Ухвала

від 05.03.2015 по справі 2а/0470/17673/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2015 р. м. Київ К/800/21847/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєнтоза-Тур»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 2а/0470/17673/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєнтоза-Тур»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєнтоза-Тур» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сєнтоза-Тур») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000572304 та №0000582304 від 2.12.2011, винесені на підставі акту перевірки від 16.11.2011 №4570/234/25530638.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 -ВР, а саме, перевіркою достовірності відображених показників податкового кредиту у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 - 31.12.2010 по господарських відносинах з ПП «Універсум», встановлено завищення задекларованих ТОВ «Сентоза Тур» показників у рядку 17 декларацій «усього податкового кредиту» на суму 124091,00 грн., у тому числі за вересень 2008 року на суму 55000,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 20000,00 грн., за листопад 2008 року на суму 21818,00 грн., за грудень 2008 року на 27273,00 грн. В результаті чого підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 124091,00 грн., оскільки операції по формуванню податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових витрат та валових доходів за рахунок взаємовідносин з ПП «Універсум», відповідно до вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 по справі №1-144/2011, є нікчемними; п. 1.23 ст. 1 , пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 -ВР, а саме, у 3 - 4 кварталах 2008 року оприбутковано у обліку та використано у господарській діяльності товар на загальну суму 744548,41 грн. (вартість без ПДВ 620457,01 грн., ПДВ - 124091,40 грн.), який отримано безоплатно від невстановленої особи, так як заборгованість за отриманий товар відсутня, а у обліку підприємства оприбуткування та рахунки по ньому відображено за правочином (договором), який є нікчемним. В результаті чого занижено валовий дохід всього на 744548,41 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року на 330000,00 грн. та за 4 квартал 2008 року на 414548,41 грн.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями . Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників.

Судом зазначено, що між позивачем та його контрагентом ПП «Універсум» укладені: договір №2508-08 від 25.08.2008, договір №1010-08 від 01.10.2008, договір №1011-08-08 від 10.11.2008, договір №1212/2-08 від 30.12.2008, на виконання якого позивачем протягом вересня - грудня 2008 року була отримана поліграфічна продукція (каталоги «Єгипет 2008», «Турція 2008», «Острова 2008», «Єгипет 2009» на загальну суму 744548,41 грн. в тому числі ПДВ - 124091,40 грн. Відповідно до умов зазначених договорів при переданні готової продукції складається акт приймання-передачі (п. 2.3 договору). отримання позивачем товару за вказаними договорами, оприбуткування у обліку та використання у господарській діяльності, що також підтверджується актами приймання-передачі, складеними сторонами 29.09.2008, 31.10.2008, 27.11.2008 та 30.12.2008. Розрахунки за виготовлену продукцію здійснювались позивачем в безготівковій формі через розрахунковий рахунок. Первинні банківські документи були досліджені посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки, копії платіжних доручень приєднані до матеріалів справи.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N996-XIV (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо порушення позивачем положень п. 1.23 ст. 1 , пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, то судом зазначено наступне.

У відповідності з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід підприємства включає доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону , або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

В свою чергу, п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Як свідчать матеріали справи ТОВ «Сентоза Тур» не отримувало поліграфічну продукцію безоплатно, вся поліграфічна продукція була отримана від ПП «Універсум» на підставі договорів та на платній основі.

Стосовно вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2011, яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України , колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій. Крім того, в даному випадку вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 встановлено, що ОСОБА_2 винний у створенні ПП «Універсум» з метою прикриття незаконної діяльності та підробленні і збуті статуту та інших статутних документів підприємства. Таким чином, вказані злочинні дії стосуються періоду створення і реєстрації юридичної особи. При цьому, подальша господарська діяльність підприємства у кримінальній справі не досліджувалась, а вирок суду не містить посилань на будь-які господарські операції ПП «Універсум», зокрема, із позивачем, і не встановлює їх незаконність або безтоварність.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 226, 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєнтоза-Тур» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)А.Ф. Загородній