Ухвала

від 14.05.2015 по справі 826/20224/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20224/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.15р. у справі №826/20224/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фельдер Груп Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій службових осіб відповідача щодо призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки без передбачених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав та щодо проведення документальної перевірки за межами строків, які встановлені законом, а саме: п.п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України; визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.10.2014р. № 2816 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фельдер Груп Україна»; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222207 від 27.11.14p.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.15р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000222207 від 27.11.14р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати в цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що господарські операції з придбання товару мали сумнівний характер, з огляду на те, такий товар має імпортне походження, тоді як за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «Еколайн-СТ» у 2014 році не ввозило на територію України імпортний товар.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ» за період з 01.07.14р. по 31.07.14р., за результатами якої складено акт від 13.11.14р. №551/1-22-07-35000250.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.11.14р. №0000222207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 372 498 грн., в т.ч.: за основним платежем - 297 998 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 74 500 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок заниження ПДВ у загальній сумі 297 998 грн. за липень 2014 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за результатами перевірки було встановлено, що значна частина постачальників контрагента позивача - TOB «Еколайн-СТ» не реєструють податкові накладні в БД «Єдиний реєстр податкових накладних», чим приховують номенклатуру реалізованих товарів (робіт, послуг) під контролюючих органів, а тому податковий орган вважає, що TOB «Еколайн-СТ» у період діяльності з 01.07.14р. по 31.07.14р. здійснювало штучне формування «технічного» податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання-покупців товарів (робіт, послуг).

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що товар придбаний позивачем у TOB «Еколайн-СТ» (деревообробне обладнання) має імпортне походження, проте згідно податкової звітності БД «Митниця», іншої наявної податкової інформації виявлено, що у 2014 році TOB «Еколайн-СТ» не ввозило імпортного товару на територію України. Відповідно до фінансового звіту TOB «Еколайн-СТ» встановлено, що станом па кінець 2013 року залишки його товарів становлять 100.00 тис. грн., що на думку податкового органу, унеможливлює придбання TOB «Фельдер Груп Україна» у липні 2014 року імпортного товару у TOB «Еколайн-СТ» на загальну суму 1 787 987.47 грн.

Також встановлено, що в ланцюгах постачання TOB «Еколайн-СТ» відсутні імпортери які могли б реалізувати деревообробне обладнання позивачу.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання деревообробного обладнання в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону та розкривають зміст і обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД: є оптова торгівля верстатами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та TOB «Еколайн-СТ» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 02.12.13р. №19, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає деревообробне обладнання, номенклатура, кількість і вартість якого вказані в рахунках та накладних на відпуск товару, на умовах вказаних у Договорі.

За умовами договору, постачання та доставка товару здійснюється продавцем.

На підтвердження факту виконання договору купівлі-продажу матеріали справи містять рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Оплата вартості товару здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та не заперечується податковим органом.

Позивачем також надано бухгалтерську довідку про складський рух придбаних у ТОВ «Еколайн-СТ» товарів деревообробного обладнання та запасних частин (рах.281) та реалізації їх покупцям в межах України в липні 2014 року. Зазначена довідка та відомість по рахунку 281 чітко (з посиланням на первинні бухгалтерські документи) визначає час прибуття та вибуття (списання) товарів зі складу, тобто їх подальше переміщення до кінцевого споживача.

Також, матеріали справи містять нотаріально завірену заяву директора ТОВ «Еколайн-СТ» - ОСОБА_3, у якій ОСОБА_3 посвідчив реальність укладеного правочинну.

Як свідчать обставини справи, придбане позивачем у ТОВ «Еколайн-СТ» обладнання було реалізовано на користь третіх осіб: ТОВ «Квадріум сервіс», ТОВ «Максімум-Плюс», ТОВ «ЗМІ», що підтверджується договорами купівлі-продажу, податковими та видатковими накладними.

Матеріали справи також містять докази відрядження власних сервісних працівників для виконання технологічної наладки поставленого деревообробного обладнання, а саме: накази на відрядження та відповідні посвідчення, звіти про використання коштів у відрядженні, звіти про проведену роботу у відрядженні, копії проїзних документів, акти виконання технологічної наладки, тощо.

Окрім того, позивач надав суду матеріали фотофіксації придбаного деревообробного обладнання та його фактичне теперішнє розміщення в системі глобального позиціонування з використанням електронних карт.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Еколайн-СТ» було належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ, що підтверджується відомостями з ЄДР (а.с.83 том 1).

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства контрагентом позивача, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаним контрагентом.

У будь-якому разі, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітністі, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату податків до бюджету несе кожна конкретна особа - платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Також не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що у контрагента позивача не було у наявності необхідної кількості імпортного товару, з огляду на те, що такі доводи документально не підтверджені.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.15р. у справі №826/20224/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.15р. у справі №826/20224/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 18.05.2015р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.