Постанова

від 25.02.2015 по справі 826/20470/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2015 року 14:30 № 826/20470/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Бевзи В.І., Полковської Д.Е.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ «СК «Укррічфлот», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2014 р. № 0005452201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 104 717,36 грн.; від 19.12.2014 р. № 0008832201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 53 014,50 грн.; від 19.12.2014 р. № 0008842201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 2 514 607,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому податковий кредит та валові витрати сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Крім того, позивач зазначив, що ним правомірно здійснювалося нарахування земельного податку на підставі даних витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «СК «Укррічфлот» зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 11.11.1992 р. та взято на податковий облік в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.11.1994 р. за № 42427.

В період проведення перевірки позивач зареєстрований, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 20.08.2007 р. № 55.

На підставі наказу від 04.04.2014 р. № 392, направлень від 15.04.2014 р. №432, №433, №434, №435, №436, №437, №438, №439, відповідно до п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та плану-графіка відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ «СК «Укррічфлот» (код ЄДРПОУ 00017733) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 08.07.2014 р. № 3517/26-56-22-01-03/00017733.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст.39, пп.135.4.2 п.135.4 ст.135, пп. 135.5.13, п.135.5 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.14 ст.146, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2, п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 43 031 603,00 грн., в тому числі по періодах:

за III - IV квартали 2012 року у сумі «-» 19 926 182,00 грн.;

за 2013 рік у сумі «-» 43031603,0 грн.

та донараховано податку на прибуток в загальному розмірі 11 537 170,00 грн., в тому числі по періодах:

за IV квартал 2012 року у сумі 5 412 447,0 грн.;

за 2013 рік у сумі 6 124 723,0 грн.;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст.39, п. 146.14 ст. 146, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 992 302,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0005492201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 6 715 770,00 грн.;

№0005462201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з збір за використання радіочастотного ресурсу у загальному розмірі 275,51 грн.;

№0005482201 форми «ПІ», яким збільшено суму грошових з ПДВ у загальному розмірі 8624,11 грн.;

№0005502201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 3 956 581,00 грн.;

№0005512201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 9 428 418,00 грн.;

№0005522201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 155 296,00 грн.;

№ 0005432201 форми «У», яким збільшено суму пені у сфері ЗЕД на 170,00 грн.;

№0005452201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з плати за землю в загальному розмірі 104 717,36 грн.;

№0005422201 форми «У», яким збільшено суму пені у сфері ЗЕД на 66,65 грн.;

№0005472201 форми «С», яким застосовано ШС (РРО) у сумі 1 310,00 грн.;

№0005442201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальному розмірі 2 479,05 грн.;

№0022171702 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДФО у загальному розмірі 1 350,03 грн.;

рішення №0022161702 від 30.07.2014 р., яким визначено штрафні санкції з ЄСВ у загальному розмірі 819 124,87 грн.

В порядку адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, під час розгляду первинної скарги позивача, ГУ Міндоходів у м. Києві доручено ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві провести документальну позапланову перевірку.

За наслідками проведення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві документальної позапланової перевірки, згідно доручення ГУ Міндоходів у м. Києві, складено акт перевірки №5594/26-56-22-01-03/00017733 від 06.10.2014 р.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст.39, пп.135.4.2 п.135.4 ст.135, пп.135.5.13, п.135.5 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.14 ст.146, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153, п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 43 031 603,00 грн.;

пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст.39, п.146.14 ст.146, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 6 389 143,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, товариство подало до податкового органу заперечення на вказаний акт.

За наслідками розгляду заперечень на зазначений акт перевірки від 06.10.2014 р., відповідачем прийнято рішення від 16.10.2014 р. №10697/10/26-56-22-01-11, яким висновки акту залишені без змін.

В подальшому, у порядку адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України від 12.12.2014 р №8589/6/99-99-10-01-25 скасовані податкові повідомлення-рішення, а податкове повідомлення-рішення №0005452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю на загальну суму 104 717,36 грн. - залишено без змін.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, з урахуванням рішення ДФС України від 12.12.2014 р. №8589/6/99-99-10-01-25, прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 р.

№ 0008842201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у загальному розмірі 2 514 607,50 грн. ;

№ 0008832201 форми «Р», яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 53 014,50 грн.

Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 30.07.2014 р. № 0005452201, від 19.12.2014 р. № 0008832201, № 0008842201, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0008842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

В основу визначення суми податку на прибуток відповідачем покладено, зокрема, неправомірне здійснення господарських операцій по наданню позивачем послуг тайм-чартеру, у зв'язку із невідповідністю цін в даних операціях звичайним, відображення в податковому обліку продажу корпоративних прав, а також взаємовідносин ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» (код ЄДРПОУ 31579022), ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561).

У періоді, що підлягав перевірці, ПАТ «СК «Укррічфлот» здійснювало діяльність у галузі морських вантажних перевезень, а саме: підприємство надавало послуги з оренди та суборенди суден (послуги тайм - чартеру) відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами.

Як вбачається з матеріалів, позивачем укладено з компанією-нерезидентом компанією «Cormorant Maritime Limited» (резидент Мальти) договори тайм-чартеру (оренди) суден: т/х «Микола Бобровніков», т/х «В. Бондарь», т/х «Герой Стахорський», т/х «Іван Пилипенко», т/х «Дмитро Котюженко», т/х «Микола Славов», т/х «Юрій Макаров», т/х «Орель-3».

В подальшому до вказаних вище договорів укладалися додаткові угоди.

У відповідності до укладених угод (ст. 31) страхування переданих у тайм-чартер суден не було включене в тайм-чартерний еквівалент і покладалося на компанією-нерезидента «Cormorant Maritime Limited», що додатково зменшувало суму тайм-чартерної ставки.

При укладанні додаткових угод, згідно положень ст. 30 за позивачем зберігалося право виведення суден із тайм-чартеру в будь-який час, за умови попереднього погодження дати виведення із компанією-нерезидентом «Cormorant Maritime Limited».

Згідно положень ст. 28 угод, судна здавання/поверненні у/з тайм-чартеру передавалися з фактичною наявною кількість паливно-мастильних матеріалів.

Як зазначив позивач, взаємовідносини між позивачем та його контрагентом «Cormorant Maritime Limited» здійснювалися згідно до універсальних тайм-чартерів «BALTIME 1939» (проект від 1974 р.).

Також позивач зауважує, що згідно умов універсального тайм-чартеру «BALTIME 1939» (проект від 1974 р.), між позивачем та його контрагентом також було погоджено інші особливі умови, які регулювали права і обов'язки сторін при втраті суден, їх рятуванні, настанні війни, оплаті послуг та понадурочного часу, суборенди, відшкодуванні збитків тощо.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Згідно зі ст.205, 206 Кодексу торговельного мореплавства України, у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником.

Згідно до положень ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України, якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

Відповідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 798 Цивільного кодексу України встановлює, що предметом договору найму, крім іншого, можуть бути морські судна.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, обов'язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов'язок фрахтувальника сплати фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату.

Позивач зазначає, що висновки акта перевірки про невідповідність тайм-чартерних ставок за укладеними договорами рівню звичайних цін обґрунтовані посиланням на певний інформаційний ресурс в мережі Інтернет. При цьому, співробітниками податкового органу в порушення вимог податкового законодавства України, не доведено, на якій підставі інформація з певного інформаційного ресурсу може слугувати для визначення рівня звичайних цін. Податковим органом жодним чином не обґрунтовано та не проаналізовано достовірність інформації, що міститься на сайті. В акті перевірки не наведено інших джерел отримання інформації в зазначених цілях. Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу договори з ідентичними (однорідними) товарами у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, відповідно до проведеного аналізу тайм-чартерних послуг, а саме ринкових цін (ставок) на даний вид діяльності відповідачем встановлено, що ПАТ «СК «Укррічфлот» надавало послуги тайм - чартеру по заниженим цінам, а саме: відповідно до даних зовнішніх джерел, а саме: офіційної веб-сторінки (www.pg-online.com), ставки тайм - чартеру (оренди флоту) в Чорноморському басейні судів типу «Сормовський» в II півріччі 2012 року та 2013 році становлять в межах 1800 - 2800 дол. США за добу, ставки тайм-чартеру (оренди флоту) в Чорноморському басейні судів тину «BUG» в II півріччі 2012 року та в 2013 році становлять в межах 2400 - 3100 дол. США за добу.

Відповідачем зроблено розрахунок вартості послуг тайм-чартеру з урахуванням офіційного спеціалізованого сайту «Промислові вантажі» відповідно до актів (CMR) та вчинено запис, що в порушення п.п. 14.1.27, п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст.39,п.п.153.2.1, п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, ПАТ «СК «Укррічфлот» занижено доходи від операцій з надання послуг тайм - чартеру на суму 34 439 581,0 грн.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у підпункті 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань: умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між недов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між недов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

Відповідно до п.п.39.11 ст.39 Податкового кодексу України, для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів І установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Підпунктом 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Отже, враховуючи вищевикладене , а також за наявності підтверджуючої інформації про продаж послуг за цінами, нижчими за середньо ринкових, відповідачем правомірно завищено доходи від операцій з надання послуг тайм - чартеру на суму 34 439 581,0 грн.

Також, в перевіряємому періоді податковим органом встановлено порушення позивачем вимог законодавства щодо операцій платника податків з продажу корпоративних прав у 2012-2013 pоках нерезидентам.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «СК «Укррічфлот» та компанією «Найтвей Лімітед» укладено договір купівлі - продажу від 30.11.2012 р., відповідно до умов Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця частину належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «Фінкапітал» в розмірі 22,3 відсотки у статутному капіталі підприємства, номінальною вартістю 18 982 800,0 грн.

Ціна продажу частки становить 18 982 800,0 грн., що складає 2 374 928,06 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору.

Відповідно до акта прийому-передачі від 06.03.2013 р., Продавець виконав всі необхідні дії та передав всі документи, необхідні для державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Фінкапітал». 28.02.2013 року Покупцем була здійснена оплата більш ніж 50% ціни частки у статутному капіталі ТОВ «Фінкапітал» та у зв'язку з чим на підставі п.3.2 Договору до Покупця перейшло право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Фінкапітал» в розмірі 22,3 % статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 18 982 800,0 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Альфа - флот» від 17.07.2013 р. №б/н. укладено договір з ПАТ «Чернігівський річковий порт» щодо купівлі - продажу частки в статутному капіталі, відповідно до якого ПАТ «СК «Укррічфлот» реалізовано 50 % від загального розміру статутного капіталу, номінальною вартістю 27 250,0 грн. Ціна частки становить 27250,0 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в якому зафіксовано, що ПАТ «СК «Укррічфлот» у 2013 році реалізовано корпоративні права на загальну суму 19010050,0 грн., що відображено у р. 01 Таблиці 3 «Операції з корпоративними правами в іншій, ніж цінні папери, формі та окремими видами цінних паперів» додатку ЦП «Операції з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі» до декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що зазначені корпоративні права придбано відповідно до наступних договорів купівлі продажу частки (корпоративних прав):

№б/н від 10.12.2008 р., укладеного з ЗАТ «Трудовий колектив АСК «Укррічфлот», придбано 6,5 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Фінкапітал» номінальною вартістю. Ціна частки становить 5 532 800,0 грн.;

№б/н від 09.12.2008 р., укладеного з ТОВ «Річфлотсервіс», придбано 32,4 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Фінкапітал» номінальною вартістю. Ціна частки становить 27 580 000,0 грн.;

№б/н від 10.12.2008 р., укладеного з ЗАТ «Інвест - транс», придбано 28,4 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Фінкапітал» номінальною вартістю. Ціна частки становить 24 170 000,0 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що витрати з придбання зазначених корпоративних прав відображено підприємством у періоді їх придбання у р.1.2 «витрати звітного періоду» додатку КЗ «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» до декларації з податку на прибуток за 2008 рік.

В подальшому підприємством зазначені витрати відображались у р.1.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного періоду» додатку КЗ «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» та додатку ЦП «Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами» до декларацій з податку на прибуток за 2009-2012 pp.

Перевіркою встановлено, що товариством повторно відображено у р. 02 «витрати, пов'язані з придбанням корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі» Таблиці 3 «Операції з корпоративними правами в іншій, ніж цінні папери, формі та окремими видами цінних паперів» додатку ЦП «Операції з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі» до декларації з податку на прибуток за 2013 рік».

Відповідно до п.п. 135.4.2 п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації отримана в будь - якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу».

Згідно з п.п. 153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями с цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця, між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується, на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких - цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Відповідно до п.п. 153.8.3 п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій, то сума від'ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах до повного погашення.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків від операцій з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій, то сума від'ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах протягом 1095 днів, наступних за звітним періодом виникнення зазначеного від'ємного значення фінансового результату.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума прибутків від операцій із цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму збитків від таких операцій, сума перевищення включається до об'єкта оподаткування за такими операціями та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 151.4 статті 151 цього Кодексу.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума прибутків від операцій з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму збитків від таких операцій, за кожним видом цінних паперів, сума перевищення включається до об'єкта оподаткування за такими операціями та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 151.4 статті 151 цього Кодексу.

Прибутки, отримані від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, не можуть бути зменшені на збитки від операцій з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Прибутки, отримані від операцій з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, не можуть бути зменшені на збитки від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Внаслідок зазначеного, податковим органом зроблено висновок, що в порушення п.п.135.4.2 п. 135.4 ст. 135, п.153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, ПАТ «СК «Укррічфлот» занижено доходи від операцій з цінними паперами на загальну суму 19 010 050,0 грн., що призвело до заниження доходів, що враховуються при означенні об'єкта оподаткування на загальну суму 19 010 050,0 грн. за 2013 рік.

Крім того, в перевіряємому періоді ПАТ «СК «Укррічфлот» мав взаємовідносини з ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» (код ЄДРПОУ 31579022), ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561).

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» (Продавець) укладено договір поставки №1 від 04.02.2010 р., згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити за заявкою Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах цього Договору матеріали та запасні частини, кількість, асортимент і ціна яких зазначені в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п.п. 2.1, 3.1, 3.3, 3.5 вказаного Договору:

Товар за своєю якістю повинен відповідати вимогам, які пред'являються до продукції даного типу, а також існуючим ТУ та ДСТУ.

Постачальник поставляє Товар у кількості та асортименті, обумовленому в специфікаціях, окремими партіями, згідно заявок Покупця, протягом 5 днів з моменту формування заявки та отримання її Постачальником.

Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах DDP склад Покупця за адресою: м. Херсон, Карантиний остів, 1, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Постачальник одночасно з передачею Товару надає Покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат заводу-виробника, сертифікат відповідності, технічні паспорти.

В підтвердження виконання умов договору, позивачем надано копії накладних, податкових накладних.

Протягом липня - листопада 2012 року позивачем придбано у ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» ТМЦ на суму 138 480 грн. Підприємством включено до складу витрат суму 115400 грн. та до складу податкового кредиту суму 24 464 грн.

Разом з тим, відповідачем в ході проведення перевірки отримано акт Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим від 02.08.2013 р. №116/22.2/31579022 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинах з ТОВ «Транс Бізнес Лайн» у періоді червень-листопад 2012 року, з ПП «Полтава-Проект-Монтаж» у березні 2013 року.

Перевіркою встановлено, що на балансі ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» власні будівлі, споруди і транспортні засоби не обліковуються. Договори оренди транспортних засобів та складських приміщень, договори з перевізниками підприємством до перевірки не надані. Також, при перевірці ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» були використані акти контрагентів, господарська діяльність яких має ознаки фіктивності та встановлено здійснення ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» посередницьких функцій по операціях з придбання та подальшої реалізації ТМЦ за правочинами, що мають ознаки нереальності.

Враховуючи викладене, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «Трансмаш» та ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» не могли реалізовувати товари, тобто у ПАТ «СК «Укррічфлот» не було підстав для формування витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ «Трансмаш» та ТОВ«ВКФ «Нептун Групп».

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Вказана позиція зазначена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11).

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, чинного в момент складання податкових накладних контрагентами позивача, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, як вбачається з акту перевірки висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються на відомостях від Прокуратури АР Крим (лист від 01.12.2014 р. № 04/2-617-14) вх. № 33380/5 ДФС України від 05.12.2014 р. про те, що слідчим відділом Прокуратури АР Крим проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом службової недбалості посадових осіб Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим. Згідно з матеріалами кримінального провадження посадові особи Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, всупереч вимогам Податкового кодексу України не визначили ТОВ «ВКФ «Нептун Групп» податкові зобов'язання, не застосували штрафні санкції та не нарахували пеню.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Разом з тим, позивач в підтвердження реальності здійснення вищезазначених господарських операцій за вказаним договором не надав товаросупровідні документи, а саме сертифікатів заводу-виробника, сертифікатів відповідності, технічні паспорти, докази транспортування товару від постачальника, довіреності на осіб з метою отримання товару, актів приймання-передачі, які дійсно підтверджували б виконання умов договору контрагентом.

Окрім того, позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) щодо придбання матеріалів та послуг.

Позивач зазначив, що вищезазначені операції підтверджуються банківськими виписками відділення банків Філія ПАТ «Банк Кредит Дніпро» м. Херсон 305749, поточний р/р №2600701692069.

В подальшому, отримана продукція була оприбуткована на склад Філії, що підтверджується прибутковими накладними, актами виконаних робіт з переліком використаних матеріалів, згідно договорів підряду (копії надані до заперечення); накладними вимогами для списання матеріалів та план - звітами, по матеріалам, які використані працівниками цеху Філії - виконавцями ремонтних робіт. Перевезення товару від постачальника на склад Філії, підтверджується товарно-транспортними накладними.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області складено акт від 10.10.2013 р. № 1188/22-00/38256561 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 31.08.2013 р.

У даному акті зафіксовано про те, що від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла постанова від 18.09.2013 року, в якій зазначено, що СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013110100000 від 02.08.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cm. 205 КК України.

В межах кримінального провадження отримано протокол допиту гр. ОСОБА_6, який вважається засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Ріо Грандес» встановлено, що останній не має відношення до здійснення фінансово - господарської діяльності вище зазначеного підприємства.

Під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Ріо Грандес» використовувалось в схемі діяльності фіктивного підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства під час складання податкової звітності користувачами фіктивних підприємств - вигодонабувачів.

Також, слідством встановлено, що за юридичною та фактичною адресою підприємство відсутнє, не встановлено наявності трудових, виробничо-складських приміщень, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи відсутність ТОВ «Ріо-Грандес» (код за ЄДРПОУ 38256561) за податковою адресою, непричетність директора та засновника ОСОБА_6 до господарської діяльності підприємства, відсутністю матеріальних та трудових ресурсів, на думку податкового органу, свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком податкового органу, що ТОВ «Ріо-Грандес» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в даному випадку ТОВ «СК «Укррфчфлот», фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, суд погоджується із висновком податкового органу, що взаємовідносини ТОВ «СК «Укррфчфлот» з ТОВ «Ріо-Грандес» здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та сприяння в ухиленні від сплати податків, оскільки наслідком діяльності ТОВ «Ріо-Грандес» є виключно формування податкового кредиту на адресу підприємств-вигодонабувачів.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

При розгляді даної справи судом враховано також правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.01.2011 року у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 року по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій Верховним судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення № №0008832201 і №0008842201 податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0005452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з плати за землю на загальну суму 104 717,36 грн. суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомлення-рішення стали матеріали документальної планової виїзної перевірки ПАТ «СК «Укррічфлот», проведеної ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (акт перевірки від 08.07.2014 № 3517/26-56-22-01-03/00017733).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що ним застосовувалася загальна ставка податку за земельні ділянки (1% від нормативної грошової оцінки - ст. 274 Податкового кодексу України), з огляду на те, що згідно даних витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок:

№Ю-04999/2007 (обліковий код 85:316:202, вул. Електриків, 8);

№Ю-33850/2011 (обліковий код 85:320:118, вул. Електриків, 10);

№Ю-05019/2007 (обліковий код 85:386:023, вул. Сагайдачного/Ігоревська, 10/5);

№Ю-33946/2011 (обліковий код 85:386:018, вул. Петра Сагайдачного, 12);

№Ю-33947/2011 (обліковий код 85:296:001, вул. Набережно-Лугова, 7);

№Ю-33869/2011 (обліковий код 85:316:029, вул. Набережно-Лугова, 4, літ. «Г»);

№Ю-05023/2007 (обліковий код 85:316:051, вул. Набережно-Лугова, 4).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вираховуючи розмір плати за земельні ділянки збільшив на коефіцієнт, передбачений пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, тобто 1,5 (для земель місцевого значення на території та об'єкті історико-культурного призначення, використання якої не пов'язане з функціональним призначенням цієї території та об'єкту).

Відповідно до пп. 14.1.72, 14.1.147, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю, це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок, це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з ст. 270 Полаткового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України).

Статтею 276 Податкового кодексу України встановлено особливості ставки земельного податку.

Відповідно до п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, застосовується у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: 276.3.1. міжнародного значення - 7,5; 276.3.2. загальнодержавного значення - 3,75; 276.3.3; місцевого значення - 1,5.

Як вбачається з акту, по земельним ділянкам по вул. Електриків, 4 (22.06.2012 р.), вул. Сагайдачного, 12 (23.11.2011 р.), вул. Волоська, 62 (29.10.2012 р.) відбувся перехід права власності. Підприємством було нараховано та сплачено плату за землю, що спричинило завищення податкового зобов'язання за перевіряємий період в розмірі 40 692,17 грн.

Окрім того, згідно інформації Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, яким надано перелік земельних ділянок ПАТ «СК «Укррічфлот», які розміщені на територіях історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій, а саме: вул. Нижній Вал, 51 - 85:328:003; вул. Сагайдачного, 12 - 85:386:005, 85:386:018, 85:386:003; вул. Набережна-Лугова, 7 - 85:296:001; вул. Волоська, 62 - 85:325:001; вул. Сагайдачного/Ігорівська, 12 - 85:386:004.

Більш того, в наявних у матеріалах справи витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виданих ПАТ «СК «Укррічфлот», зазначаються функціональне використання земельних ділянок, зокрема, у межах заповідної території.

Аналізуючи вищевикладені норми, суд вважає, що податковий орган обґрунтовано застосував при визначенні розміру орендної плати положення пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, оскільки законодавець чітко визначив у яких випадках положення цього пункту застосовуються.

Таким чином, суд вважає правомірним прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.07.2014 р. №0005452201 про збільшення грошового зобов'язання з плати за землю у сумі 83 773,89 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 20 943,47 грн.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивач звернувся до суду із майновими вимогами, то ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 872,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №76271 від 23.12.2014 р. позивач сплатив судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (код ЄДРПОУ 00017733) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.03.2015 року.

Суддя В.П. Шулежко