Постанова

від 28.08.2018 по справі 813/8364/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №813/8364/14

касаційне провадження №К/9901/19284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Датекс С (далі - Товариство) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Датекс С до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним дій, скасування наказу, визнання нечинним рішення,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції по складенню запитів без достатніх на це законних підстав; визнати протиправними дії Інспекції щодо прийняття рішення про проведення позапланової виїзної перевірки за відсутності законних підстав для її проведення; визнати протиправним та скасувати наказ від 26.11.2014 № 1248 про проведення позапланової виїзної перевірки; визнати нечинним рішення № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: всупереч статті 73 Податкового кодексу України письмові запити Інспекції не містили підстав для їх надіслання із зазначенням інформації, яка це підтверджує, а посилання податкового органу на пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не може вважатись такою підставою, оскільки містить 15 самостійних підстав для отримання податкової інформації, які не пов'язані між собою, з огляду на що Товариство звільняється від обов'язку надавати відповіді на такі запити; ані в наказі на перевірку, ані в направленнях на перевірку не було зазначено підстав для її проведення, з урахуванням того, що Товариством було отримане електронне повідомлення про результати обробки (звірки) даних, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, яким не встановлено розбіжностей у даних податкових зобов'язань та податкового кредиту по Товариству з контрагентами за цей період; оскільки у Інспекції не було законних підстав для проведення перевірки, то Товариство правомірно не допустило перевіряючи до її проведення, з огляду на що рішення Інспекції про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства є протиправним та, зважаючи на те, що Інспекція протягом 96 годин не звернулась до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, такий арешт припинився.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2015 позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Інспекції по складенню запитів; визнав протиправними дії Інспекції по прийняттю рішення про проведення позапланової виїзної перевірки, визнав протиправним та скасував наказ від 26.11.2014 № 1248 про проведення позапланової виїзної перевірки; визнав нечинним рішення № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що запити про отримання від Товариства інформації та документів згідно з вказаним у запитах переліком були оформлені всупереч вимогам пункту 73.3 статті 73,підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та не містили вичерпної інформації про мету та підстави витребування у платника податків необхідних документів, з огляду на що відмова Товариства у наданні запитуваних документів є правомірною, а оспорюваний наказ про призначення перевірки - незаконним; оскільки Товариство правомірно не допустило перевіряючих до проведення перевірки, рішення Інспекції про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків є протиправним.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.04.2016 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходили з того,що: запити Інспекції були сформовані із дотриманням вимог глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, містили чітке посилання на обставини (отримання податкової інформації), у зв'язку з якими надсилалися такі запити, а також містили визначений перелік інформації і документів, які необхідно надати, та які факти необхідно підтвердити; оскільки Товариство не надало пояснень та їх документального підтвердження на обов'язкові запити податкового органу, у Інспекції були наявні підстави для прийняття оспорюваного наказу; підставою для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків було вчинене Товаристворм правопорушення у сфері оподаткування, що виразилося у неправомірному не допуску перевіряючих до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що умовний адміністративний арешт майна Товариства, застосований рішенням Інспекції № 17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014, припинився, оскільки Інспекція протягом 96 годин не звернулась до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.05.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: Інспекція не надала суду доказів отримання нею податкової або іншої інформації, яка б давала підстави для складення та надіслання запитів, що є обов'язковою умовою для прийняття рішення про призначення документальної виїзної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту78.1 статті 78 Податкового кодексу України; відповідями на запити Товариство не лише відмовило у наданні інформації через відсутність законних підстав для її отримання, а й просила уточнити підстави для перевірки; за відсутності підтверджених фактів та обставин, які слугували підставою для проведення перевірки, Товариство правомірно не допустило перевіряючих до її проведення, з огляду на що застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства також є протиправним.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 28.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція надіслала на адресу Товариства письмові запити Про надання інформації : від 17.09.2014 № 13744/10/13-03-15-01/1 щодо надання інформації та її документального підтвердження з ТОВ С.А.Буд , з яким мали господарські операції у липні 2014 року, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків; від 24.10.2014 № 15937/10/13-03-15-01/710/2 щодо надання інформації та її документального підтвердження з ТОВ Компанія Лакшері Кепітал , з яким мали господарські операції у серпні 2014 року, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (згідно переліку), у яких з посиланням на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу, пункти 12, 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, просила надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених у запитах фактів, зокрема (але не вичерпно), документи згідно вказаного у запитах переліку.

На вказані запити Товариство листами надіслало Інспекції відповіді: від 02.10.2014 за вих. № 619, від 10.11.2014 за вих. 629, у яких повідомило, що: Товариство змушене відмовити у наданні документів та іншої запитуваної інформації, оскільки зі змісту запитів взагалі не зрозумілі ні підстава, ні мета, ні правова норма, яка дає право податковому органу на надіслання таких запитів. При цьому, Товариство повідомило, що ним була вчасно подана реєстраційна картка (№ 6-підтвердження) до державного реєстратора про підтвердження відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а 29.09.2014 працівниками податкової міліції були зроблені відповідні фотографії офісних та складських приміщень для підтвердження перебування Товариства за місцезнаходженням (юридичною адресою).

26.11.2014 начальник Інспекції, керуючись підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу, прийняв наказ № 1248 Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства . На підставі вказаного наказу Інспекцією було видане направлення на проведення перевірки від 27.11.2014 № 1376.

Разом з цим, директор Товариства не допустив перевіряючого до проведення перевірки, про що був складений акт № 272 від 27.11.2014 відмови від допуску до проведення позапланової виїзної перевірки.

У зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб Інспекції до проведення перевірки, 01.12.2014 заступником начальника Інспекції було прийняте рішення №17793/13-03-22-04/626 про застосування адміністративного арешту платника податків на підставі пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації,що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запити, направлені Інспекцією на адресу Товариства, містили вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.

Відповідно до положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що Інспекцією були дотримані вимоги, визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що посилання Товариства на окремі дефекти запитів про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитами, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запитів такими, що не відповідають вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Фактичною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки Товариства стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язкові письмові запити контролюючого органу. Письмові запити щодо необхідності подання пояснень були сформовані Інспекцією з метою здійснення функції податкового контролю та отримання податкової інформації щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень-серпень 2014 року.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94, підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податковий орган при направленні запитів від 17.09.2014 № 13744/10/13-03-15-01/1 та від 24.10.2014 № 15937/10/13-03-15-01/710/2, при прийнятті спірного наказу № 1248 від 26.11.2014, а також при прийнятті рішення від 01.12.2014 №17793/13-03-22-04/626 про застосування адміністративного арешту платника податків діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Також, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що умовний адміністративний арешт майна Товариства, застосований рішенням Інспекції №17793/13-03-22-04/626 від 01.12.2014, припинився, оскільки Інспекція протягом 96 годин не звернулась до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Датекс С залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна