 та включити їх до щомісячних актів звірки є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми пенсій, виплачених позивачем ОСОБА_2 за період з 01.11.2014р. по 31.12.2014р. суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 2 Закону № 1105-ХVI передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема виплатити пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на підставі ст. 21 Закону № 1105-ХVI.

При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні не залежить від того, в якій з колишніх республік РСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконання ним трудових обов'язків.

Стаття 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україна, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Нормами ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-ХVI визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року №5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійного фонду України витрат, пов'язаних з виплатою, пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок №5-4/4).

Вказаний Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше не було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105 XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону № 1105- XIV Фондом провадяться відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац 3).

Отже, за змістом наведеного пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону № 1105- XIV обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 13.03.2014 року, від25.03.2014 року, від 17.06.2014 року.

На підставі вищезазначеного, вимоги управління ПФУ у Золочівському районі Львівської області про відшкодування відділеннями Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20.04.2001 року №15.

Підсумовуючи наведе вище, суд прийшов до висновку, що витрати пов'язані із виплатою Управлінням пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області громадянину ОСОБА_2 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року підлягає до відшкодування за рахунок Фонду, як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, від 13 березня 1992р., пенсійне забезпечення держав учасниць цієї угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такі обставини, (тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили (ч.1, ч.4 ст.72 КАС України)) є преюдиційними.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано положення ст. 255 КАС України, відповідно до якої постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року у справі №813/5861/14 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області (м.Золочів, вул.І.Труша,2 ЄДРПОУ 25253727) на користь управлінням Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (м.Золочів, вул.Валова, 4; ЄДРПОУ 20859150) за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року виплачену суму пенсії гр. ОСОБА_2 у сумі 907 (дев'ятсот сім ) грн. 14 грн.

Вказана постанова набрала законної сили 26.02.2015 року після її перегляду у Львівському апеляційному адміністративному суді, копія ухвали долучена до матеріалів справи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 67 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золочівському районі Львівської області (м.Золочів, вул.І.Труша,2 ЄДРПОУ 25253727) на користь управлінням Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (м.Золочів, вул.Валова, 4; ЄДРПОУ 20859150) за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року виплачену суму пенсії гр. ОСОБА_2 у сумі 302 (триста дві) грн. 38 грн.

3.В задоволені решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 23 березня 2015 року.

Суддя Костецький Н.В.