Постанова

від 19.11.2015 по справі 804/20722/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 рокусправа № 804/20722/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Чередниченко В.Є.,

суддів:                     Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Колсалтингова компанія Моноліт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі №804/20722/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колсалтингова компанія Моноліт» до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колсалтингова компанія Моноліт» (далі – ТОВ «КК Моноліт») 12 грудня 2014 року звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0002082201 від 03 вересня 2014 року та №0002092201 від 26 листопада 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №1084/22-01/35747155 від 15 серпня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій та відповідно безпідставно сформовано податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає про реальність господарських операцій між ним та його контрагентами, що підтверджується первинними документами та помилкове встановлення судом першої інстанції обставин господарської діяльності інших підприємств замість позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №1084/22-01/35747155 від 15 серпня 2014 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

- п.44.1, п. 44.6 ст.44. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134. п. 149.1 ст.149 п.п.139.1.1 п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1142512,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185 п.186.1 п.187.1 ст.187 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, позивачем за перевіряємий період завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, в наслідок чого, завищено податок на додану вартість в сумі 184126,00 грн.;

- п.198.6, п.198.3 ст.198. п.п. 193.1 ст193. п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, п.1 п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1. 2.2. 2.4. 2.15 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ, в наслідок чого, занижено податок на додану вартість в сумі 444930,00 грн.;

- ст.49, ст.51, ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок ненадання відомостей про виплачені суми доходів за ознаками « 153».

Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «КК Моноліт» не мав можливості придбати товари у ТОВ «Аван-Тайм Зовнішторг», ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ «Інтер-Плюс», ТОВ «АМГ Плюс», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Райкор», ТОВ «Універсал-Бізнесцентр», ТОВ «Санторіна», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Ланкорн», ТОВ «Профілайт», ТОВ «Східтрейдінг», ТОВ «Інтргкій» та реалізувати їх ТОВ «Промзапал», ТОВ «Хіммашекспорт», ДП «Східний ГЗК «Інгульська шахта», ТОВ «Інтер авів інцест», ПАТ «Металургтрансремонт» відокремлений підрозділ «Інгулецький завод по ремонту дизелів «Промдизель», ПП Багатопрофільна фірма Авекс», ДП «Східний гірничозбагачувальний комбінат» Смолінська шахта, ТОВ «Стар Альянс», ПП «Славгранд», ПАТ «Промзапал», Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча», ДП Східний гірничозбагачувальний комбінат». Зазначає, що позивач не займався фінансово-господарською діяльністю, а здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002082201 від 03 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємців у розмірі 1083614,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 227055,25 грн. (т.1 а.с.16);

№0002092201 від 03 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 258256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 111232,50 грн. (т.1 а.с.17).

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення рішення:

№0002082201 від 03 вересня 2014 року залишено без змін;

№0002092201 від 03 вересня 2014 року скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46668,50 грн., в іншій частині скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №000209201 від 26 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 258256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 64564,00 грн. (а.с. 19).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що представником позивача не доведено реальність здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пунктами 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (далі – ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав з:

ТОВ «Аван-Тайм Зовнішторг» договір поставки №243 від 23 грудня 2011 року (круга) (т.2 а.с.80-81);

ПП «Дніпро-Інвестгруп» договори поставки №27 від 03 жовтня 2011 року, №46 від 10 жовтня 2011 року (запчастин) (т.2 а.с.53-95);

ТОВ «Інтер-Плюс» договір поставки №1805/3 від 08 травня 2011 року (запасних частин) (т.2 а.с.104-105);

ТОВ «АМГ Плюс» договори поставки №0804/1 від 08 квітня 2011 року (блок-картера) та додаткову угоду до нього (т.2 а.с.112-115), №1504/1 від 15 квітня 2011 року (запчастин) та додаткову угоду до нього (т.2 а.с.116-119), №2204/1 від 22 квітня 2011 року (запчастин) та додаткову угоду до нього (т.2 а.с.120-123), №2804/2 від 28 квітня 2011 року (вкладки) та додаткову угоду до нього (т.2 а.с.124-127);

ТОВ «Арсаон» договір купівлі-продажу №10 від 12 січня 2012 року (круга) (т.2 а.с.66-67);

ТОВ «Дайкор Торг» договори поставки №87 від 13 липня 2012 року(запасних частин для ремонту і обслуговування дизельних двигунів) (т.2 а.с.29-31), №156 від 06 червня 2012 року (метала на нікелевій основі) (т.2 а.с.32-34);

ТОВ «Райкор» договори поставки товару №189 від 22 жовтня 2012 року (запасних частин), №85 від 10 вересня 2012 року (круг), №84 від 10 вересня 2012 року (круга) (т.2 а.с.3-9);

ТОВ «Універсал-Бізнесцентр»:

-          договір поставки товару № 548 від 01 листопада 2013 року (автозапчастин) (т.1 а.с.185-186);

-          договір про надання послуг №250-у від 05 листопада 2013 року (з ревізії кришки циліндра) (т.1 а.с.187-188);

ТОВ «Санторіна»:

-          договори поставки товару № 132- від 10 грудня 2012 року (т.1 а.с.117-120), №178-М від 24 грудня 2012 року (автозапчастин) (т.1 а.с.121-124);

-          договори підряду №21-п від 24 січня 2013 року (на проточку валу), №198-п від 10 квітня 2013 року (на распрессировку валу), №248-п від 01 травня 2013 року (на распрессировку валу) (т.1 а.с.125-130);

ТОВ «Імпексбуд» договір поставки товару (круга з мех. обробкою) №147 від 13 березня 2013 року (т.1 а.с.240-242);

ТОВ «Ланкорн» договір поставки товару (металопродукції) №321 від 19 червня 2013 року (т.1 а.с.223-225);

ТОВ «Профілайт» договір поставки (автозапчастин) №321 від 01 липня 2013 року (т.1 а.с.231-233);

ТОВ «Східтрейдінг» договір поставки товару (автозапчастин) №10/2 від 02 жовтня 2013 року (т.1 а.с.217-218);

ТОВ «Інтргкій» договір поставки товару (автозапчастин) №603 від 06 березня 2014 року (т.1 а.с.206-207).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару, а саме щодо правовідносин з:

ТОВ «Аван-Тайм Зовнішторг» - це видаткові накладні, рахунки (т.2 а.с.82-85);

ПП «Дніпро-Інвестгруп» - рахунки, видаткові накладні (т.2 а.с.96-100);

ТОВ «Інтер-Плюс» - рахунки, видаткові накладні (т.2 а.с.106-109);

ТОВ «АМГ Плюс» - рахунки, видаткові накладні (т.2 а.с.128-135);

ТОВ «Арсаон» - рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.68-45).

ТОВ «Дайкор Торг» - рахунки,видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.35-52).

ТОВ «Райкор» - рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.10-22)

ТОВ «Універсал-Бізнесцентр» - рахунки, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), видаткові накладні (т.1 а.с.192-200);

ТОВ «Санторіна» - рахунки, видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.131-161);

ТОВ «Імпексбуд» - видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.243-250);

ТОВ «Ланкорн» - рахунок, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (т.1 а.с.226-229);

ТОВ «Профілайт» - рахунок, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (т.1 а.с.233-237);

ТОВ «Східтрейдінг» - це рахунок, видаткова накладна (т.1 а.с.219-220);

ТОВ «Інтргкій» - це рахунки, видаткові накладні (т.1 а.с.211).

Згідно з актом перевірки оплата товару придбаного у зазначених контрагентів здійсненна у безготівковій формі в повному обсязі.

ТОВ «Аван-Тайм Зовнішторг» виписано позивачу податкові накладні за грудень 2011 року, січень 2012 року (т.2 а.с.86-87);

ПП «Дніпро-Інвестгруп» виписано позивачу податкові накладні за жовтень 2011 року (т.2 а.с.101-103);

ТОВ «Інтер-Плюс» виписано позивачу податкові накладні за травень 2011 року (т.2 а.с.110-111);

ТОВ «АМГ Плюс» виписано позивачу податкові накладні за квітень 2011 року (т.2 а.с.136-139);

ТОВ «Арсаон» виписано позивачу податкові накладні січень-лютий 2012 року (т.2 а.с.76-79);

ТОВ «Дайкор Торг» виписано позивачу податкові накладні за червень-серпень 2012 року (т.2 а.с.53-66);

ТОВ «Райкор» виписано позивачу податкові накладні за вересень-листопад 2012 року (т.2 а.с.23-28);

ТОВ «Універсал-Бізнесцентр» виписано позивачу податкові накладні за листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року (т.1 а.с.162-205);

ТОВ «Санторіна» виписано позивачу податкові накладні за грудень 2012 року, січень-червень 2013 року (т.1 а.с.162-184);

ТОВ «Імпексбуд» виписано позивачу податкові накладні за березень 2013 року (т.2 а.с.1-2);

ТОВ «Ланкорн» виписано позивачу податкову накладну за червень 2013 року (т.1 а.с.230);

ТОВ «Профілайт» виписано позивачу податкову накладну за липень 2013 року (т.1 а.с.238-239);

ТОВ «Східтрейдінг» виписано позивачу податкову накладну за жовтень 2013 року (т.1 а.с.221-222);

ТОВ «Інтргкій» виписано позивачу податкові накладні за березень-квітень 2014 року (т.1 а.с.215-216).

Отримані за умовами договорів товари (послуги) були використані в господарській діяльності позивача, а саме було реалізовано контрагентам - ТОВ «Промзапал», ТОВ «Хіммашекспорт», ДП «Східний ГЗК «Інгульська шахта», ТОВ «Інтер авів інвест», ПАТ «Металургтрансремонт» відокремлений підрозділ «Інгулецький завод по ремонту дизелів «Промдизель», ПП Багатопрофільна фірма Авекс», ДП «Східний гірничозбагачувальний комбінат» Смолінська шахта, ТОВ «Стар Альянс», ПП «Славгранд», ПАТ «Промзапал», Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», ДП Східний гірничозбагачувальний комбінат», ГП НПКГ «Зоря», що підтверджується: договорами поставки, специфікаціями та додатковими угодами до них, розшифровками 361 та 631 рахунків у розрізі контрагентів на ТМЦ, платіжними дорученнями, рахунками(т.2 а.с.145-250, т.3 а.с.1-44, т.3 а.с.74-249, т.4 а.с.1-168). Згідно з актом перевірки заборгованість вказаних покупців перед ТОВ «КК Моноліт» відсутня.

Крім того, обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також іншими документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: штатними розкладами, договором на транспортне обслуговування, рахунками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунковими квитанціями, платіжними дорученнями (т.3 а.с.64-74, а.с.170-209).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій з придбання товару (послуг) позивачем у ТОВ «Аван-Тайм Зовнішторг», ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ «Інтер-Плюс», ТОВ «АМГ Плюс», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Райкор», ТОВ «Універсал-Бізнесцентр», ТОВ «Санторіна», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Ланкорн», ТОВ «Профілайт», ТОВ «Східтрейдінг», ТОВ «Інтргкій», а також реалізації придбаного товару ТОВ «Промзапал», ТОВ «Хіммашекспорт», ДП «Східний ГЗК «Інгульська шахта», ТОВ «інтер авів інцест», ПАТ «Металургтрансремонт» відокремлений підрозділ «Інгулецький завод по ремонту дизелів «Промдизель», ПП Багатопрофільна фірма Авекс», ДП «Східний гірничозбагачувальний комбінат» Смолінська шахта, ТОВ «Стар Альянс», ПП «Славгранд», ПАТ «Промзапал», Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ДП Східний гірничозбагачувальний комбінат», за наслідками яких сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оплату його вартості, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача з яким погодився суд першої інстанції про нереальність спірних господарських операцій позивача у зв'язку з відсутність у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, а також висновки суду першої інстанції на відсутність автонавантажувачів, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Щодо висновків суду першої інстанції відносно часткової відсутності у позивача ТТН та інших доказів на переміщення придбаного товару.

В цьому випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Щодо доводів представника відповідача щодо відсутності у видаткових накладних даних про ПІБ та посади особи, що їх підписала, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримувала товар, а також відсутності номеру та дат довіреностей, суд апеляційної інстанції зазначає, що на видаткових накладних проставлені штампи та печатки позивача, що дозволяє ідентифікувати юридичну особу, яка отримала ТМЦ, крім того окремі недоліки при складанні первинних документів не можуть вважатись підставою для висновків про нереальний характер господарських операцій.

Крім того, з огляду на доводи податкового органу про відсутність у позивача сертифікатів якості та довіреностей на отримання товару (робіт, послуг), суд апеляційної інстанції виходить з того, що сертифікат якості та довіреність не містить таких ознак, які пред'являються до первинних документів, тому вказаний документ не може підтверджувати здійснення господарської операції, а відтак і його відсутність на час перевірки не може вказувати на нереальність господарських взаємовідносин між сторонами.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в порушення зазначеної норми права суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність обов'язку у позивача доводити правомірність своїх вимог та вирішив спір виходячи з цієї невірної позиції.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з текстом оскарженої постанови, суд першої інстанції дослідив первинні документи по господарським операціям підприємств, які не мали жодних фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем, та на підставі цих обставини дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами зазначеними в акті перевірки, що є неприпустимим.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Колсалтингова компанія Моноліт» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі №804/20722/14 – скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України №0002082201 від 03 вересня 2014 року та №0002092201 від 26 листопада 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Колсалтингова компанія Моноліт» судовий збір у розмірі 2923,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 20 листопада 2015 року.

Головуючий                                                                      В.Є. Чередниченко

Суддя:                                                                      А.О. Коршун

Суддя:                                                                      О.М. Панченко