Постанова

від 11.02.2015 по справі 826/20962/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2015 року № 826/20962/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» (надалі - ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2014р. №105426552207, №105326552207, №105226552207, від 08.10.2014р. №138926552207.

Свої позовні вимоги ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від контрагентів відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Крім того, послуги (виконані роботи), які були надані для виконання договорів, та придбані товари використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» зареєстроване 12.12.2007р. в Печерській районній у місті Києві державній адміністрації за №1 070 102 0000 031210. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35633685.

ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» взято на податковий облік в органах податкової служби з 16.01.2008р. за №100089724 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.01.2008р. №100089724 , виданого ДПІ Печерському районі м. Києва, позивач є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер - 356336826550.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі направлень від11.06.2014р №1190/26-55-22-07, №1191/26-55-22-07, від 12.06.2014р. №1227/26-55-22-07, №1228/26-55-22-07, від 16.06.2013р. №1291/26-55-22-06, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 р. ІІ Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого плану перевірки, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» (далі також ТОВ «ТД «КМВ») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р..

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» від 16.07.2014р. №623/26-55-22-07/35633685 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення:

- 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.5.статті 138 та п.139.1.9, п.139.1 ст.139 та пп.14.1.225, п.14.1 ст.14,пп.138.10.3, п.138.10, п.138.5 ст. 138, пп.140.1.2 п.140.1 ст140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 446 029 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік у сумі 446 029 грн. та зменшено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 7 декларації по податку на прибуток) за 2013 рік на суму 382 348 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено - заниження податку на додану вартість на загальну суму 511 988 грн., в тому числі по періодам: січень 2013 року у сумі 50 222 грн., лютий 2013 року у сумі 28 660 грн., червень 2013 року у сумі 31 873 грн., липень 2013 року у сумі 135 303 грн., серпень 2013 у сумі 122 981 грн., жовтень 2013 року у сумі 29 519 грн., листопад 2013 року у сумі 112 746 грн.,грудень 2013 року у сумі 685 грн.;

- пп.49.18.3, п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, розрахунок планових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2013 рік подано 04.03.2014р.,

- п.250.2. ст..250 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно подано податкову декларацію по екологічному податку за ІV квартал 2013 року

- пп. «є» п 14.1.54 п.14.1. ст.14, пп.164.2.17 «е» п.164.2 ст.164, пп.14.1.47 ст.14, п.14.1.47 п.14.1 ст.14, п.167.1 ст.167 п.п.14.1.180, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильностіутримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся додатково нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі - 2 868,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» не мало економічної вигоди по послугах з маркетингу та дослідженню ринку, так як вищевказані послуги не мали фактичної мети в отриманні прибутку. Таким чином, ТОВ «ТД «КМВ»в порушення п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, завищено задекларовані показники у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року на суму 2 316 531 грн. за 2013 рік.

Окрім того, ТОВ «ТД «КМВ» за перевіряємий період в рядку декларації 06.2 Декларацій «витрати на збут» включило витрати на маркетинг та рекламу в сумі 7 600 778,85 грн.

За перевіряємий період ТОВ «ТД «КМВ» не сплачувало податок на прибуток, а декларувало уточнюючим розрахунком з податку на прибуток за 2013 рік від 06.06.2014р. №9091400588 збитки в сумі 382348 грн.

Окрім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. встановлено його завищення всього у сумі завищення податкового кредиту на загальну суму 511988 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва заперечення на акт.

Рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.07.2014р. №34779/10/26-55-22-07-10висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства України залишено без змін .

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення: від 30.07.2014р. №105326552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 446 029 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 223 015 грн.; від 30.07.2014р. №105426552207, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 382 348 грн.; від 30.07.2014р. №105226552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 511 988 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 255 994 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у м. Києві із скаргою №06/08-2014/1 від 06.08.2014р. (вх. №19489/10 від 07.08.2014р.).

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.10.2014р. №9983/10/26-15-10-06-15 податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014р. №105426552207, №105226552207 залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014р. №105326552207 - скасовано в частині основного зобов'язання у сумі 13 640 грн.95 коп.та вчастині штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 6 820 грн. 47 коп . , а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві в частині щодо залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 30.07.2014р. №105426552207, №105226552207та часткового скасуванняподаткового повідомлення-рішеннявід 30.07.2014р. №105326552207, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із Скаргою №1010/2014-1 від 10.10.2014р. (вх. № 21324/6 від 10.10.2014р.).

Після звернення до ДФС, позивач отримав нове податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014р. №138926552207 про сплату донарахованого податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 432 388 та 216 194 грн. штрафних санкцій, прийнятого на підставі акту перевірки від 16.07.2014р. №623/26-55-22-07/35633685 та рішення Головного Управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.10.2014р. №16463/7/26-15-10-06-12.

У зазначеному податковому повідомленні-рішенні, вказано, що воно прийняте на підставі Рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги позивача від 03.10.2014р. за №16463/7/26-15-10-06-12.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 01.12.2014р. №7778/6/99-99-10-01, скаргу позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014р. №105426552207, №105226552207 - без змін, а податкове повідомлення-рішення №105326552207 - з урахуванням Рішення ГУ Міндоходів у м. Києві, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (податкове повідомлення - рішення від 08.10.2014р. №138926552207).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо висновків відповідача про порушення ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води» пп.14.1.27 п.14.1 ст.14; пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, щоу перевіряємому періоді позивачемукладено договори з ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Метролайт», ТОВ «Форвард» щодо надання рекламних послуг, маркетингових досліджень, консультаційних послуг та інше.

Впідтвердження законності включеннядоскладу валових витрат таподаткового кредиту відповіднихсум позивач надав суду копії зазначених договорів, додатки до договорів, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт,податкові накладні, банківські виписки тощо.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановленийЗаконом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219) укладено договори про надання маркетингових послуг №46232 від 01.07.2012 р. та №46232 від 01.07.2013 р.

Згідно з умовами договору Виконавець (ТОВ «АТБ-Маркет») бере на себе зобов'язання за завданням Замовника (ТОВ «ТД Карпатські мінеральні води») надати останньому послуги з проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі та визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках, з метою збільшення обсягів продажу товарів, а замовник зі своєї сторони зобов'язується оплачувати Виконавцеві зазначені послуги у порядку, встановленому цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 договорів конкретний перелік, вид та вартість послуг, які Виконавець зобов'язується надати Замовнику, строк їх надання, визначаються Сторонами у Додатках до Договорів, які є їх невід'ємними частинами.

Згідно п.3.4, п.4.1 договорів, факт виконання послуг підтверджується сторонами шляхом підписання Актів здачі-прийняття наданих послуг.

В періоді, що підлягав перевірці, до договору №46232 від 01.07.2012р. між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет» укладено наступні додаткові договори: додаток від 01.12.2012р., додаток від 01.01.2013р., додаток від 01.02.2013р., додаток від 01.04.2013р., додаток від 01.05.2013р., додаток від 01.06.2013 р.; до договору № 46232 від 01.07.2013 р., додаток від 01.07.2013 р., від 01.08.2013 р., від 01.09.2013 р., від 01.10.2013 р., від 01.11.2013 р., від 01.12.2013 р.

Факт належного надання послуг ТОВ «АТБ-Маркет» по вищезазначеним додатковим договорам та їх прийняття позивачем підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №158034 від 31.12.2012р., №005031 від 31.01.2013р., №024023 від 28.02.2013р., №039024 від 31.03.2013р., №049022 від 30.04.2013р., №054022 від 31.05.2013р., №085026 від 31.07.2013р., №092029 від 31.08.2013р., №108032 від 30.09.2013р. , №118036 від 31.10.2013р., №1300333 від 30.11.2013р., №144031 від 31.12.2013р..

Крім того, надання послуг додатково підтверджувалося звітами, які складалися сторонами щомісячно.

Згідно актів надання послуг, приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «АТБ-Маркет» надало позивачеві послуги на загальну суму (без ПДВ) 2 041 090,93 грн.

Наявність вищезгаданих документів підтверджують здійснення ТОВ «АТБ-Маркет» заходів, спрямованих на реальне виконання Договорів. Такі документи відповідають вимогам ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996- та є первинними документами.

ТОВ «АТБ-Маркет» є юридичною особою, зареєстрованою згідно чинного законодавства України. Дата державної реєстрації: 19.07.1999 р., дата запису: 01.10.2004р., номер запису: 1 203 120 0000 000156. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «АТБ-Маркет» в стані припинення, банкрутства, ліквідації не знаходиться. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру платників ПДВ індивідуальний податковий номер ТОВ «АТБ-Маркет» - 304872104175. Дата реєстрації платником ПДВ - 23.07.1999р.

Викладене означає, що на момент укладення спірних договорів з позивачем ТОВ «АТБ-Маркет» мало належний обсяг податкової правосуб'єктності.

Також, судом встановлено, 04.04.2013р.між позивачем (Рекламодавець) та ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» (Розповсюджувач) укладено Договір №1/04/04 про надання послуг. Відповідно до п.1.1 цього договору Розповсюджувач за дорученням Рекламодавця зобов'язався проводити рекламні кампанії в інтересах Рекламодавця на рекламних місцях, затверджених Сторонами у відповідних заявках до Договору, а Рекламодавець зобов'язався приймати та оплачувати такі послуги Розповсюджувача в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.1.2 договору всі умови проведення кожної окремої рекламної кампанії погоджуються Рекламодавцем та Розповсюджувачем у письмових заявках, підписаних уповноваженими сторін, які є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до підписаної сторонами та скріпленої їх печатками Заявки №1 від 04.04.2013р. до договору, Розповсюджувач зобов'язався розмістити Рекламу Рекламодавця (сюжет «Карпатські мінеральні води») на площинних світильниках, кількістю 36 конструкцій, які встановлені на балюстрадах ескалаторних переходів та станцій Київського метрополітену, а саме: на ст. «перехід Майдан Незалежності - Хрещатик», ст. «перехід З.Ворота - Театральна», ст. «перехід Пал. Спорту - Л.Толстого», протягом 11 тижнів (з 17.04.-02.07.2013р.), а Рекламодавець зобов'язався оплатити надані Розповсюджувачем рекламні послуги у розмірі 234 527 грн. 17 коп., враховуючи ПДВ.

Відповідно до пп.3.1.7, пп.3.1.8 договору підтвердженням факту надання Розповсюджувачем та прийняття Рекламодавцем рекламних послуг згідно Договору є підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт виконаних робіт.

В матеріалах справи є акти здачі-прийняття робіт, які підтверджують факт належного виконання сторонами умов договору, а саме:акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000083 від 30.04.2013р. на суму 50 842 грн. 50 коп., враховуючи ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000103 від 28.05.2013 р. на суму 94 804 грн. 99 коп., враховуючи ПДВ; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000125 від 02.07.2013 р. на суму 88 879 грн. 68 коп., враховуючи ПДВ.

Всі вищевказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) повністю відповідають вимогам ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними документами.

При цьому, фактичне розміщення Розповсюджувачем рекламних матеріалів згідно умов договору 1/04/04 про надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами перевірки розміщення рекламних матеріалів на зовнішніх носіях від 19.04.2013р., 06.05.2013р., 03.06.2013 р.

Наявність вищезгаданих документів, на думку суду, підтверджують здійснення ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» заходів, спрямованих на реальне виконання Договору.

Окрім того, суд зазначає, що ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» є юридичною особою, зареєстрованою згідно чинного законодавства України 28.10.2010р. Номер запису: 1 074 102 0000 038038. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» в стані припинення, банкрутства, ліквідації не знаходиться. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру платників ПДВ ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» є зареєстрованим платником ПДВ з 12.2012р., індивідуальний податковий номер 373559326593. Викладене означає, що на момент укладення спірних договорів з позивачем ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» мало належний обсяг податкової правосуб'єктності.

Що стосується тверджень відповідача, що послуги, надані ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» позивачу, не пов'язані з його господарською діяльністю, бо не є наслідком маркетингового дослідження, а є наслідком виконання Сторонами взаємних зобов'язань за договорами купівлі-продажу продукції, то такі твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки відповідачем не надано доказів того, що : між позивачем та ТОВ «МЕТРОЛАЙТ» укладалися будь-які договори купівлі-продажу(поставки) продукції.

Також, судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Форвард» (код 32294783, Виконавець) укладено Договір про надання послуг №130201/1.

Відповідно до п.1.1 цього договору Виконавець зобов'язаний за завданням Замовника надавати останньому консультаційні послуги, а також послуги з підбору та купівлі фото-іміджів, проводити роботи по розробці та адаптації креативних матеріалів, по розробці та адаптації відео -, аудіо-роликів, з метою подальшого просування на ринку продукції торгових марок, визначених Замовником, а для Замовника - обов'язок по оплаті наданих та прийнятих послуг відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.6 Договору №130201/1: послуги вважаються виконаними після підписання Сторонами Акту прийому - передачі наданих послуг.

Відповідно до пп.2.1.1, п.3.1 Договору №130201/1 строк, конкретний перелік послуг, їх вартість, терміни та порядок оплати визначаються сторонами на підставі підписаних сторонами та скріплених їх печатками Додаткових угод (Додатків), які є невід'ємними частинами Договору №130201/1.

Судом встановлено, що 26.03.2013 р. між Сторонами укладена Додаткова угода №2 до Договору №130201/1, відповідно до пп.1.1.1 якої ТОВ «Форвард» зобов'язався виконати для рекламної кампанії позивача роботи по організації та проведенню фотозйомки відповідно до затвердженого Технічного завдання №1 (до послуги входить - підбір локації зйомки та фотографа, підбір акторів) для втілення розроблених креативних концепцій «Переможець» та «Незмінний елемент», які були затверджені позивачем шляхом підписання Додатку №1 від 26.03.2013р. до Додаткової угоди №1 від 05.02.2013р. до Договору.

Відповідно до Технічного завдання №1 від 27.03.2013р. до Додаткової угоди №2 від 26.03.2013 р., Сторонами затверджено графік знімальних робіт, визначено фотографа, актора, сюжети фотозйомки, а саме: «Переможець», «Незмінний елемент».

На виконання вимог Договору №130201/1 та норм чинного законодавства України, сторонами підписано та скріплено печатками Акт №ЗО-4 від 10.04.2013р. на суму 96 000 грн., враховуючи ПДВ, який підтверджує факт надання ТОВ «Форвард» послуг, визначених Додатковою угодою №2 від 26.03.2013р.

Наявність вищезгаданих документів підтверджують здійснення ТОВ «ФОРВАРД» заходів, спрямованих на реальне виконання Договору про надання послуг №130201/1. Такі документи відповідають вимогам ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р № 996-та є первинними документами.

При цьому, судом також встановлено, що ТОВ «ФОРВАРД» є юридичною особою, зареєстрованою згідно чинного законодавства України 26.03.2003р., номер запису: 1 399 120 0000 000057. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «ФОРВАРД» в стані припинення, банкрутства, ліквідації не знаходиться. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру платників ПДВ індивідуальний податковий номер ТОВ «ФОРВАРД» - 322947813193. Дата реєстрації платником ПДВ - 31.03.2003р. Викладене означає, що на момент укладення та виконання спірного договору з Позивачем ТОВ «ФОРВАРД» мало належний обсяг податкової правосуб'єктності.

Щодо наявності економічної зацікавленості позивача в отриманні маркетингових послуг за Договорами з ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Метролайт», ТОВ «Форвард», суд зазначає, що при перевірці господарських операцій між позивачем та його контрагентами слід застосовувати доктрину «Ділова мета» (businesspurpose).

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US SupremeCourt. MolineProperties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943)); US SupremeCourt. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості EuropeanCourtofJustice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

В пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення щодо ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у Постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008р. у справі № 08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, основною діяльністю позивача є продаж бутильованої води ТМ «Карпатська джерельна».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96 - ВР (із змінами та доповненнями) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Враховуючи викладене вище, позивач з метою збільшення доходів від продажу бутильованої води ТМ «Карпатська джерельна» (основна господарська діяльність) повинен постійно підтримувати обізнаність споживачів своєї продукції шляхом її рекламування та нести, пов'язані із цим витрати.

Так, для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Виключний перелік витрат, що не враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, наведений у ст. 139 Податкового кодексу України. Витрати на придбання тари в даному переліку не зазначені. Більше того, підпунктом 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України прямо передбачено, що до витрат на збут платника податку включаються витрати на пакувальні матеріали.

Податковий кодекс України не містить визначення, що слід вважати пов'язаністю витрат із господарською діяльністю платника податків. Вбачається, що це здійснено законодавцем для забезпечення свободи підприємницької діяльності та не обмеження платника податків у придбанні тих чи інших послуг та робіт, які такий платник податків вважатиме за достатнє та необхідне для наступного отримання ним доходу.

Відповідно до п.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Таким чином, позивач мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеним цілями. Спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача у торгівельних мережах шляхом популяризації продукції позивача серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача. При цьому вказані дії з просування товару мають економічну цінність самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.

Неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати прибуток від конкретної операції. Слід зазначити, що отримання прибутку є метою та можливим наслідком господарської діяльності, що здійснюється підприємством на власний ризик, а не її обов'язковою ознакою.

У свою чергу, відповідачем не наведено, що первинні документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

Враховуючи викладене, необґрунтованими є посилання відповідача на неправомірність декларування позивачем витрат, у зв'язку з тим, що його господарська діяльність не спрямована на отримання доходу, оскільки формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не ставиться в залежність від суми отриманого доходу від здійснення господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі за позовом дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, яка в силу частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Щодо висновків відповідача стосовно завищення позивачем розміру інших витрат на суму 71 794, 50 грн., в результаті порушення пп. 14.1.225, п. 14.1, ст. 14, п. 138.5 ст. 138 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

Зокрема, в Акті податкової перевірки відповідач прийшов до висновку, що оскільки сума по роялті була відображена в податковій звітності позивача, але не була виплачена на користь контрагента позивача - ТОВ «Карпатські мінеральні води», то в порушення пп. 14.1.225, п. 14.1, ст. 14, п. 138.5 ст. 138 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України позивачем завищено суми інших витрат на суму 71 794, 50 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В матеріалах справи міститься копія ліцензійного договору від 02.01.2013р., укладеного між позивачем та ТОВ «Карпатські мінеральні води» (код ЄДРПОУ - 35633685, далі також Ліцензіар). Відповідно до п. 2 договору Ліцензіар надає Ліцензіату за винагороду на строк дії договору невиключну ліцензію на використання знаків щодо усіх товарів і послуг, зазначених у свідоцтвах за класами.

Також, в матеріалах справи міститься акт нарахування винагороди від 31.12.2013р., в якому відображено обсяги реалізації та сума винагороди по Львівській філії позивача - 71 794, 50 грн., про що в бухгалтерському обліку зроблено проводку Д-т рах 977, К-т рах 6852.

Проте, будь-яких платежів на користь Ліцензіара Львівська філія позивача у перевіряємому періоді не проводила.

Відповідач стверджує, що оскільки виплата винагороди за Ліцензійним договором в звітному періоді не проводилася, то позивач і не мав права відображати нараховані роялті в Декларації з податку на прибуток за підсумками 2013 року, а саме: в рядку 06.4.32 Додатку ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати».

Суд не погоджується з вищезазначеними висновками відповідача, оскільки вони суперечать нормам чинного податкового законодавства.

Підпунктом 135.5.1 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи у вигляді роялті включаються до складу інших доходів. Датою отримання доходів у вигляді роялті є дата нарахування таких доходів, встановлена відповідно до умов укладених ліцензійних договорів.

Витрати з нарахування роялті відносяться до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у складі інших витрат. При цьому відповідно до п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, вякому їхздійснено, тобто вякому було підписано акт приймання-передачі ліцензійних прав або здійснено нарахування роялті відповідно доумов ліцензійного договору.

До аналогічних висновків прийшла ДПС України в листі від 12.01.2012р. № 205/6/15-1215.

Оскільки нарахування винагороди за Ліцензійним договором у сумі 71 794, 50 грн. здійснено в 2013 році, що підтверджується Актом нарахування винагороди від 31.12.2013р., то позивач, керуючись положенням ст. 138 Податкового кодексу України мав повне право відображати вищезазначену суму в Декларації з податку на прибуток за підсумками 2013 року.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст.14; п.138.1, п.138.2, п.138.5 ст.138 Податкового Кодексу України.

Вищезазначені висновки відповідач обґрунтовує тим, що позивач неправомірно відніс у 2013 році до складу інших витрат звичайної діяльності витрат, здійснених позивачем (Львівською філією Позивача) у 2012 році.

Зокрема, відповідач у Акті перевірки не спростовує факту належного підтвердження позивачем (Львівською філією позивача) витрат у сумі 413 337 грн., фактично понесених ним у листопаді, грудні 2012р. на підставі договорів, укладених позивачем з: Телерадіокомпанією «Інтер-Захід» (акти від 05.11.2012р. на суму 44 218 грн. 44 коп., враховуючи ПДВ; на суму 51 205 грн. 40 коп., враховуючи ПДВ; на суму 112 718 грн. 76 коп., враховуючи ПДВ), ТОВ «ВелесГруп» (акт від 12.11.2012р. на суму 77 985 грн., враховуючи ПДВ), Рекламним агентством «Люкс» (акт №РЛ-729 від 30.11.2012р. на суму 70 914 грн. 99 коп., враховуючи ПДВ), ТОВ «Ріал Істейт ФКАУ» (акт №31209382 від 30.11.2012р. на суму 81 160 грн. 20 коп., враховуючи ПДВ), ТОВ «ФоззіФуд» (акти від 31.12.2012р. №0094827906 на суму 26 400 грн., враховуючи ПДВ; №0094827924 на суму 13 800 грн., враховуючи ПДВ; №0094827951 на суму 17 600 грн., враховуючи ПДВ).

Відповідач стверджує, що, якщо такі витрати були фактично понесені позивачем (Львівською філією) у 2012р., то позивач (Львівська філія) не мав право відносити їх до складу інших витрат звичайної діяльності у 2013 році.

Суд вважає таку позицію відповідача неправомірною, оскільки саме ст.138 Податкового кодексу України «Склад витрат та порядок їх визнання», а не ст.50 Податкового кодексу України «Внесення змін до податкової звітності», прямо передбачено (п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України), що суми витрат, здійснені в минулі звітні роки та не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення таких витрат, та які підтверджуються такими документами у звітному податковому періоді, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо), також абз.2 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Позивачем (Львівською філією ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води») не було виявлено факту заниження податкового зобов'язання у 2012 р. у зв'язку з допущенням помилок, а лише виявлено факт не включення витрат на збут у сумі 413 337 грн. в податковому обліку позивача при визначенні ним об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012р. у зв'язку з відсутністю оригіналів первинних документів (їх втратою), тому вимоги абз.3 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України на такі відносини не поширюються.

Враховуючи викладене вище, позивач, керуючись пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, абз.2 п.50.1 ст.50, п.138.1, п.138.2, п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України, мав усі законні підстави включити до складу інших витрат, витрати, що фактично понесені позивачем (Львівською філією позивача) у 2012р., але не враховані у податковому обліку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2012р. у зв'язку з відсутністю оригіналів первинних документів (їх втратою), до складу інших витрат звичайної діяльності у 2013р. у зв'язку з відновленням оригіналів первинних документів.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем пп.14.1.225 п.14.1 ст.14, п.138.5 ст.138, пп.140.1.2 п.140.1 ст.140, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Вищезазначені висновки відповідач обґрунтовує тим, що позивач неправомірно відніс до витрат на збут витрат на придбання тари (піддонів) та включення до складу податкового кредиту сум податків, нарахованих у зв'язку з придбанням позивачем такої тари (піддонів).

У 2013 році ТОВ «ТД «Карпатські мінеральні води», керуючись умовами Договору поставки №03/01-2012-1П від 31.12.2011р., укладеного з ТОВ «Карпатські мінеральні води» (далі - Постачальник), придбав у Постачальника тару (піддони), що підтверджується видатковими накладними: №ЗО-0000121 від 31.01.2013р. на суму 10 144грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0000234 від 28.02.2013р. на суму 8 856грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0000367 від 31.03.2013р. на суму 2 304грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0000595 від 30.04.2013р. на суму 64грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0000776 від 31.05.2013р. на суму 3 488грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0001113 від 31.07.2013р. на суму 4 416грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0001421 від 30.09.2013р. на суму 4 224грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0001543 від 31.10.2013р. на суму 2 432грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0001669 від 30.11.2013р. на суму 3 648грн., враховуючи ПДВ; №ЗО-0001802 від 31.12.2013р. на суму 3 424грн., враховуючи ПДВ; на загальну суму 43 000грн., враховуючи ПДВ.

Відповідач стверджує, що позивачем порушено вимоги пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, тому позивач не мав права віднести до складу валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати, понесені позивачем у зв'язку з придбанням тари (піддонів).

Суд з такими висновками податкового органу не погоджується та вважає їх хибними з наступних підстав.

Відповідно до абз. д), з) п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 та п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є інші витрати операційної діяльності, зокрема витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг у формі витрат на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Ідентичні положення щодо складу витрат на збут передбачені і у п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Як вбачається, перелік витрат на збут не є виключним і до складу витрат на збут можуть бути віднесені інші витрати, пов'язані із збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарською діяльністю, згідно п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У позивача наявні усі первинні документи (копії актів додаються до позовної заяви), що підтверджують отримання послуг із технічного обслуговування та експлуатації, що під час перевірки відповідачем не спростовано та не заперечується.

Виключний перелік витрат, що не враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, наведений у ст. 139 Податкового кодексу України. Витрати на придбання тари в даному переліку не зазначені. Більше того, підпунктом 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України прямо передбачено, що до витрат на збут платника податку включаються витрати на пакувальні матеріали .

Податковий кодекс України не містить визначення, що слід вважати пов'язаністю витрат із господарською діяльністю платника податків. Вбачається, що це здійснено законодавцем для забезпечення свободи підприємницької діяльності та не обмеження платника податків у придбанні тих чи інших послуг та робіт, які такий платник податків вважатиме за достатнє та необхідне для наступного отримання ним доходу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Так, відповідно до видаткових накладних позивач отримав від ТОВ «Карпатські мінеральні вод» тару (піддони), що призвело до виникнення у позивача 31.01.2013р., 28.02.2013р., 31.03.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 31.07.2013р., 30.09.2013р., 31.10.2013р., 30.11.2013р., 31.12.2013р. права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, складені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджують дату отримання позивачем тари (піддонів) та право позивача включити суми податку, сплаченого у зв'язку з їх придбанням до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позивач мав усі законні підстави включити суми витрат на оплату придбаної тари (піддонів) за договором, укладеним з ТОВ «Карпатські мінеральні води», до складу валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки, викладені в Акті податкової перевірки, є необґрунтованими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014р. №105426552207, №105226552207, від 08.10.2014р. №138926552207підлягають скасуванню.

Водночас, суд критично ставиться до позовної вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014р. №105326552207, оскільки таке повідомлення-рішення вже було скасоване на підставі рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.10.2014р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 р. №105426552207.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 р. №105226552207.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10. 2014р. №138926552207.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води»(код ЄДРПОУ 35633685) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко