Рішення

від 16.02.2009 по справі 10/196н-к(13/729н)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м.

Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.09                                                                                

Справа № 10/196н-к(13/729н).

За позовом   ОСОБА_1 м.

Харків

до 1.ОСОБА_2 м. Антрацит

    2. Товариства з

обмеженою відповідальністю “Славія”, м. Антрацит

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на

предмет спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_3 м. Київ,

ОСОБА_4 м. Одеса

ОСОБА_5 м. Антрацит

ОСОБА_6 м. Антрацит

про визнання недійсним рішення, протоколів

загальних зборів та спонукання виконати певні дії

Суддя 

Мінська Т.М.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_7., довіреність № 1560 від 23.06.08., 

від І -ого відповідача 

-ОСОБА_8., довіреність № 78 від 15.01.08.;

від ІІ -ого відповідача  -не

прибули. 

від третіх осіб -не прибули.

Суть справи: позивач звернувся з

позовом в якому просить суд (згідно останнього уточнення від 14.04.2008р.):

1. Визнати рішення загальних зборів учасників ТОВ “Славія” від

20.08.2004р. недійсними.

2. Визнати протокол загальних зборів учасників ТОВ “Славія” № 5

від 20.08.2004р. недійсним.

3. Визнати ОСОБА_1 учасником ТОВ “Славія” з 20.08.2004р. по цей

час -на дату винесення рішення по справі.

4. Зобов'язати державного реєстратора виконавчого комітету

Одеської міської ради анулювати (виключити) всі зміни,  внесені до Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України у відношенні ТОВ “Славія” ідентифікаційний

код 30454309, починаючи з 20.08.2004р..

5. Визнати дійсним та діючим статут ТОВ “Славія” та статутний договір

про створення ТОВ “Славія” в редакції станом на 20.08.2004р.

Позивач  на  обґрунтування 

позову  посилається на те, що:

-  рішення про його

виключення зі складу учасників ТОВ “Славія” було прийнято без його участі,

-  він не був належним чином

повідомлений про проведення загальних зборів,

-  відсутні  підстави 

для  його  виключення 

із складу  засновників,  а саме - з його боку були відсутнє

систематичне невиконання обов'язків учасника та перешкоджання своїми діями

досягнення цілей товариства,

- про прийняте рішення товариства про його виключення з складу

учасників, як стверджує позивач, йому стало відомо лише з відповіді державного

реєстратора в 2006 році,  тому  позивач 

вважає,  що він  звернувся 

до  суду в межах строку  позовної давності.

Дослідивши  матеріали  справи, 

додатково  надані  документи, 

заслухавши  представників сторін,

суд                   

в с т а н о в и в:

           Товариство з

обмеженою відповідальністю „Славія” було зареєстровано виконавчим комітетом

Одеської міської ради 05.12.01 та внесено до ЄДРПОУ за № 30454309 (виписка з

реєстру серія АА №026352 -а.с.37;Т.1).

           Відповідно п.2

Статуту Товариства (у редакції Статуту від 06.11.01) учасниками товариства

були  громадяни України:

- ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1;

- ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.24;Т.2).

Пунктом 7 Статуту Товариства (у редакції Статуту від 06.11.01)

передбачено, що частки учасників у статутному капіталі розподілені наступним

чином:

-ОСОБА_2 володіє 50.0% статутного капіталу;

- ОСОБА_1. володіє 50.0% статутного капіталу (а.с.26;Т.2).

Згідно п.13 Статуту Товариства (у редакції Статуту від 06.11.01)

вищим органом товариства є загальні збори учасників або їх представників

(а.с.27;Т.2).

Відповідачами до матеріалів справи надано Статут відповідача

зареєстрований у новій редакції Приморською райдержадміністрацією Одеського

міського виконавчого комітету від 20.08.02 (а.с.72;Т.2).

Даний Статут було затверджено протоколом № 4 від 14.08.02

загальних зборів учасників ТОВ „Славія”.

Відповідно до п.2 протоколу від 14.08.02. до складу учасників ТОВ „Славія”

були прийняти ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 

(а.с.71;Т.2).

            Згідно п.2.2

розділу 2 Статуту Товариства (у редакції Статуту від 20.08.02) його

засновниками є:

- ОСОБА_4, м. Одеса, ідентифікаційний код НОМЕР_3;

- ОСОБА_5, м. Антрацит Луганської області, ідентифікаційний код

2077906259;

- ОСОБА_1 м. Харків, ідентифікаційний код НОМЕР_2;

- ОСОБА_2, м. Антрацит Луганської області, ідентифікаційний код

НОМЕР_1 (а.с.73;Т.2).

Розмір часток засновників становить по 7500 грн., що дорівнює 25 %

(п.9.2 розділу 9 Статуту Товариства (у редакції Статуту від 20.08.02) -

а.с.76;Т.2).

15.09.04. здійснено державну реєстрацію змін до Статуту Товариства

другого відповідача (а.с.15;Т.2).

Згідно розділу 2 нової редакції Статуту Товариства його учасниками

є:

- ОСОБА_3, м. Київ, ОСОБА_4, м. Одеса, ОСОБА_5, м. Антрацит

Луганської області, ОСОБА_2, м. Антрацит Луганської області.

12.09.06. державним реєстратором проведено реєстрацію наступних

змін до Статуту Товариства.

Даний Статут -зафіксував новий склад учасників Товариства:

- ОСОБА_5;

- ОСОБА_2;

- ОСОБА_6.

Місцезнаходження Товариства змінено та зазначено в п.1.2 Статуту:

Луганська область, м. Антрацит, вул. Артема, 33.

Позивач оспорює рішення загальних зборів, що оформлені протоколом

№  5 від 20.08.04. (а.с.43;Т.2).

Згідно даного протоколу зборами були прийняті рішення:

- про прийняття до складу учасників Товариства гр. ОСОБА_3;

- про виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 на

підставі пунктів 6.2, 15.7 Статуту та ст.64 Закону України „Про господарські

товариства”;

- розподілено статутний фонд Товариства -30000 грн. між

учасниками:

ОСОБА_3 -7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень -  25 %;

ОСОБА_4. -7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень - 25 %;

ОСОБА_5  -7500 (сім тисяч

п'ятсот) гривень - 25 %;

ОСОБА_2  -7500 (сім тисяч

п'ятсот) гривень  -  25 %;

- затверджено нову редакцію Статуту Товариства.

Позивач  на  обґрунтування 

позову  посилається на те, що:

 -  рішення про його виключення зі складу

учасників ТОВ “Славія” було прийнято без його участі,

 -  він не був належним чином повідомлений про

проведення загальних зборів,

 -  відсутні 

підстави  для  його 

виключення  із складу  засновників, 

а саме - з його боку були відсутнє систематичне невиконання обов'язків

учасника та перешкоджання своїми діями досягнення цілей товариства,

 - про прийняте рішення

товариства про його виключення з складу учасників, як стверджує позивач, йому

стало відомо лише з відповіді державного реєстратора в 2006 році,  тому 

позивач  вважає,  що він 

звернувся  до  суду в межах строку  позовної давності.

          Відповідачі  стверджували, що позивач  був належним чином повідомлений про дату,

місце проведення зборів та їх порядок денний та був присутній на зборах

20.08.04., а 23.08.04. Товариство надіслало йому поштою протокол даних зборів.

          На підтвердження

своїх доводів відповідачі надали суду описи поштового вкладення відповідно від

25.06.04. та від 05.07.04., та листи -повідомлення ОСОБА_1. про час, місце,

порядок денний зборів, де зазначено, що збори відбудуться 20.08.04. о 10-00

годині в м. Одеса, вул. Преображенська, 98: №16 від 25.06.04. та №18 від

05.07.04. і перелічені питання порядку денного.

          На підтвердження

надіслання позивачу копії протоколу зборів №5 від 20.08.04. із рішенням про

його виключення зі складу учасників Товариства 

відповідачами також надано лише опис поштового вкладення від 23.08.04.

         Також  відповідачі  

заявили    про  застосування 

строку  позовної  давності 

(а.с.  140, т. 2).  

         29.12.2008р.  до  канцелярію 

суду  здано  відзив, 

підписаний  ОСОБА_8.,  яким 

він  просить  відмовити 

позивачу  в  задоволенні 

позовних вимог   до  ТОВ 

«Славія» і ОСОБА_2 в  зв'язку  з 

відсутністю  спору.    

          Відсутність  спору 

обґрунтовується  тим,  з 

моменту  набрання  чинності 

Постановою Луганського апеляційного господарського суду  від 

05.08.2008р.  по  справі 

№ 13/729н,  якою   задоволена 

вимога  про  визнання 

недійсним  рішення загальних

зборів учасників ТОВ “Славія” від 20.08.2004р.,   позивач 

фактично  був  поновлений 

в  своїх  правах 

учасника  ТОВ  «Славія».  

А   26.08.2008р.   позивач 

написав  на  ім'я 

ТОВ  «Славія» заяву  про 

свій  вихід  із складу 

учасників  ТОВ  «Славія».

            Вищий

господарський  суд  України в постанові  від 06.11.2008р. по справі № 13/729н  зазначив, 

що  при   розгляді 

справ  щодо  виключення 

учасника з товариства  

господарські  суди повинні  враховувати 

як  фактичні  обставини, 

що були  підставою  для 

виключення  учасника  з товариства, 

так  і дотримання  вимог законодавства  та 

установчих документів  при

скликанні  та проведенні  відповідних  

загальних  зборів.  Також  

Вищий   господарський  суд 

України  в  постанові 

звертає увагу на те,  що  ст. 268 

ЦК  України передбачає  вичерпний перелік  вимог, 

на які позовна давність  не

поширюється,  та  у  цей

перелік  вимога  про визнання 

недійсними рішень загальних зборів 

товариства не  включена,  а 

також  на  те, 

що  згідно ст.   32 ГПК України  опис 

поштового вкладення  є  належним доказом.  

           Судом 

досліджені  вищевказані  обставини. 

Щодо  фактичних  обставин, 

що  стали  підставою 

виключення  позивача  із 

складу  учасників  ІІ -ий 

відповідач  Шевчук  В.М.  

і  3 -ті  особи 

ОСОБА_5,  ОСОБА_4., ОСОБА_3  надали 

заяви,  посвідчені  нотаріусом 

(а.с.  51 -54,  т. 2), 

в  яких пояснили, що  позивача 

було виключено зі складу 

засновників  за  систематичне 

невиконання  обов'язків  учасника.  

А  представник  І -ого 

відповідача  в  судовому 

засіданні  16.02.2009р.  усно 

пояснив,  що  між 

учасниками була  домовленість  про 

те,  що  позивач 

буде  фінансувати  діяльність 

товариства  щодо  відкриття шахти,  але не 

здійснив  такого

фінансування.   Будь -які  документи, 

які  б  підтверджували  такий 

обов'язок  позивача  як 

учасника  товариства  не 

надано.                   

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін,

на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов

таких  висновків:

          Питання щодо

скликання загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю

регламентовано нормами ч.5 ст.61 Закону України “Про господарські товариства”,

яка передбачає наступне.

           Про проведення

загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом

способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку

денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до

скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати

розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним

поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до

скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість

ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених

до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх

учасників,   присутніх на зборах.

           Таким  чином, 

законодавством чітко визначена 

інформація,  яку  необхідно 

повідомляти  учасникам  стосовно 

загальних  зборів  - 

це  час, місце,  порядок 

денний.  Спосіб  такого 

повідомлення  діюче

законодавство  залишає  на 

розсуд  учасників,  шляхом 

визначення  у Статуті  такого 

способу.                

          Статут  ТОВ 

«Славія» в  редакції  від 

20.08.2002р.   (а.с.  72-80, т. 2) 

і  установчий  договір 

від 14.08.2002р.  (а.с. 81-87, т.

2)   не 

визначають  яким  саме 

способом  мають  бути повідомлені  учасники 

про  проведення  загальних 

зборів,  тому  суд 

вважає,   що  учасники, 

в  тому  числі 

позивач,  могли бути  повідомлені 

про  загальні  збори  

любим  способом,  який 

допускає  можливість  доказування 

такого повідомлення. 

          Позивач  вважає,  

що  належним  доказом 

повідомлення  про проведення  загальних зборів  20.08.2004р. 

повинен  бути  розрахунковий 

документ  (касовий  чек, 

розрахункова  квитанція  тощо),  

посилаючись  на  Правила 

надання  послуг поштового

зв'язку,  затверджені  постановою 

Кабінету міністрів України від 17.08.2002р. №  1155 

(надалі -Правила),  зокрема  п. 3, 36, 78  цих Правил.

         Судом  не 

приймаються  доводи позивача  стосовно того,  що 

опис  вкладення,  оформлений 

відповідно вимог  Правил  не 

може  вважатися  доказом відправлення  листа  

з  огляду  на 

таке: 

        Дійсно   згідно 

п.  36 Правил  про 

прийняття  для  пересилання 

реєстрованого поштового відправлення (поштового  переказу) відправникові з додержанням вимог

Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається

розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги   (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

          Під час приймання

для пересилання міжнародного рекомендованого відправлення в  розрахунковому документі працівником

поштового  зв'язку  також  зазначається

повна  адреса одержувача та

проставляється відбиток календарного штемпеля.

         Суд звертає

увагу  на 

таке: дійсно розрахунковий 

документ підтверджує  надання  послуги, 

але даний  документ  стосовно 

внутрішніх  відправлень  навіть 

не  повинен  містити повної адреси  одержувача  

(така  вимога  стосується лише міжнародного рекомендованого

відправлення). Тобто, розрахунковий 

документ про  надання  послуги зв'язку  не містив би повної адреси позивача, якому

направлена кореспонденція. Такий розрахунковий 

документ  не містив  би 

інформації   про  те 

що  саме  вкладено 

в  конверт  та 

чи  взагалі  щось 

вкладено, тому розрахунковий документ не може  бути 

абсолютно  достовірним  доказом 

направлення  конкретного

документа.   

           Згідно 

п.  78  Правил 

внутрішні  листи і  бандеролі 

з  оголошеною  цінністю 

та посилки,   відправниками  яких 

є  фізичні  особи, 

подаються  для пересилання

відкритими  для перевірки  їх 

вкладення.  За  бажанням відправника  вони 

можуть  прийматися  з описом вкладення. Зразок бланка такого

опису затверджується уповноваженим  

центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку.

Бланк опису   вкладення   заповнюється 

відправником  у  двох 

примірниках із зазначенням адреси одержувача, кількості предметів,

вартості   кожного   з 

цих  предметів.  Обидва 

примірники  опису підписуються

відправником.

          Працівник

об'єкта  поштового  зв'язку 

повинен   перевірити

відповідність   вкладення  опису, 

розписатися  на  обох 

його  примірниках і  проставити 

відбиток  календарного  штемпеля.  Один примірник 

опису  видається  відправникові,  другий 

вкладається до  поштового

відправлення.  За  бажанням 

відправника  на  примірнику 

опису,   що   вкладається  

до  поштового  відправлення, 

вартість предметів може не зазначатися.

          Таким чином, саме

описи поштового вкладення відповідно від 25.06.04 та від 05.07.04,  які  перевірені   працівником 

поштового  відділення,   про 

що маються  відповідні  підписи 

і  штемпелі,   не 

лише  можуть  бути 

доказами  відправлення  відповідних 

повідомлень,  а  мають 

більшу  доказову  силу 

ніж  мали  розрахункові 

документи,  оскільки  мають  

більше  інформації -  повну 

адресу  позивача  і 

вміст  відправлень. 

          Тобто,   суд 

вважає, що  позивач  був 

належно повідомлений  про

загальні  збори  20.08.2004р.     

         Згідно  ст. 64 

Закону  України «Про господарські

товариства»  учасника товариства  з 

обмеженою   відповідальністю, який

систематично не виконує або неналежним 

чином  виконує  обов'язки, або перешкоджає своїми діями  досягненню 

цілей  товариства,  може бути  

виключено   з   товариства  

на   основі  рішення, 

за  яке проголосували  учасники, 

що  володіють  у 

сукупності більш як 50 відсотками 

загальної  кількості голосів

учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні

участі не бере.

         Судом  досліджено 

чи  були  наявні 

підстави  для  виключення 

позивача  із товариства,  і 

встановлено,   що  відповідачі  

не  довели  наявність 

передбачених  ст.  64 

Закону  України «Про господарські

товариства»  підстав  для 

виключення  позивача  з  

товариства,   відтак  суд 

вважає,  що  відсутні 

підстави  виключення  позивача 

з   товариства.             

          З  питання 

присутності  позивача  на 

загальних зборах 

20.08.2004р.  надані  лише 

пояснення учасників  процесу:  позивачем 

-  що він  не 

був  присутнім,   відповідачами  і 

третіми  особами  - 

що  позивач  був 

присутнім на  загальних

зборах.   Суд не  може надати 

перевагу  тим  чи 

іншим  поясненням учасників  процесу,  

враховуючи  заінтересованість  цих учасників,  але 

вважає, що  в  даному 

випадку  обов'язок  доведення 

присутності  позивача  на 

зборах  покладається  на 

відповідачів,   а  останні 

не  довели  цю 

обставину.      

          Щодо  твердження 

позивача, що  протокол  від 20.08.2004р.  не міг 

бути направлений  позивачу  23.08.2004р., 

оскільки  справжність

підписів  ОСОБА_3.,  ОСОБА_5, 

ОСОБА_2  на протоколі  від 20.08.2004р.  було 

посвідчено нотаріусом 

25.08.2004р., то  дані  доводи не 

приймаються  до уваги,  оскільки 

нотаріальне  посвідчення  підписів 

учасників  зборів  не 

є  обов'язковим,  звичайно 

нотаріус  не  присутній 

на  загальних  зборах. 

Але  справжність  підписів 

на  протоколі  могла 

бути  нотаріально   посвідчена 

пізніше,  зокрема  25.08.2004р.,   коли 

були нотаріально посвідчені  і підписи

учасників   на новій  редакції 

Статуту. 

           Але  відповідно до ст. 257 ЦК загальна позовна давність

встановлюється тривалістю у  три

роки.   Початок перебігу позовної

давності  визначено ст. 261 ЦК України  таким 

чином - перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про

порушення свого права або про особу, яка 

його порушила. 

Згідно ч. 3  ст. 267  ЦК України, 

позовна  давність  застосовується  судом 

лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до

винесення ним рішення.  Відповідачі  заявили про застосування  строку 

позовної   давності.   Крім 

того,  саме  з 

цих  підстав  була 

подана  касаційна  скарга 

на  постанову  Луганського апеляційного  господарського суду  від 

05.08.2008р.  по  справі 

№ 13/729н.    

              Позивач  звернувся 

до  суду  06.09.2007р. 

Позивач  міг  довідатися  про  порушення  свого права 

із  направленого  йому 

23.08.2004р.  протоколу  загальних 

зборів  від 20.08.2004р., на

підтвердження чого  надано  відповідний 

опис  вкладення.  Про 

належність  даного  доказу  

на  підтвердження  відправлення  

докладно   викладено  вище.             

         Твердження  позивача, 

що  він  дізнався 

про  порушення  його 

права  лише  у 

лютому  2006 року  при 

отриманні  відповіді   відділу 

Державних  реєстраторів  виконавчого комітету  Одеської 

міської ради  від 16.02.2006р.,   могло 

б  оцінюватися  лише  в

контексті  причин   пропуску 

строку  позовної  давності 

поважною.  Але  позивач   

наполягає,  що  не 

знав  і  не 

міг  знати про  порушення 

свого  права,  а 

відтак   строк  позовної 

давності  не  пропущено,  

оскільки  опис  вкладення 

від  23.08.2004р.  не 

може  бути належним доказом

відправлення. 

           Відповідно до ст.

ч. 4  ст. 

267 ЦК України  сплив  позовної давності,  про 

застосування  якої  заявлено 

стороною у спорі,   є  підставою 

для  відмови  у 

позові.   

Таким  чином,  суд 

відмовляє  в  задоволенні 

позову  в зв'язку  з пропуском строку позовної   давності.  

          Згідно  ст. 

49   ГПК  України 

судові  витрати  покладаються 

на  позивача. 

Відповідно  до  ст. 85 

ГПК  України  за 

згодою сторін  у судовому  засіданні 

оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На  підставі  викладеного  

і,  керуючись  ст. ст. 

44, 49,  82, 84, 85   ГПК 

України,   суд        

в и р і ш и в:

       1. В задоволенні  позову 

відмовити  повністю.

          2. Судові витрати

покласти на  позивача.

          Рішення набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання,

оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

            Рішення  підписано  

23.02.2009р. 

Суддя                                                                                     

Т.М.Мінська