Постанова

від 17.03.2015 по справі 813/8364/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року 10 год. 29 хв. Справа № 813/8364/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Канарьової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, визнання нечинним рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень по складенню запиту без достатніх на це законних підстав;

-визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття рішення про проведення позапланової виїзної перевірки за відсутності законних підстав для її проведення;

-визнати протиправним та скасувати наказ від 26.11.2014 року № 1248 на проведення позапланової виїзної перевірки;

-визнати нечинним рішення № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 17.03.2015 року відповідно до положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що підставою для призначення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Датекс С» (ЄДРПОУ 36153038), був наказ відповідача від 26.11.2014 р. № 1248. Прийняттю спірного наказу передували запити відповідача, в яких останній просив надати інформацію та її документальне підтвердження з посиланням на пп. 20.1.2, 62.1.3, п. 78.1 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що посилання на п. 78.1 Податкового кодексу, який містить кілька не пов'язаних між собою підстав для складення запитів, не може бути виключною однією підставою для витребування у платника податків інформації та підтверджуючих її документів. Відтак, запит є таким, що не відповідає чинному законодавству, про що у своїх відповідях на запити Позивачем було наголошено та вірно відмовлено у наданні інформації.

Також, позивач, відмовляючи податковому органу в допуску до перевірки, зазначив як і про відсутність підстав для її проведення за пп. 78.1.1 Податкового кодексу України, так і за пп. 78.1.4 Кодексу. Оскільки жодних порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства в запитах не зазначено, а крім того позивач від відповідача отримав електронне повідомлення про результати обробки (звірки) даних, заявлених у податковій декларації з ПДВ за 8-ий місяць 2014 року, як підтвердження того, що не встановлено розбіжностей у даних ПЗ та ПК по ПДВ ТзОВ «Датекс С» з контрагентами за цей період, крім ПАТ «Солді і Ко» (розбіжність - 0,01 грн).

В частині визнання нечинним рішення № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014 р про застосування адміністративного арешту майна платника податків, то позивач покликається на наступне. У змісті самого рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідач посилається як на підставу його прийняття - відмову від допуску посадових осіб відповідача до проведення позапланової виїзної перевірки.

Проте, оскільки на думку позивача, відмова є законною, то у відповідності до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України таке рішення і за таких обставин не можливо було прийняти в законний спосіб, а тому воно є нечинним з моменту його складення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, і просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що на адресу позивача були скеровані запити від 17.09.2014 р. № 13744/10/13-03-15-01/1, яким податковий орган просив надати інформацію, зокрема, документи по взаємних господарських відносинах з ТзОВ «С.А.Буд» (ЄДРПОУ - 38544829) за липень 2014 р. та від 24.10.2014 р. № 15937/10/13-03-15-01/710/2 про надання інформації та її документального підтвердження з ТзОВ «Компанія Лекшері Кепітал» (ЄДРПОУ - 38517030), з якими позивач мав господарські операції у серпні 2014 року.

Отримавши зазначені запити, позивач, таку інформацію та її документальних підтверджень відповідачу не надав. У відповідності до пп. 78.1.1, 78.1.4 Податкового кодексу України, наказом від 26.11.2014 р. № 1248 було призначено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «С.А.Буд» за липень 2014 р. та ТзОВ «Компанія Лекшері Кепітал» за серпень 2014 р. Щодо рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, то воно було прийнято на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах повноважень встановлює наявність відповідних обставин та приймає рішення про умовний адміністративний арешт майна. Відтак, дії податкового органу відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Датекс С» зареєстроване як юридична особа, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємство знаходиться за адресою: 29040, м. Львів вул. Патона, буд. 7А.

Позивач підтвердив, що ним отримано два запити про надання пояснень та їх документальних підтверджень, а саме:

-від 17.09.2014 року № 13744/10/13-03-15-01/1, яким вимагають надати документи по взаємних господарських відносинах з ТзОВ «С.А.Буд» (ЄДРПОУ - 38544829) за липень 2014 року;

-від 24.10.2014 року № 15937/10/13-03-15-01/710/2, яким вимагається надати інформацію та її документальне підтвердження з ТзОВ «Компанія Лекшері Кепітал» (ЄДРПОУ - 38517030), з якими мали господарські операції у серпні 2014 року.

У якості підстави щодо надання запитів, податковий орган посилався на пп. 20.1.2, п. 62.1.3, п. 78.1 Податкового кодексу України, а також на п. 12, 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, (згідно Постанови КМУ від 27 грудня 2010 р. N 1245).

Позивач надав письмові відповіді на запити (відповідь від 01.10.2014 р та від 10.11.2014 р), якими відмовив у наданні затребуваної інформації та її документального підтвердження, з посиланням на відсутність підстав. Аргументує відмови тим, що обидва запити містять посилання лише на п. 78.1 ПКУ, без уточнення фактів чи розбіжностей у податковій звітності, які слід підтвердити.

Щодо правовідносин Позивача з ТзОВ «Компанія Лекшері Кепітал» (ЄДРПОУ - 38517030), то позивач у відповіді від 10.11.2014 р. звертав увагу на той факт, що 03.11.2014 р. ним отримане електронне повідомлення про результати обробки (звірки) даних, заявлених у податковій декларації з ПДВ за 8-ий місяць 2014 року, яким не встановлено розбіжностей у даних ПЗ та ПК по ПДВ ТзОВ «Датекс С» з контрагентами за цей період, крім ПАТ "Солді і Ко" (розбіжність - 0,01 грн). Незважаючи на це, відповідачем на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПКУ все ж було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, про що складені наказ від 26.11.2014 р. № 1248 та направлення на проведення перевірки від 27.11.2014 р. № 1376. Зважаючи на це, позивач вирішив не допускати представників відповідача до перевірки, оскаржив правомірність його дій, наказ на перевірку, а також рішення про застосування адміністративного арешту майна.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Стаття 81 Податкового кодексу України передбачає умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

У пункті 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац п'ятий п.81.1ст. 81 Податкового кодексу України).

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб органу податкової служби до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Таким чином, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки та з наступним оскарженням наказу до суду як акту індивідуальної дії.

Водночас, суд під час розгляду справи має встановити законність підстав для прийняття спірного наказу, зокрема, чи були законними дії платника податків по виконанню вимог ПКУ щодо надання відповідей на запити або відмови в такої, та дії податкового органу при виконанні вимог Податкового кодексу щодо складення запитів з підстав, встановлених пп. 78.1.1 та 78.1.4 ПК України.

Так, судом неодноразово наголошувалось про необхідність надання відповідачем інформації, яка би підтверджувала наявність у податкового органу на момент складення запитів податкової інформації, яка би підтверджувала те, що:

-за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (у відповідності до вимог пп. 78.1.1 ПК України);

-або виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (як того вимагають приписи пп. 78.1.4 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано суду ні актів перевірок, ні результатів зустрічних звірок чи іншої податкової інформації по контрагентах позивача - ТзОВ «С.А.Буд» (ЄДРПОУ - 38544829) за липень 2014 року та ТзОВ «Компанія Лекшері Кепітал» (ЄДРПОУ - 38517030) за серпень 2014 року, яка б свідчила про обґрунтованість складення та направлення запитів на адресу позивача.

Запити містять посилання на пп. 20.1.2, п. 62.1.3, п. 78.1 Податкового кодексу України, а також на п. 12, 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затв. Постановою КМУ від 27 грудня 2010 р. N 1245. Таким чином, з наведених текстів запитів не є можливим дійти до висновку про те, що існували законні підстави для їх надсилання. Приписи п. 78.1 ПК України мають кілька не пов'язаних між собою підстав для складення запитів, а тому посилання лише на цей пункт 78.1 ПК України не може бути виключною і достатньою законною підставою для витребування у платника податків інформації та підтверджуючих її документів.

В той же час суд бере до уваги, що позивачем 03.11.2014 року отримане електронне повідомлення про результати обробки (звірки) даних, заявлених у податковій декларації з ПДВ за 8-ий місяць 2014 року, яким не встановлено розбіжностей у даних ПЗ та ПК по ПДВ ТзОВ «Датекс С» з контрагентами за цей період, крім ПАТ «Солді і Ко» (розбіжність - 0,01 грн). Відповідачем не надано пояснень з цього приводу, та цей факт не спростовується матеріалами справи.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем направлено письмові запити про отримання від позивача інформації та документів згідно з вказаним у запитах переліком, які оформлені всупереч вимогам п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та не містять вичерпної інформацію про мету та підстави витребування у платника податків необхідних документів, і суд вважає, що відмова в наданні запитуваних документів ТОВ «Датекс С» є правомірною, а прийняття спірного наказу для призначення перевірки - незаконним.

Щодо визнання нечинним рішення № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014 р про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Пунктом 94.2 статті 94 ПК України визначено підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Зокрема підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законним підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. Тобто, підставою для застосування арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, що виразилося у неправомірному не допуску до перевірки відповідних працівників податкового органу, за наявності законних підстав для її проведення.

Проте, як було встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, підстави для проведення позапланової документальної виїзної перевірки були відсутні на момент прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки у зв'язку із тим, що жодних передумов та наявної податкової інформації у відповідача не було.

Відповідно до пункту 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність законних підстав для визнання нечинним рішення Відповідача № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014 р. про застосування умовного адміністративного арешту майна Позивача, тобто як акт індивідуальної дії однократного застосування є нечинним з моменту його прийняття.

З урахуванням вищевикладеного та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області по складенню запитів.

3. Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області по прийняттю рішення про проведення позапланової виїзної перевірки, визнати протиправним та скасувати наказ від 26.11.2014 р. № 1248 на проведення позапланової виїзної перевірки.

4. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014 р про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Датекс С" ( 29040, м. Львів вул. Патона, буд. 7А, код ЄДРПОУ 36156068) судовий збір в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 23 березня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.