Постанова

від 19.03.2015 по справі 916/4348/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 916/4348/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Коломійця В.В. дов. б/н від 16.03.2015

прокурора: Збариха С.М. - прокурора відділу Генпрокуратури України

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2015

у справі №916/4348/14 Господарського суду Одеської області

за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд Інвест"

про розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 382 857,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південбуд Інвест" про припинення договору оренди земельної ділянки, загальною площею 3,3123 га, яка знаходиться по пр-ту Добровольського, 113, 115 у м. Одесі, укладеного 15.08.2013 між Одеською міською радою та ТОВ „Південбуд Інвест", шляхом його розірвання; зобов'язання повернути вказану земельну ділянку за актом приймання-передачі, а також стягнути з відповідача 328411,15грн. шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання землі та 54446,17грн. шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунту без відповідного дозволу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 (суддя Гут С.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (судді: Пироговський В.Т., Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.), у задоволенні позову прокурора відмовлено повністю.

Судові рішення стосовно позовних вимог про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення шкоди, заподіяної нецільовим використанням земельної ділянки, з посиланням на норми чинного законодавства України, обґрунтовані відсутністю порушень щодо нецільового використання земельної ділянки та наявністю всіх дозвільних документів для початку будівництва першої черги, а саме торгівельно-розважального комплексу. Щодо відмови у стягненні шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунту без відповідного дозволу, то судові рішення мотивовані посиланням на Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2014 у справі №522/9319/14а (номер провадження 2а/522/748/14) та від 24.11.2014 у справі №522/9374/14а (номер провадження 2а/522/749/14), якими постанови Державної інспекції сільського господарства в Одеській області визнані протиправними, скасовані та закрито провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно генерального директора ТОВ „Південбуд Інвест" Свеченко О.К., а також відсутністю передбаченого Наказом Мінагрополітики від 10.11.2011 №536 агрохімічного паспорту земельної ділянки, який є єдиним документом, що підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій,посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 35, 56 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 4, 4-7, 33-36, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Південбуд Інвест" просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

15 серпня 2013 року між Одеською міською радою (орендодавець) на підставі відповідного рішення та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південбуд Інвест" (орендар) укладено договір оренди (надалі Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3123 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 113, 115, для будівництва 16-поверхових жилих будинків, 3-секційного 11-16 поверхового жилого будинку з 2-поверховим вбудовано-прибудованим торгівельним центром, 4-поверховим торгівельним центром, 2-поверховим дитячим садком, 5-рівневим паркінгом, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Розділом 5 Договору погоджено умови використання орендарем земельної ділянки, де визначено категорію земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

Строк дії Договору - 5 років (п.3.1 Договору).

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Дозвіл на виконання будівельних робіт, а саме „будівництво торгівельно-розважального центру по проспекту Добровольського, 113, 115 у Суворовському районі м. Одеса", а також Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради видано Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки пр-т Добровольського, 113, 115 на будівництво об'єкта: багатофункціонального комплексу (1 черга: торгівельно-розважальний комплекс).

Орендар - відповідач за наявною будівельною документацією розпочав будівництво на вказаній земельній ділянці, а саме - торгівельно-розважального комплексу як першої черги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки прокурор послався на те, що відповідач порушив умови договору щодо цільового призначення земельної ділянки.

Підстави для зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приписами статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій вбачається, що цільове призначення земельної ділянки за спірним договором - землі житлової та громадської забудови; відповідач дотримується умов договору щодо цільового призначення земельної ділянки, а саме: будує на орендованій земельній ділянці торгівельно-розважальний комплекс, що є першою чергою забудови, передбаченої умовами договору. Висновок про відсутність порушень в діях ТОВ „Південбуд Інвест" щодо нецільового використання земельної ділянки відповідає і роз'ясненням Державного комітету України по земельних ресурсах у листі від 27.12.2006 р. №14-17-7/9942, згідно з яким в діях забудовника відсутні порушення щодо нецільового використання земельної ділянки у разі зміни об'єкту забудови в межах тієї категорії земель, в межах якої її надано, а саме як земля житлової та громадської забудови. А відтак, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про розірвання спірного договору; зобов'язання повернути вказану земельну ділянку за актом приймання передачі, а також стягнення з відповідача 328411,15 грн. шкоди, заподіяної нецільовим використанням земельної ділянки.

Щодо позовних вимог про стягнення 54 446,17 грн. шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунту без відповідного дозволу, то судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в цій частині позову з огляду на наступне.

Наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.01.2005 №1 затверджений ПОРЯДОК видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок , який визначає процедуру видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок та розроблений відповідно до вимог статей 166 та 168 Земельного кодексу України, статей 2, 3 та 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про охорону земель", Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N1958 (із змінами).

З приписів пункту 4.2 названого Порядку вбачається, що одним із документів, на підставі якого оформляється та видається дозвіл є агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Відповідно до Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.11.2011 №536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, агрохімічний паспорт видається тільки на землі сільськогосподарського призначення. В даному випадку за спірним договором передано в оренду земельну ділянку житлової та громадської забудови.

Оскільки за відсутності агрохімічного паспорту неможливо стверджувати про родючість поверхневого шару ґрунту, то в такому випадку отримувати спеціальний дозвіл на його зняття та перенесення не обов'язково.

З аналогічних підстав Приморським районним судом м. Одеси постановою у справі №522/9374/14-а від 24.11.2014 визнано протиправною та скасовано Постанову Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 20.05.2014 серія ОД №0000238 про накладення адміністративного стягнення на Свеченко О.К ( керівника Відповідача) у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі №916/4348/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Прокопанич Г.К. Шаргало В.І.