Рішення

від 17.03.2015 по справі 666/7069/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/353/15 Головуючий в І інстанції Рядча Т.І.

Категорія: 27 Доповідач: Орловська Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року березня місяця 17 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Орловської Н.В.

Суддів: Майданіка В.В.

Кутурланової О.В.

при секретарі Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Приватного підприємства «Лікос», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Лікос» (далі - ПП «Лікос»), ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Лікос» укладено генеральну кредитну угоду № 010/03-022/063 із додатковими угодами до неї: від 19 червня 2009 року № 010/03-022/063-1, від 19 жовтня 2009 року № 010/03-022/063-2, від 01 березня 2010 року № 010/03-022/063-3, від 11 листопада 2010 року № 010/03-022/063-4, від 29 грудня 2010 року № 010/03-022/063-5, від 31 березня 2011 року № 010/03-022/063-6 та від 30 січня 2012 року № 010/03-022/063-7, а також кредитні договори, що укладені в її межах, за якими встановлено загальний кредитний ліміт кредитування у розмірі 930260 доларів США, при цьому не відновлювальний субліміт 513000 доларів США з кінцевим строком погашення до 20 грудня 2012 року, відновлювальний субліміт - 2 700 000 грн. з кінцевим строком погашення до 22 квітня 2012 року.

Виконання кредитних зобов'язань ПП «Лікос» за вказаними кредитними договорами забезпечене укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 договором поруки від 01 березня 2010 року № 12/03-022/176, із додатковими угодами до нього: від 11 листопада 2010 року № 12/03-022/176/1, від 29 грудня 2010 року № 12/03-022/176/2, від 31 березня 2011 року № 12/03-022/176/3, від 30 січня 2012 року № 12/03-022/176/4, за умовами якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати за зобов'язаннями ПП «Лікос», що виникають із умов вище вказаних кредитних договорів, в повному обсязі цих зобов'язань.

Також позивач зазначив, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 червня 2013 року стягнуто з ПП «Лікос» та ОСОБА_3 достроково та солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 із додатковими угодами до нього, що утворилася станом на 01 липня 2012 року в сумі 543449,79 доларів США, що еквівалентно 4343522 грн. 43 коп., а також за кредитним договором від 31 березня 2011 року № 010/42-0-1/333 із додатковою угодою до нього, що утворилася станом на 01 липня 2012 року в сумі 2909294 грн. 71 коп.

Оскільки станом на 25 жовтня 2013 року судове рішення від 03 червня 2013 року відповідачами не виконано, та ОСОБА_3 продовжує порушувати взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами щодо своєчасного погашення кредитних коштів, утворилася заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 у сумі 181992,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1454668 грн. 53 коп.; та за кредитним договором від 31 березня 2011 року № 010/42-0-1/333 у розмірі 1270591 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з ПП «Лікос» та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 із додатковими угодами до нього, що утворилася за період з 01 липня 2012 року по 25 жовтня 2013 року в сумі 181992,81 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1454668 грн. 53 коп., що складається із: заборгованості за процентами в сумі 82177,15 доларів США, що еквівалентно 656841 грн. 96 коп., пені за прострочення строків повернення кредиту в сумі 89707,76 доларів США, що еквівалентно 717034 грн. 13 коп., пені за порушення строків сплати відсотків у сумі 10107,90 доларів США, що еквівалентно 80792 грн. 44 коп. (відповідно до курсу НБУ станом на 25 жовтня 2013 року 1 долар США дорівнює 7,993 грн.); за кредитним договором від 31 березня 2011 року № 010/42-0-1/333 із додатковою угодою до нього, що утворилася за період з 01 липня 2012 року по 25 жовтня 2013 року в сумі 1270591 грн. 50 коп., що складається із: заборгованості за відсотками у сумі 716661 грн. 13 коп., пені за порушення строків повернення кредиту у сумі 483316 грн. 98 коп., пені за порушення строків сплати відсотків у сумі 70613 грн. 39 коп., а також судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 травня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не погодившись з висновками суду першої інстанції про те, що строк дії кредитних договорів закінчився та припинені зобов'язання між сторонами, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 625 ЦК України, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому зазначив, що умовами кредитних договорів встановлено не строк дії кредитних договорів, а кінцевий строк погашення кредитних коштів, тобто час, протягом якого позичальник має право користуватись кредитним коштами.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд виходив із того, що строк дії кредитних договорів закінчився, а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 625 ЦК України.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ПП «Лікос» укладено генеральну кредитну угоду № 010/03-022/063 із додатковими угодами до неї: від 19 червня 2009 року № 010/03-022/063-1, від 19 жовтня 2009 року № 010/03-022/063-2, від 01 березня 2010 року № 010/03-022/063-3, від 11 листопада 2010 року № 010/03-022/063-4, від 29 грудня 2010 року № 010/03-022/063-5, від 31 березня 2011 року № 010/03-022/063-6 та від 30 січня 2012 року № 010/03-022/063-7, а також кредитні договори, що укладені в її межах, за якими встановлено загальний кредитний ліміт кредитування у розмірі 930260 доларів США, при цьому не відновлювальний субліміт 513 000 доларів США з кінцевим строком погашення до 20 грудня 2012 року, відновлювальний субліміт - 2 700 000 грн. з кінцевим строком погашення до 22 квітня 2012 року.

Виконання кредитних зобов'язань ПП «Лікос» за вказаними кредитними договорами забезпечене укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 договором поруки від 01 березня 2010 року № 12/03-022/176, із додатковими угодами до нього: від 11 листопада 2010 року № 12/03-022/176/1, від 29 грудня 2010 року № 12/03-022/176/2, від 31 березня 2011 року № 12/03-022/176/3, від 30 січня 2012 року № 12/03-022/176/4, за умовами якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати за зобов'язаннями ПП «Лікос», що виникають із умов вище вказаних кредитних договорів, в повному обсязі цих зобов'язань.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 червня 2013р., зміненим в частині розподілу судових витрат рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22 січня 2013р., стягнуто із ПП «Лікос» та ОСОБА_3 достроково та солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008р., що утворилась станом на 01 липня 2012р. в розмірі 543449,79 доларів США, еквівалентних 4343522,43 грн., та за кредитним договором від 31 березня 2011р. і додатковою угодою до нього, заборгованість станом на 01 липня 2012р. в розмірі 2909294,71 грн.

Суд першої інстанції встановив і це визнано сторонами, що наведене судове рішення не виконано боржником і поручителем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору, яким встановлено обов'язок Банку надати позичальнику гроші у розмірі та на умовах визначених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, як це встановлено ч.1 ст.1054 ЦК України.

Строк кредитного договору від 27 червня 2008р. № 010/03-022/064 визначений сторонами до 20 грудня 2012р., а за кредитним договором від 31 березня 2011 № 010/42-0-1/333 визначений до 22 квітня 2012р.

У випадку, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити за правилами ч.2 ст. 625 ЦК України суму боргу з нарахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача в ході розгляду справи заборгованість розрахована із 01 липня 2012р. до 25 жовтня 2013р.

Оскільки нарахування процентів та пені після закінчення строку дії договору умовами останнього не передбачено, позовні вимоги в частині стягнення витребуваних позивачем сум поза межами дії кредитних договорів стягненню не підлягають.

Враховуючи, що вимоги про стягнення із позичальника заборгованих сум після завершення дії договору у відповідності до вказаної норми закону позивачем не заявлені, а вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у межах строку дії договору № 010/03-022/064 від 27 червня 2008р., зокрема: проценти за користування кредитом за період з 01 липня 2012р. по 20 грудня 2012р. - 29268,20 доларів США, що за курсом на 01 лютого 2015р. 1 дол./грн. 16.157817 - еквівалентно 472910,22 грн.

Крім того, неустойка визначається як пеня і штраф, які боржник згідно ст. 549, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України має передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст. 258 цього Кодексу встановлена спеціальна позовна давність в один рік для вимог про стягнення неустойки, перебіг якого відповідно до ст. 253 ЦК починається з наступного дня після відповідної календарної дати або події, з якою пов'язаний його початок.

Як вбачається із розрахунку позивача, розмір пені визначений ним за період з 01 липня 2012р. до часу звернення до суду із цими вимогами в жовтні 2013р. поза межами строку дії договору до 19 березня 2014р., однак нарахування неустойки після закінчення дії договору не передбачено.

Строк позовної давності відносно нарахування суми пені є спеціальним і збільшенню не підлягає.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку, пеня за прострочення по тілу кредиту за період із 01 липня 2012р. по 21 грудня 2012р. становить 27522,75 доларів США, однак із вимогами про стягнення пені за вказаний період часу позивач до суду звернувся 31 жовтня 2013р., а тому вимога про стягнення пені, яка розрахована за час дії кредитного договору підлягає задоволенню лише в межах строку позовної давності за період із 01 листопада 2012р. по 20 грудня 2012р., а саме: пеня за прострочення тіла кредиту в розмірі - 8293,04 доларів США, а пеня за прострочку по відсотках - 461,09 доларів США.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, наведені норми матеріального права не застосував, а тому дійшов помилкового висновку щодо відмови у стягненні частини нарахованих відсотків за час строку дії кредитного договору та пені у наведеному вище розмірі.

Отже рішення суду у вказаній частині слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

Не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні вимог по стягненню коштів за кредитом від 31 березня 2011р., оскільки заборгованість за розрахунком позивача визначена за час після закінчення дії договору із 01 липня 2012р., строк дії якого завершився 22 квітня 2012р., отже рішення в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 травня 2014 року в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом та пені скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» солідарно із Приватного підприємства «Лікос» та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 010/03-022/064 із додатковими угодами до нього, проценти за користування кредитом за період з 01 липня 2012 року по 20 грудня 2012 року в сумі 29268,20 доларів США еквівалентних 472910,22 грн. та пеню за прострочення тіла кредиту за період з 01 листопада 2012 року по 20 грудня 2012 року в сумі 8293,04 доларів США еквівалентних 133997,42 грн., пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 461,09 доларів США еквівалентних 7450,21 грн., всього 38022,33 доларів США еквівалентних 614357 грн. та судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1187 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з часу набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: