Ухвала

від 19.03.2015 по справі 826/19311/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19311/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КАМА"" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 1663/26-59-22-05/19358158 від 18.11.2014 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 2159 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 170573 грн.

На підставі акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0016482205 від 27 листопада 2014 року , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 255860 грн., з яких за основним платежем - у сумі 170573 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 85287 грн.; податкове повідомлення-рішення №0016492205 від 27 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3239 грн., з яких за основним платежем - у сумі 2159 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1080 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2013 року ТОВ "Компанія "Кама" придбала у ПП "Алекспром" товар (банки скляні) на загальну суму 13636,56 грн., в тому числі ПДВ 2272,76 грн.

На підтвердження виконання суб'єктами господарської діяльності зазначеного договору, позивачем надано до суду першої інстанції рахунок - фактуру №СФ-0000141 від 03 червня 2013 року, видаткову накладну №РН-0000176 від 03 червня 2013 року, товарно-транспорту накладну №РН-0000176 від 03 червня 2013 року та платіжне доручення №12296 від 05 червня 2013 року.

На обґрунтування економічної доцільності зазначених договірних відносин, ТОВ "Компанія "Кама"" зазначило, що основним видом його діяльності є власне виробництво, зокрема, гірчиці та майонезу, з метою фасування яких й були придбані банки у зазначеного контрагента.

На підтвердження якості придбаного товару ТОВ "Компанія "Кама"" надано копії паспортів якості на відповідні партії банок скляних для консервів.

22 березня 2011 року було укладено договір постачання №СРД018, згідно з яким продавець (ТОВ "Агропродкут") зобов'язується доставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити в строк на умовах, передбачених цим договором, товар - олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена, кількість та ціна, строк поставки, попередньо погоджені по телефону або факсу і зазначені в специфікаціях, які мають бути підписані сторонами та після підписання є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.3 даного договору кожна поставка повинна супроводжуватися наступними документами: товарною/видатковою накладною; податковою накладною, рахунком-фактурою; посвідченням про якість виробника товару.

Згідно з додатковою угодою до зазначеного договору від 26 грудня 2011 року, його дія продовжена до 31 грудня 2013 року.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду першої інстанції: рахунки на оплату ; видаткові накладні; товарно-транспортні; сертифікати очистки автоцистерни від 17 вересня 2013 року, від 20 вересня 2013 року, від 06 жовтня 2013 року, від 26 вересня 2013 року, в яких зазначено номера транспортних засобів, які зазначені у товарно-транспортних накладних; посвідчення якості №779 від 17 вересня 2013 року, №794 від 20 вересня 2013 року, №885 від 06 жовтня 2013 року, №832 від 26 вересня 2013 року з результатами досліджень партій олії соняшникової рафінованої дезодорованої вимороженої, що були придбані позивачем.

Також ТОВ "Компанія "Кама"" надало копії платіжних доручень №12724 від 17 вересня 2013 року на суму 504900 грн. та №12731 від 19 вересня 2013 року на суму 504900 грн., а також копії податкових накладних від 17 вересня 2013 року №9 та №15 від 19 вересня 2013 року на відповідні суми.

Факти отримання зазначених податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних, поданим до податкового органу позивачем за вересень 2013 року та квитанцією про його прийняття.

Крім того, позивачем надано документи на підтвердження використання, придбаних у ПП "Алекпром" та ТОВ "Агропродукт", товарів в його господарській діяльності по виробництву продукції та наявність у нього умов та засобів для здійснення такої діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано, а отже вони підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 23.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.