Постанова

від 02.02.2015 по справі 804/20722/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. Справа № 804/20722/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Гаценка О.В.

представника відповідача Донцова Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія Моноліт» до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002092201 від 26.11.2014р. та № 0002082201 від 03.09.2014р.-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія Моноліт» до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002092201 від 26.11.2014р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002082201 від 03.09.2014р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія Моноліт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.04.2014р., за результатами якої, складено акт №1084/22-01/35747155 від 15.08.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0002092201 від 26.11.2014р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 258256,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 64564,00 грн.; № 0002082201 від 03.09.2014р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1083614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 227055,25 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія Моноліт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.04.2014.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1,п. 44.6 ст.44. п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134. п. 149.1 ст.149п.п.139.1.1 п.139.1.9 п.139.1 ст.139ПКУ від 02.12.10 № 2755-6. п.зст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 № 436-4 п. 2 ст.3 Закону України від 16.07.99 № 996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ТОВ «Консалтингова компанія Моноліт» в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1142512 грн.;

- п. 185.1 ст. 185 п.186.1 п.187.1 ст.187 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ ТОВ «Консалтингова компанія Моноліт» за перевіряємий період завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, в наслідок чого, завищено податок на додану вартість в сумі 184126 грн.;

- п.198.6, п.198.3 ст.198. п.п. 193.1 ст193. п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ п.1 п.2 ст.9 Закону України від 16.07.99 № 996-11 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1..2.2..2.4..2.15.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, ТОВ «Консалтингова компанія Моноліт» завищено податковий кредит з ПДВ, в наслідок чого, занижено податок на додану вартість в сумі 444930 грн.;

- ст.ст. 49, 51, 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ внаслідок ненадання відомостей про виплачені суми доходів за ознаками «153».

За результатами перевірки складено Акт №1084/22-01/35747155 від 15.08.2014 року на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення №0002092201 від 26.11.2014р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 258256,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 64564,00 грн.; №0002082201 від 03.09.2014р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1083614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 227055,25 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем з ТОВ «Укравтодизель» укладено договір поставки №31 від 31.10.2011 року, за яким ТОВ "Укравтодизель", надалі - "продавець" в особі директора Масюк О.І. діє на підставі Статуту з одного боку, і ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор", надалі - "покупець" в особі директора Глушкова А.П., що діє на підставі статуту з іншого боку, уклали цей договір про те, що продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Сума договору становить 654,05 грн. з урахуванням ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі договору за умови 100% передплати в день підписання цього договору. Підтвердження передачі товару покупцеві є видаткова накладна.

На підставі бухгалтерських та податкових документів було встановлено, що TOB "ВКК "Альянсремтрактор" отримало від ТОВ "Укравтодизель" ТМЦ (запасні частини для ремонту та технічного обслуговування машин промислового призначення) на загальну суму 654,05 грн., у тому числі ПДВ 109,01 грн.

На виконання вказаного договору оформлено видаткову накладну №32 від 01.11.2011 року, №15 від 31.10.2011 року.

У жовтні 2011 року отримано запчастин на суму 654,05 грн. (Дт.бух.рах.20 "Виробничі запаси" - 545,04 грн., 644 "Податковий кредит" - 109,01 грн. Кт. бух.рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"), перераховано оплати на суму 654,05 грн. (Дт. бух. рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. бух. рах. 311 "Розрахунки у національній валюті"), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжним дорученням № 157 від 31.10.2011 у сумі 654,05 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» з ТОВ "Днепртехноком" укладено договір на закупівлю запасних частин до автотракторної техніки № ДТК-АТ від 01.06.2013 року, за яким TOB "Днепртехноком", юридична особа, належним чином зареєстрована та діюча згідно чинного законодавства України, в особі директора Василькової Ірини Василівни, що діє на підставі Статуту в подальшому іменується Продавець з однієї сторони та TOB "ВКК "Альянсретрактор" належним чином зареєстрований та діючий згідно чинного законодавства України, в особі директора Глушкова Анатолія Петровича, що діє на підставі статуту, в подальшому іменується покупець, з другої сторони, в контексті цього договору продавець та покупець, також, іменуються сторони, уклали цей договір купівлі-продажу про те, що продавець зобов'язується поставити покупцю товар за асортиментом в кількості, за ціною в строки і на умовах згідно з цим договором, а покупець прийняти і оплатити її в термін.

На підставі бухгалтерських та податкових документів було встановлено, що ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" отримало від ТОВ "Днепртехноком" ТМЦ (запасні частини для ремонту та технічного обслуговування машин промислового призначення) на загальну суму 196 125,09 грн., у тому числі ПДВ 32 687,52 грн.

На виконання вказаного договору оформлено видаткові та податкові накладні №542 від 02.10.2013 року, №1035 від 03.10.2013 року, №578 від 02.12.2013 року, №1011 від 03.01.2014 року.

У жовтні 2013 року отримано запчастин на суму 123 503,33 грн. (Дт.бух.рах.20 "Виробничі запаси" - 102919,44 грн., 644 "Податковий кредит" - 20583,89 грн. Кт. бух.рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"), перераховано оплати на суму 6 724,00 грн. (Дт. бух. рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. бух. рах. 311 "Розрахунки у національній валюті"), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується виписками банку: №214 від 07.10.2013 року та №217 від 15.10.2013 року.

Згідно документів, наданих TOB "ВКК "Альянсремтрактор" для перевірки, поставка товару здійснювалася автотранспортом постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними: товарно-транспортна накладна ДТК-АТ №6 від 01.10.2013р., товарно-транспортна накладна ДТК-АТ №542 від 02.10.2013р., товарно-транспортна накладна ДТК-АТ №1035 від 03.10.2013р.

У листопаді 2013 року отримання ТМЦ не було, перераховано кредиторську заборгованість у сумі 12968,00 грн. (Дт. бух. рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. бух. рах. 311 "Розрахунки у національній валюті"), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується виписками банку: № 232 від 15.11.2013 року та № 233 від 18.11.2013 року.

Згідно документів, наданих ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" для перевірки, поставка товару здійснювалася автотранспортом постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними: товарно-транспортна накладна ДТК-АТ № 578 від 02.12.2013р., товарно-транспортна накладна ДТК-АТ №13041 від 27.12.2013.

У січні 2014 року отримано запчастин на суму 11 133,05 грн. (Дт.бух.рах.20 "Виробничі запаси" - 9 277,54 грн., 644 "Податковий кредит" - 1 855,51 грн. Кт. бух.рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"), перераховано оплати на суму 6 457,00 грн. (Дт. бух. рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. бух. рах. 311 "Розрахунки у національній валюті"), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується виписками: № 2 від 08.01.2014 року та № 14 від 10.01.2014 року.

Згідно документів, наданих TOB "ВКК "Альянсремтрактор" для перевірки, поставка товару здійснювалася автотранспортом постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними ДТК-АТ №1011 від 03.01.2014р.

У лютому 2014 року отримання ТМЦ не було, перераховано кредиторську заборгованість у сумі 1 169,00 грн. (Дт. бух. рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. бух. рах. 311 "Розрахунки у національній валюті"), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банка № 28 від 12.02.2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» з ТОВ "Експостач" укладено договір поставки № б/н від 02.01.2012 року, за яким ПП ВКФ "Експостач", юридична особа належним чином зареєстрована та діюча згідно чинного законодавства України, має статус платника податку на прибуток на загальну умовах, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ вул. Коробова б.24 кв.88, в особі директора Черкащина В.В., що діє на підставі статуту в подальшому іменується Продавець (або Виконавець) з однієї сторони та ТОВ "ВКК "Альянсретрактор" юридична особа належним чином зареєстрована та діюча згідно чинного законодавства України, має статус платника податку на прибуток на загальну умовах, місце знаходження: м. Нікополь вул. Шевченка б.148 кв.51, в особі директора Глушкова А.П. подальшому іменується покупець, сторони уклали цей договір про те, що продавець зобов'язується поставити покупцю товар (продукцію, послуги, роботи) за ассортиментом в кількості, згідно письмової заявки, за ціною в строки і на умовах згідно з цим договором, а покупець прийняти і оплатити її в термін.

На підставі бухгалтерських та податкових документів було встановлено, що ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" отримало від ТОВ "Експостач" ТМЦ (запасні частини для ремонту та технічного обслуговування машин промислового призначення) на загальну суму 796211,76 грн., у тому числі ПДВ 132 701,96 грн.

На виконання вказаного договору оформлено видаткові та податкові накладні: №618 від 03.01.2012 року, №691 від 04.01.2012 року, №620 від 04.01.2012 року, №692 від 05.01.2012 року, №621 від 05.01.2012 року, №693 від 06.01.2012 року, №622 від 06.01.2012 року, №694 від 10.01.2012 року, №623 від 10.01.2012 року, №695 від 11.01.2012 року, №624 від 11.01.2012 року, №696 від 12.01.2012 року, №625 від 12.01.2012 року, №697 від 13.01.2012 року, №626 від 13.01.2012 року, №698 від 16.01.2012 року, №627 від 16.01.2012 року, №699 від 17.01.2012 року, №628 від 17.01.2012 року, №700 від 18.01.2012 року, №629 від 18.01.2012 року, №701 від 19.01.2012 року, №630 від 19.01.2012 року, №702 від 20.01.2012 року, №631 від 20.01.2012 року, №703 від 23.01.2012 року, №632 від 23.01.2012 року, №704 від 24.01.2012 року, №633 від 24.01.2012 року.

У січні 2012 року отримано запчастин на суму 796 211,76 грн. (Дт.бух.рах.20 "Виробничі запаси" - 663 509,80 грн., 644 "Податковий кредит" - 132 701,96 грн. Кт. бух.рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"), перераховано оплати на суму 6 500,00 грн. (Дт. бух. рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. бух. рах. 311 "Розрахунки у національній валюті"), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банка №8 від 13.01.2012 року.

У лютому 2012 року отримання ТМЦ не було, перераховано кредиторську заборгованість у сумі 63 697,00 грн. (Дт. бух. рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт. бух. рах. 311 "Розрахунки у національній валюті"), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується випискою банка №31 від 16.02.2012 року.

Згідно документів, наданих ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" для перевірки, поставка товару (комплектуючих деталей) здійснювалася за рахунок ПП ВКФ "Експостач", що підтверджується товарно-транспортними накладними: товарно-транспортна накладна ЕАК№697 від 13.01.2012р., товарно-транспортна накладна ЕАК№704 від 24.01.2012р.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано акти перевірки, а саме:

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 02.11.2012р. №1312/226/37733144 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укравтодизель" (ЄДРПОУ 37733144) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" (код ЄДРПОУ 32897053) за листопад 2011р., з ТОВ ПКЦ "Моторс Сим" (код ЄДРПОУ 32565162) за період січень-квітень 2012р., з ТОВ "Релтранс Груп" (код ЄДРПОУ 37903438) за період березень-квітень 2012р., з ТОВ "Торгівельний Дім "ОГК" (код ЄДРПОУ 36374360) за лютий 2012р.". Актом перевірки встановлено відсутність реального факту здійснення господарської діяльності ТОВ "Укравтодизель" (ЄДРПОУ 37733144), всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обгрунтовані підстави вважати, що підприємство ТОВ "Укравтодизель" (ЄДРПОУ 37733144) є суб'єктом господарювання, який провадить фіктивну господарську діяльність, тобто, має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності;

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.12.2012р. №1816/2205/32466363 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ВКФ "Експостач" (код ЄДРПОУ 32466363), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року". Актом перевірки встановлено відсутність реального факту здійснення господарської діяльності ПП "ВКФ "Експостач" (код ЄДРПОУ 32466363), всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обгрунтовані підстави вважати, що підприємство ПП "ВКФ "Експостач" (код ЄДРПОУ 32466363) є суб'єктом господарювання, який провадить фіктивну господарську діяльність, тобто, має ознаки не реальності здійснення господарської діяльності;

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 №468/04-62-22-3/38530554 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Днепртехноком" (код ЄДРПОУ 38530554) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом". Актом перевірки встановлено відсутність реального факту здійснення господарської діяльності ТОВ "Днепртехноком" (код ЄДРПОУ 38530554), всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обгрунтовані підстави вважати, що підприємство ТОВ "Днепртехноком" (код ЄДРПОУ 38530554) є суб'єктом, тобто, має ознаки нереальності здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких, відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого, відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 1 «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 визначено, що:

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких, здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року і введені в дію з 1 січня 1996 року.

Згідно розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі по тексту Правила перевезень).

п.11.1 Основними документами на перевезення вантажів, є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

п.11.3 Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

п.11.5 Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

П. 11.6. Після прийняття вантажу, згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

п.11.7 Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Так, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищий адміністративний суд України, у своїх рішеннях наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ, є: по-перше: реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг у зв'язку з чим, ці витрати й були понесені, та по-друге: належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Консалтингова компанія «Моноліт» та ТОВ "Аван - Тайм Зовнішторг" (код ЄДРПОУ 37502950), ПП "Дніпро-Інвестгруп" (код ЄДРПОУ 35281726), ТОВ "Інтер - Плюс" (код ЄДРПОУ 25525212), ТОВ «АМГ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 35270028), ТОВ "Арсаон" (код ЄДРПОУ 37867421), ТОВ "Дайкор Торг" (код ЄДРПОУ 38211929), ТОВ "Райкор" (код ЄДРПОУ 38278386), ТОВ "Універсал - Бізнесцентр" (код ЄДРПОУ 38599459), ТОВ "САНТОРІНА" (код ЄДРПОУ 38199142), ТОВ "Імпексбуд" (код ЄДРПОУ 38113699), ТОВ "Ланкорн" (код ЄДРПОУ 38329461), ТОВ "Профілайт" (код ЄДРПОУ 38548226), "Східтрейдінг" (код ЄДРПОУ 38866481), ТОВ "Інтргкій"(код ЄДРПОУ 38441831) були укладені договори поставки.

На виконання даних, договір ТОВ «Консалтингова компанія «Моноліт» під час перевірки були надані видаткові накладні, які не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, складені з порушенням ст. 1,2,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, в судовому засіданні встановлено, що в усіх видаткових накладних відсутнє місце складання видаткових накладних. В деяких видаткових накладних відсутні ПІБ та посади осіб, які отримували товар, відсутній номер та дата довіреності (наприклад видаткові накладні - а.с. 155,159,161).

Ні до перевірки, ні під час перевірки ні під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень не було надано копії журналу виданих та отриманих довіреностей.

Також, як пояснив представник відповідача, лише до суду ТОВ «Консалтингова компанія «Моноліт» були надані деякі ТТН, накладні на транспортування нібито отриманого товару від контрагентів-постачальників. Дослідивши та проаналізувавши надані товаро-транспортні накладні, суд зазначає, що в половини з них зазначено лише пункт навантаження м. Дніпропетровськ - тобто, не має конкретної адреси. Також, в ТТН взагалі не зазначені відомості про вантаж, лише зазначено, що с вантажем слідують видаткові накладні, а який вантаж не відомо.

Також, в ТТН в графі Автопідприємство зазначено ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, тощо. В графі замовник зазначено ТОВ «Консалтингова компанія «Моноліт». Проте, договорів з даними перевізниками, також, не було надано до суду.

Суд звертає увагу на те, що взагалі під час перевірки, не було надано жодного товаро транспортного документу, договору перевезення, тощо.

Крім того, не було надано доказів оприбуткування товару на складі.

У зв'язку з чим, суд вважає, що дані документи вважаються відсутніми на час складання податкової звітності.

Відповідна правова позиція міститься і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2013 р. По справі К/9991/60149/12, від 24.04.2014 року по справі № К/800/29370/13.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.6 ст. 46 ПКУ у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПКУ, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема, фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

Як було встановлено під час розгляду справи по суті, в матеріалах справи немає жодного платіжного доручення, жодної виписки з банку, які б могли підтвердити оплату ТОВ «Консалтингова компанія «Моноліт» на адресу своїх контрагентів. Тобто, у ТОВ «Консалтингова компанія «Моноліт» відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу.

Крім того, відповідно до штатних розкладів підприємства (від 01.04.2011р. затверджено наказом від 01.04.2011р. №23-ПП; від 01.06.2011р. затвердженого наказом від 01.06.2011р. №25-ПП; від 01.03.2012р. затвердженого наказом від 01.03.2012р. №33-ПП; від 01.11.2012р. затвердженого наказом від 01.11.2012р. №37 - ПП; від 01.01.2013р. затвердженого наказом від 03.01.2013р. №39-ПП, від 01.04.2013р. затвердженого наказом від 01.04.2013р. № 45-ПП; від 01.01.2014р. затвердженого наказом від 02.01.2014р. №52-ПП; від 01.02.2014р. затвердженого наказом від 03.02.2014 №55-ПП) до особового складу підприємства не введено посади різробочий або будь-яку іншу посаду займану особою, яка могла б здійснити навантаження або розвантаження товарів (металопрокат, який відповідно до видаткових накладних має достатньо значну вагу). Також, при дослідженні складу основних засобів підприємства, відсутні автонавантажувачи.

Суд зазначає, що навантажувально-розвантажувальні роботи слід виконувати відповідно вимог ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.010-82, ГОСТ 12.3.020-80 і нормативно - технічної документації, затвердженої органами державного нагляду. Безпеку навантажувально - розвантажувальних робіт і транспортних операцій на підприємствах забезпечують інженерно - технічні працівники, (відповідно до вищевказаних штатних розкладів працівників інженерно - технічних спеціальностей не встановлено), відповідальні за безпечне виконання робіт з переміщення вантажу, безпечну експлуатацію і утримання в справному стані підіймально - транспортного устаткування.

До навантажувально-розвантажувальних робіт (обв'язування, зачеплення, переміщення вантажів) допускаються робітники, не молодші 18 років, навчені за відповідною програмою і атестовані комісією підприємства. Повторна перевірка знань цих робітників проводиться не рідше одного разу на рік, але підприємством зазначених атестатів до перевірки не пред'явлено.

Робітники, допущені до виконання навантажувально-розвантажувальних і транспортних операцій, підлягають особі, відповідальній за безпеку робіт з переміщення вантажів.

Маса робочих вантажів, що переміщаються вручну працівниками, не має перевищувати встановлених норм.

Ручне укладання товару в штабель допускається на висоту не більше 2 м. Піднімати або опускати вручну вантажі масою 60 - 80 кг мають два або більше вантажників. Для полегшення укладання вантажів на майданчик товарних ваг для зважування використовують похилі містки.

Переміщення в технологічному процесі вантажів масою понад 20 кг, а також, вантажів будь-якої маси на відстань більше 25 м, здійснюється механізованим способом.

Для переміщення вантажів на підприємстві мають бути розроблені транспорті технологічні схеми, які в ході проведення перевірки не надано.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників та операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі дання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо.

Згідно ухвали ВАСУ від 12.02.2014 року по справі № К/9991/48350/12 № К/9991/48339, № К/9991/54260/12 «необхідно з'ясовувати обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужносте технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. При цьому, свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в орган податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державної реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет, шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснені необгрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів».

Аналогічна позиція викладена і в ухвалі ВАСУ від 26.03.2014 року по справах № К/9991/26540/11, № К/9991/28864/11.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, представником позивача не доведено реальність здійснення господарських операцій та відповідно безпідставно сформовано податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, акт від 15.08.2014р. № 1084/22-01/35747155 складений правомірно, згідно діючого законодавства, а висновки за результатами акту перевірки, є цілком обґрунтованими.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 0002092201, від 03.09.2014 року № 0002082201 винесені на підставі вищезазначеного акта, є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата складає 1218,00 грн.

У звязку з чим, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія Моноліт" на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 4 384, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія Моноліт" до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002092201 від 26.11.2014р. та № 0002082201 від 03.09.2014р. - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія Моноліт" на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 4 384, 80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька