Постанова

від 10.03.2015 по справі 826/18673/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2015 року № 826/18673/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дата Лінк Плюс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0005512203 від 13.11.2014 та №0005522203 від 13.11.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дата Лінк Плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0005512203 від 13.11.2014 та № 0005522203 від 13.11.2014.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам із ТОВ "Марголак" за період з 01.11.2012 по 31.05.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Марголак" не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентами ТОВ "Марголак", які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2015 не прибув, про причини неприбуття суд неповідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 14.10.2014 по 20.10.2014 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1301-П від 14.10.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Лінк Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам із ТОВ "Марголак" за період з 01.11.2012 по 31.05.2013.

За результатами перевірки складено акт № 7972/26-51-22-03/36058584 від 27.10.2014, яким встановлено порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.11.2012 по 31.05.2013 на загальну суму 625 664,23 грн., та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 628 194,78 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дата Лінк Плюс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві були подані заперечення на акт № 7972/26-51-22-03/36058584 від 27.10.2014 за результатами розгляду яких листом № 12622/10/26-51-22-03 від 10.11.2014 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

13.11.2014 на підставі акту № 7972/26-51-22-03/36058584 від 27.10.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0005512203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 782 080,29 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 156416,06 грн. та №0005522203 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 785 243,49 коп. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 157048,70 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дата Лінк Плюс" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005512203 від 13.11.2014 та № 0005522203 від 13.11.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивачем на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Марголак" за договором купівлі - продажу № 11 від 01.11.2011 надано суду копії зазначеного договору та складених до нього видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень, які підписані від імені ТОВ "Марголак" директором зазначено підприємства ОСОБА_2.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2014 у справі № 761/18823/14-к, яка набрала законної сили 21.07.2014, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України.

Зазначеною постановою встановлено наступне: "Органом досудового розслідування встановлено, що: ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю "Марголак" (код за ЄДРПОУ 36382591), юридична адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1, кв.2

Дане підприємство було придбане ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності інших легально діючих підприємств при наступних обставинах.

Так, у жовтні 2011 року на прохання не встановленої особи ОСОБА_2 за грошову винагороду погодився придбати суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Марголак" (код за ЄДРПОУ 36382591). Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зазначену у статутних документах ТОВ "Марголак", а також не маючи засобів на формування статутного фонду та засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію.

Реалізуючи свій намір на перереєстрацію підприємства в 09 листопада 2011 року ОСОБА_2., попередньо домовившись з не встановленою особою, прибув до приватного нотаріуса ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2 де повідомив, неправдиві відомості про мету перереєстрації підприємства ТОВ "Марголак" (код ЄДРПОУ 36382591) і запропонував нотаріусу нотаріально засвідчити його підпис у статуті вказаного підприємства. Достовірно усвідомлюючи, що зареєстроване на його ім'я підприємство буде використовуватись для прикриття незаконної діяльності ОСОБА_2 засвідчив своїм підписом статут ТОВ "Марголак" (код ЄДРПОУ 36382591), незаконно набувши статус його засновника, після чого цей статут був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4

10 листопада 2011 року на пропозицію невстановлених осіб гр. ОСОБА_2 погодився підписати наказ про призначення його на посаду директора ТОВ "Марголак" (код ЄДРПОУ 36382591), не маючи при цьому наміри здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ "Марголак".

В подальшому ОСОБА_2 разом з не встановленою особою 19.12.2011 року відкрив розрахунковий рахунок №2600130133709, в ПАТ "РЕАЛ БАНК" (МФО 351588) при цьому усвідомлюючи, що фактично не буде здійснювати легальну фінансово-господарську діяльність ТОВ "Марголак", як власник та керівник підприємства, а надасть змогу невстановленим особам використовуючи реквізити підприємства документально оформлювати неіснуючі операції пов'язані з наданням послуг, робіт, поставкою товарів, які фактично не мали місце, а відображались лише документально з метою незаконного формування валових витрат та завищення податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам та сприянню їм в подальшому ухиленні від сплати податків. "

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2014 у справі № 761/18823/14-к, яка набрала законної сили 21.07.2014, встановлено факт придбання особою, яка підписала від імені ТОВ "Марголак" договір купівлі - продажу № 11 від 01.11.2011 та складені до нього первинні документи з метою надання змоги невстановленим особам використовуючи реквізити підприємства документально оформлювати неіснуючі операції пов'язані з наданням послуг, робіт, поставкою товарів, які фактично не мали місце, а відображались лише документально з метою незаконного формування валових витрат та завищення податкового кредиту з ПДВ іншим підприємствам та сприянню їм в подальшому ухиленні від сплати податків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що документи підписані ОСОБА_2, не можуть бути належними доказами реальності та товарності господарських відносин між ТОВ "Марголак" та позивачем.

Доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача було йому поставлено ТОВ "Марголак" позивачем суду надано не було.

Надані позивачем на підтвердження факту використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку товару, отриманого, за твердженням позивача від ТОВ "Марголак", видаткові накладні не приймаються судом до уваги з огляду на те, що судом не ставиться під сумнів факт існування фінансово - господарських відносин між позивачем та контрагентами покупцями, у той час, як факт здійснення відповідних правовідносин саме за рахунок товару отриманого від ТОВ "Марголак" встановити з них не вбачається можливим.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжних доручень № 72-2062 від 27.11.2014 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позов - відмовити повністю .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата Лінк Плюс" (код ЄДРПОУ 36058584) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов