Постанова

від 17.03.2015 по справі 909/581/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 909/581/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю представників:

від позивача: Селянін В.О.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Зарічний І.Я.- представник (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємся Коневича В.Я. б/н від 13.01.2015

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 (головуючий суддя Скапровська І.М., судді Грица Ю.І., судді Шкіндер П.А.)

у справі № 909/581/13

за позовом: приватного підприємства "Аквілія", м. Калуш

до відповідача: фізичної особи-підприємця Коневича Валерія Ярославовича, м. Калуш

про стягнення заборгованості в сумі 144 000,00 грн.

У травні 2013 року приватне підприємство "Аквілія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Коневича Валерія Ярославовича про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів в сумі 144 000, 00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перерахував відповідачу спірну суму коштів за усною домовленістю про укладання в майбутньому між сторонами договору про надання послуг з перевезення продукції, яку виготовляє позивач, однак вказаний договір так і не був укладений.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 (суддя Кобецька С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) позовні вимоги ПП "Аквілія" задоволено, присуджено до стягнення з ФОП Коневича Валерія Ярославовича на користь ПП "Аквілія" 144 000, 00 грн. заборгованості, посилаючись на ст. 1212 ЦК України і те, що підтверджено факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу за неукладеним договором та відсутність доказів, які б підтверджували повернення відповідачем коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 касаційну скаргу ФОП Коневича В.Я. задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 скасовано, справу № 909/581/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України, підставою скасування попередніх судових рішень у даній справі було зокрема, те, що судами не встановлено та не надано належної правової оцінки, який саме договір мав укладатись між сторонами і який фактично був укладений та на підставі яких правовідносин позивач протягом червня-жовтня 2011 року здійснив перерахунок коштів.

За результатами нового розгляду справи Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 24.12.2014 у справі № 909/581/13 позовні вимоги задоволив.

Присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 144 000, 00 грн заборгованості та 2 890, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При вирішенні спору у даній справі місцевий господарський суд виходив, зокрема з відсутності оригіналу договору про оренду транспортного засобу, відтак підстави вважати, що він був укладений, у суду немає, а існування усної домовленості між сторонами про майбутню співпрацю в сфері надання транспортних послуг та оренди транспортних засобів також не можуть слугувати підставою вважати, що договір оренди транспортного засобу №1 від 25.06.2011 укладався. Таким чином кошти, перераховані позивачем відповідачу, набуті останнім без достатніх правових підстав.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ФОП Коневич В.Я. звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що як вбачається з позовної заяви, претензії, пояснень позивача, останнім з відповідачем було досягнуто домовленості, щодо надання послуг вантажним автотранспортом, тому посилання суду на безпідставність отримання коштів є незаконною та суперечить позиції сторін у справі.

Також зазначає, що судом безпідставно не враховано відповідь Калуської міжрайонної прокуратури про відсутність порушення податкового законодавства у ПП «Аквілія», що фактично доводить підставність здійснення такої фінансової операції, як перерахунок коштів по платіжних дорученнях, які долучені позивачем до позовної заяви.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В., Хабіб М.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.02.2015.

13 лютого 2015 року відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначав, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за договором оренди транспортного засобу то такі кошти набуто за наявності правової підстави, відтак, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На виконання вимог ухвали суду від 26.01.2015 позивач, в порядку ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду, вказує, що жодних договорів сторонами не укладалось, послуг не надавалось, відтак просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засідання 17.02.2015, за згодою представників сторін, оголошувалась перерва до 10.03.2015.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у зв'язку з перебуванням суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. у відпустці, у склад судової колегії внесено зміни, замість судді Зварич О.В. та Хабіб М.І. введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

10 березня 2015 року від директора ПП «Аквілія» надійшли пояснення, в якому останній вказував, що договору оренди транспортного засобу в природі не існує, а копія, що міститься в матеріалах справи є підробкою.

В судовому засіданні 10.03.2015 оголошувалась перерва до 17.03.2015.

В даному судовому засіданні представники сторін підтримали власні доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, ПП «Аквілія» звернулась до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 144 000, 00 грн на підставі домовленості про майбутню співпрацю (договір про надання послуг з перевезення продукції).

Однак, колегія суддів зазначає, що доказів існування договору про надання послуг, укладеного між сторонами, матеріали справи не містять, отже підстави вважати його укладеним відсутні.

Поряд з цим, до позовної заяви додані платіжні доручення № 75 від 29.06.11 на суму 20 000, 00 грн, № 63 від 18.07.11 на суму 10 000, 00 грн, № 69 від 29.07.11 на суму 40 000, 00 грн, № 75 від 11.08.11 на суму 20 000, 00 грн, № 78 від 17.08.11 на суму 20 000, 00 грн, № 84 від 31.08.11 на суму 13 000, 00 грн, № 88 від 05.09.11 на суму 8 000, 00 грн, №105 від 17.10.11 на суму 13 000, 00 грн та довідка АТ "Райффайзен Банк Аваль" про списання коштів з рахунку ПП "Аквілія".

Як вбачається з вищевказаних платіжних доручень, призначенням платежу є: згідно з платіжного доручення № 75 від 29.06.11 - за надані послуги згідно дог. № 01 від 25.06.2011, в інших платіжних дорученнях - за послуги згідно дог. № 01 від 25.06.2011.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, одним із видів доказів є пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Матеріали справи містять пояснення ФОП Коневича В.Я., з яких вбачається, що кошти, згідно вищевказаних платіжних доручень перераховані на підставі іншого договору, а саме, договору № 01 від 25.06.2011, копія якого міститься в матеріалах справи, однак в поясненнях вказано, що Артемкін Д.О. на початку грудня 2012 року забрав у відповідача оригінали договорів № 1 від 25.06.2011 та не повернув їх, вказуючи на втрату всіх документів та печатки у зв'язку з пожежею. Підписати дублікати відмовився.

Також в поясненнях відповідач зазначав про домовленість сторін, відповідно до якої позивач буде формально брати у відповідача в оренду транспортний засіб, оскільки для отримання готівки позивач буде перераховувати кошти на рахунок відповідача, як оплату за неіснуючі товари (послуги), а відповідач буде знімати готівку та віддаватиме її Артемкіну Д.О.

Також вказує, що Харкова Марія Євгенівна (бухгалтер фірми ТзОВ «Кріон-ЛХЗ») знімала гроші по чековій книжці, після чого Артемкін Д.О. забирав готівку.

Матеріали справи містять нотаріально посвідчені пояснення Харкової М.Є., з яких вбачається, що договір № 1 від 25.06.2011 існував, однак тільки для того, щоб здійснювати грошові операції.

Відтак, суд критично оцінює твердження позивача щодо відсутності договору оренди транспортного засобу № 1 від 25.06.2011. Більше того, позивач не спростував достовірність копії договору, що міститься в матеріалах справи, а вказував, що така копія є підробкою, оскільки такого договору не існує.

Поряд з цим, позивачем на надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували даний факт. Матеріали справи не місять доказів, що позивач заявляв про втрату печатки чи звертався в правоохоронні органи щодо факту підробки договору № 1 від 25.06.2011.

Місцевий господарський суд зупиняв провадження у справі та скеровував матеріали справи до слідчих органів для здійснення перевірки дотримання сторонами по справі при здійсненні підприємницької діяльності вимог чинного законодавства.

Листом (№ 78-3578-вих-14 від 2.10.2014) Калуська міжрайонна прокуратура повідомила суд, що згідно з інформації Калуської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області підстав для проведення перевірки з приводу ухилення гр. Артоьмкіним Д.О. від сплати податків немає, відтак підстав для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення гр. Артоьмкіним Д.О. кримінального правопорушення не встановлено.

Крім того, вказано, що в провадженні СВ Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області знаходилось кримінальне провадження № 12014090170000094 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України з приводу зловживання службовим становищем директором ПП «Валар Плюс» та ПП «Аквілія» Артьомкіним Д.О.

Відповідно до постанови Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області від 31.03.2013, вищевказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 33.2 ЗУ «Про Платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011, платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється переказ.

Пунктом 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, платник несе відповідальність за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Як вбачається з платіжних доручень перераховувались значні кошти, та перераховувались неодноразово, а саме вісім разів, а також на протязі п'яти місяців. Також, зазначалось чітке призначення платежу,

Також, судова колегія звертає увагу, що як зазначалось вище, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення за договором який мав бути укладений в майбутньому, однак в платіжних дорученнях вказано чітке призначення платежу. Оскільки як стверджує позивач, їх наміри реалізовані не були, посилання на номер та дату договору в платіжних дорученням є по суті неможливим.

Отже, з огляду на систематичність сплати позивачем коштів відповідачу, тривалий період вчинення таких дій, наявність чіткого призначення платежу, відповідальність за внесення якого несе сам платник, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення, саме безпідставно набутих коштів, на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У зв'язку з скасуванням рішення місцевого господарського суду, судовий збір за перегляд рішення в апеляційній інстанції слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємся Коневича В.Я. задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 у справі № 909/581/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у стягненні з відповідача на користь позивача 144 000, 00 грн - відмовити.

3.Стягнути з приватного підприємства "Аквілія" (вул. Біласа і Данилишина, 1/5, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 33704057) на користь Фізичної особи - підприємця Коневича Валерія Ярославовича (вул. Костельна, 2/5, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, реєстраційний номер 20010156659) 1 440, 00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.