Постанова

від 16.02.2015 по справі 826/20224/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2015 року 10:50 № 826/20224/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Іваницького І.О.,

представника відповідача - Ісаєва С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фельдер Груп Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фельдер Груп Україна» (надалі - ТОВ «Фельдер Груп Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій службових осіб відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки без передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав та щодо проведення документальної перевірки за межами строків, які встановлені законом, а саме: п.п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України; визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.10.2014р. № 2816 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фельдер Груп Україна»; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0000222207 від 17.11.2014p., яким визначені суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 297 998 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 74 500 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Фельдер Груп Україна» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Еколайн-СТ» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду.

Під час здійснення господарських операцій контрагент позивача мав належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав та не мав обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Крім того, товар, який був придбаний у відповідності до укладеного договору, використовувався у подальшій господарській діяльності позивача та був реалізований покупцям по ланцюгу постачання, про що свідчить належним чином оформлена первинна документація.

Також, позивач зазначає, що ним на запит податкового органу надано повну та достовірну інформацію та копії усіх необхідних документів про співпрацю з ТОВ «Еколайн-СТ» за запитуваний період, а отже, у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначає, що відповідачем вказана документальна перевірка проведена за межами строків, які встановлені законом і тривала більше 5 робочих днів.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про протиправність наказу в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.10.2014р. № 2816 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фельдер Груп Україна».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «Фельдер Груп Україна» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.03.2007р., про що зроблено запис №1 068 102 0000 019370. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35000250.

ТОВ «Фельдер Груп Україна» взято на податковий облік органах податкової служби 30.03.2007р. за № 50904 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість №100034462, виданого ДПІ у Голосіївському районі м.Києва 11.04.2007р. позивач є платником ПДВ. Індивідуальний податковий номер платника 350002526502.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі повідомлення №178/10/26-50-22-07 від 30.10.2014р., наказу в.о.начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.10.2014р. №2816, згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фельдер Груп Україна» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ», код за ЄДРПОУ 37882209 за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.11.2014р. № 551 /1-22-07-35000250 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фельдер Груп Україна» п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість всього у сумі 297 998 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 297 998 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що контрагент позивача ТОВ «Еколайн-CT» шляхом маніпулювання даними податкового обліку та податкової звітності з податку на додану вартість здійснювало штучне формування технічного податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців товарів (робіт, послуг), які в подальшому формували сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання від ТОВ «Еколайн-СТ» до вигодонабувачів і транзитерів в липні 2014 року, які в свою чергу, використовують даний податковий кредит з метою заниження податку на додану вартість.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000222207 від 17.11.2014p., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 297 998 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 74 500 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій службових осіб відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки без передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав та щодо проведення документальної перевірки за межами строків, які встановлені законом, а саме: п.п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України; визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.10.2014р. № 2816 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фельдер Груп Україна», суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті, перевірку проведено на підставі пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до положень п.п. 75.1. 2 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом проаналізовано Інформаційно-аналітичні системи ДФС України (підсистеми АІС «Автомобіль», ІС «Податковий блок» та «Єдиний реєстр податкових накладних» тощо), та встановлено, що стан ТОВ «Еколайн-CT» з 30.07.2014р. - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; на балансі товариства відсутні зареєстровані транспортні засоби, які б могли здійснювати транспортні послуги; відсутні постачальники, які могли б надавати транспортні послуги тощо.

У зв'язку з наявністю негативної податкової інформації щодо контрагента позивача, на підставі п.п. 20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 розділу ІІ Податкового кодексу України з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на адресу позивача направлено запит від 17.09.2014р. №11617/10-26-50-22-07 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно господарських операцій з ТОВ «Еколайн-СТ» за липень 2014 року.

У відповідь позивачем надано пояснення від 10.11.2014р. №53 (вх. №963/10 від 10.11.2014р.) та документальне підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Еколайн-СТ» за вказаний період.

В подальшому, оскільки у податкового органу виникли сумніви стосовно факту реальності здійснення операцій, вказані обставини стали підставою для вжиття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва заходів для проведення перевірки ТОВ «Фельдер Груп Україна» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ» за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.

На виконання вищезазначених норм закону в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва видано наказ від 29.10.2014р. № 2816 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фельдер Груп Україна».

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про початок перевірки та копія наказу про проведення документальної невиїзної перевірки вручено під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Фельдер Груп Україна» Шмайло Надії Миколаївні.

Таким чином, оскільки здійснення податкового контролю шляхом проведення позапланових перевірок прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, відповідачем у встановленому законодавством порядку видано та направлено позивачу наказ про проведення перевірки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій службових осіб відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки без передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав та скасування наказу в.о.начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.10.2014р. № 2816 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Окрім того, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача, що документальна невиїзна перевірка проведена за межами строків, які встановлені законом, а саме: п.п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Як вбачається з вказаної статті, вона визначає строки проведення виїзних перевірок, в той час, як в даному випадку податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, про що свідчить наказ від 29.10.2014р. № 2816 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фельдер Груп Україна» та Акт про результати документальної планової невиїзної перевірки від 13.11.2014р. № 551/1-22-07-35000250.

Щодо реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Еколайн-СТ» суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фельдер Груп Україна» (Покупець) в особі директора Ізмайлової І.М. та ТОВ «Еколайн-СТ» (Продавець) в особі директора Топаз O.B. укладено договір купівлі-продажу обладнання від 02.12.2013р. №19.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець продає, а Покупець купляє деревообробне обладнання, номенклатура, кількість і вартість котрого вказані в рахунках та накладних на відпуск товару, на умовах вказаних в Договорі.

За вказаним договором згідно податкових накладних всього поставлено товару на суму 1 787 987,47 грн. в т.ч. ПДВ 297 997,91 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за липень 2014 року, що відображеною у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за перевіряємий період.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договором №19 від 02.12.2013р. та придбання зазначеного в ньому обладнання, позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договір, відповідні видаткові та податкові накладні ТОВ «Еколайн СТ», а також банківські документи, які підтверджують оплату товарів.

В той же час, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в Акті перевірки зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що значна частина постачальників ТОВ «Еколайн-CT» не реєструють податкові накладні в БД «Єдиний реєстр податкових накладних», чим приховують номенклатуру реалізованих товарів (робіт, послуг) від контролюючих органів, тобто ТОВ «Еколайн-CT» у період діяльності з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. шляхом маніпулювання даними податкового обліку та податкової звітності з податку на додану вартість здійснювало штучне формування технічного податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання-покупців товарів (робіт, послуг).

В ході перевірки встановлено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Еколайн-СТ» має імпортне походження (коди товару згідно УКТ ЗЕД: 8465999010. 8465920000, 4016999990, 8466103800 та ін.). Проте згідно податкової звітності. БД «Митниця», іншої наявної податкової інформації виявлено, що у 2014 році ТОВ «Еколайн-СТ» не ввозило імпортного товару на територію України. Відповідно фінансового звіту, поданого ТОВ «Еколайн-СТ» до податкового органу, встановлено, що станом на кінець 2013 року залишки його товарів становлять 100,00 тис. грн. Таким чином, даний факт унеможливлює придбання ТОВ «Фельдер Груп Україна» у липні 2014 року імпортного товару ТОВ «Еколайн-СТ» на загальну суму 1 787 987.47 грн.

Також, відповідач зазначає, що в ланцюгах постачання ТОВ «Еколайн-СТ» відсутні імпортери, які могли б реалізувати ТОВ «Фельдер Груп Україна» деревообробне обладнання.

Відповідно до наявної інформації в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що стан ТОВ «Еколайн-CT» з 30.07.2014р. « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, згідно з бази даних ІС «Податковий блок» та «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що найбільшими контрагентами-постачальниками ТОВ «Еколайн-СТ» є наступні підприємства ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, товар (послуги) - не встановлено (в ЄРПН інформація відсутня), та ТОВ «Термалайн», стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, товар (послуги) - не встановлено (в ЄРПН інформація відсутня).

В свою чергу, основними постачальниками ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» є наступні постачальники: ТОВ «Фрут-Імпорт», стан « 0» - платник за основним місцем обліку, товар (банан) та ТОВ «Уніфреш», стан « 28» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, товар (мандарин).

Посилаючись на зазначені обставини, податковий орган стверджує про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

На думку податкового органу, ТОВ «Еколайн-СТ» сформувало технічний податковий кредит, що в свою чергу, надало можливість в подальшому формувати сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання від ТОВ «Еколайн-СТ» до вигодонабувачів і транзитерів в липні 2014 року, які в свою чергу використовують даний податковий кредит з метою заниження податку на додану вартість.

В той же час, податковий орган не довів суду, яким чином діяльність ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» та ТОВ «Термалайн» та їх контрагентів ТОВ «Уніфреш» та ТОВ «Фрут-Імпорт» пов'язана з господарською діяльністю позивача.

При цьому, в Акті перевірки не зазначено про те, які саме господарські операції вчинялися між ТОВ «Еколайн-СТ» та ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» та ТОВ «Термалайн», яким був їх предмет, умови, строки тощо. А тому неможливо встановити зв'язок таких господарських операцій з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Еколайн-СТ».

Суд звертає увагу, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності контрагента позивача, а отже висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб ТОВ «Еколайн-СТ» на ухилення від оподаткування.

В той же час, позивач надав суду належним чином оформлену первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Еколайн-СТ» та докази, які підтверджують подальший рух активів (придбаного у ТОВ «Еколайн-СТ» обладнання), зокрема, бухгалтерську довідку та оборотно-сальдовою відомість по рахунку 281 (товари на складі). Зазначена довідка та відомість по рахунку 281 чітко (з посиланням на первинний бухгалтерські документи) визначає час прибуття та вибуття (списання) товарів зі складу, тобто їх подальше переміщення до кінцевого споживача. Подальший продаж товарів позивач підтверджує видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними та квитанціями про реєстрацію вказаних податкових накладних відповідачем.

Окрім того, позивач надав суду матеріали фотофіксації придбаного деревообробного обладнання та його фактичне теперішнє розміщення в системі глобального позиціонування з використанням електронних карт.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази вбачається, що господарська діяльність ТОВ «Еколайн-СТ» підтверджена фактичним рухом товарів від постачальника до покупця, оплатою товарів; складеними відповідно до вимог чинного законодавства документами, в яких зафіксовані факти та обставини господарських операцій (договорами, контрактами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, довіреностями, сертифікатами тощо).

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я ТОВ «Фельдер Груп Україна» контрагентом, вимогам чинного законодавства України.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усімавиконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquiscommunautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ «Еколайн-СТ» вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і був платником ПДВ, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача на укладення договорів було вільним та відповідало внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договору, укладеного із ТОВ «Еколайн-СТ», а отже податкове повідомлення-рішення №0000222207 від 17.11.2014p., яким визначені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 297 998 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 74 500 грн. винесено відповідачем необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фельдер Груп Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0000222207 від 27.11.2014 року, яким визначені суми грошового зобов'язання TOB «Фельдер Груп Україна» за основним платежем в розмірі 297 998,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 74 500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фельдер Груп Україна» (код ЄДРПОУ 35000250) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.02.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко