Постанова

від 10.03.2015 по справі 826/15363/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 березня 2015 року №826/15363/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 №6692655207, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 №6692655207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.04.2014 №374/26-55-22-07/34575942, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №6692655207.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 29.04.2014 №374/26-55-22-07/34575942 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 №6692655207.

Справу №826/15363/14 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна»:

підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 283 080,00 грн.;

підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 935 007,00 грн.;

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 29.04.2014 №374/26-55-22-07/34575942 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №6692655207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 353 850,00 грн., у тому числі: 283 080,00 грн. - основний платіж, 70 770 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 29.04.2014 №374/26-55-22-07/34575942 порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» та його контрагентами: фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за договорами про надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» (була змінена назва товариства з «Нутрітех Україна») (довіритель) та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (агенти) були укладені типові договори від 03.04.2012, від 01.04.2012, від 03.04.2012 про надання послуг, відповідно до яких агент надає послуги довірителю, що підлягають в сприянні укладанні договорів (купівлі-продажу, поставки тощо) з метою ефективної реалізації спеціальних мікродобрив на визначених ринках, у запланованих обсягах і в намічені терміни, споживачам усіх організаційно-правових форм.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів про надання послуг від 03.04.2012, від 01.04.2012, від 03.04.2012; звітів про послуги агента за відповідний період; актів передачі-отримання наданих послуг за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами: фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказано на те, що згідно даних ІС «Податковий блок» товариство з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» реалізовано товар контрагентам-покупцям (товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», товариству з обмеженою відповідальністю «Флора», товариству з обмеженою відповідальністю «Грано», приватному підприємству «Агротек», приватному підприємству «Агроуспіх», товариству з обмеженою відповідальністю «Украгроком») до моменту укладення договорів про надання послуг фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а саме договори про надання послуг укладені в квітні 2012 року , а договори з контрагентами-покупцями в січні 2012 року (від 04.01.2012 №04-01-12/01-МД, від 04.01.2012 №04-01-12/02-МД, від 04.01.2012 №04-01-12/06-МД, від 04.01.2012 №04-01-12/04-МД, від 04.01.2012 №04-01-12/05-МД, від 04.01.2012 №04-01-12/03-МД), вказане підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, суд звертає увагу, що укладені позивачем договори з контрагентами-покупцями на реалізацію товару не містять інформацію про те, що вони укладені за сприянням агентів.

Отже аналіз відповідних господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідчить про відсутність доказів наявності руху активів в процесі здійснення відповідних відносин. Позивачем не обґрунтовано ділову доцільність, економічну складову відповідних правовідносин, не наведено обґрунтування вартості відповідних агентських послуг (більше 1 млн.грн.) та доказів фактичного виконання договірних зобов'язань.

А тому суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо безпідставного завищення позивачем валових витрат з метою мінімалізації податкового навантаження із податку на прибуток.

За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 №6692655207, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» (01103, місто Київ, вулиця Щорса, 32-Г, квартира 255, код ЄДРПОУ 34575942) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.