Постанова

від 18.03.2015 по справі 908/2817/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 908/2817/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Литвиненко Я.А.,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - Ковальська С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 709 З/1-7) на рішення господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року у справі № 908/2817/14

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс", м. Запоріжжя,

до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне Право" м. Запоріжжя,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-плюс" м. Одеса,

про стягнення суми 138926,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року у справі №908/2817/14 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне Право" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" суму 1000 (одна тисяча) грн. штрафу, суму 20 (двадцять) грн. витрат зі сплати судового збору, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" суму 45308 (сорок п'ять тисяч триста вісім) грн. 80 коп. штрафу, суму 906 (дев'ятсот шість) грн. 18 коп. витрат зі сплати судового збору.

Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімум-плюс", з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "ЗЕВС" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги та своєї позиції по справі другий відповідач зазначає, що при виконанні умов договору поставки № 235П/ОД-10.13 від 25.10.2013р., а саме при здійсненні відповідачем оплати згідно графіку, мало місце зміщення розрахунків на суму 5000 грн., що складає приблизно 2,16% від загальної вартості, яка була погашена разом з останньою оплатою. Відповідно до ст. 617 ЦК України сторона звільняється від відповідальності, якщо порушення сталося внаслідок випадку. Під випадком розуміється діяння, яке не викликано чиїмось наміром або необережністю, тобто зі сторони відповідача-2 відсутня вина. ТОВ "Максімум-плюс" було вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання умов договору, а тому відповдіач-2 звільняється від відповідальності. Крім того, зазначив, дана справа підсудна господарському суду Одеської області. Що стосується договору поруки № 235-1ПР/ОД-07.13 від 18.12.2013р., то, як зазначив відповідач, його укладено набагато пізніше ніж договір поставки. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник другого відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, повідомив про неможливість прибути в судове засідання.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

25.10.2013р. між ТОВ "Зевс" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "Максімум-плюс" (покупець, відповідач-2 у справі) був укладений договір поставки № 235П/ОД-10.13, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених даним договором, передати (поставити) покупцю у зумовлені сторонами строки автонавантажувач дизельний DOOSAN D30G (товар), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти такий товар, і сплатити за нього певну грошову суму у зумовлені сторонами порядку та строки (п. 1.1. договору).

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31.12.2014р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором, які виникли під час його дії.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, загальна кількість, комплектність, характеристики товару та інші додаткові умови зазначаються в узгоджених і підписаних сторонами специфікаціях (додаток № 1 до даного договору), які є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.1. договору сторони домовились, що вартість кожної окремої партії товару, порядок та строки її оплати установлюються і зазначаються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору, із зазначенням еквіваленту вартості товару в іноземній валюті, з урахуванням коефіцієнту.

Згідно з п. 3.3. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту його фактичної передачі від продавця до покупця за видатковою накладною та актом приймання-передачі.

Специфікацією № 1 від 25.10.2013р. сторонами було визначено найменування товару, комплектація, вартість однієї одиниці товару, кількість та вартість товару. Так, вартість товару становить 231544 грн. з ПДВ. Також погоджено порядок оплати товару, а саме: платіж № 1: попередня оплата в розмірі 20% від вартості товару, що складає 46308,80 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 5 банківських днів, з моменту підписання даної специфікації; платіж № 2: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 30 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 3: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 60 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 4: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 90 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 5: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 20 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця; платіж № 6: оплата в розмірі 16% від вартості товару, що складає 37047,04 грн., повинна бути сплачена покупцем постачальнику протягом 150 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника до покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2013р., на виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 231544 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 9049 від 06.11.2013р., яка підписана та скріплена печатками обома сторонами, та актом приймання-передачі навантажувача та його складових частин, який також містить підписи та печатки сторін.

Відповідач-2, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив в повному обсязі, що підтверджується довідкою ПАТ «УкрСиббанк» за вих. № 744/48-3-39г від 16.05.2014р., копія якої знаходиться в матеріалах справи. Однак, перерахування коштів здійснювалося з порушенням строків оплати, встановлених у Специфікації № 1 від 25.10.2013р. Відповідачем-2 було порушено строки здійснення платежів № 3, № 4 та № 5.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

Так, згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 8.4. договору поставки сторони, зокрема, домовились, що за порушення покупцем передбачених у відповідних специфікаціях до даного договору строків сплати постачальнику вартості товару більше ніж на 5 банківських днів, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості товару, визначеній у відповідній специфікації до даного договору.

18.12.2013р. між ТОВ "Зевс" (кредитор) та ТОВ "Приватне Право" (поручитель, відповідач-1 у справі) був укладений договір поруки № 235-1ПР/ОД-07.13, відповідно до умов якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання всіх грошових зобов'язань з боку ТОВ "Максімум-плюс" (боржник, відповдіач-2 у справі), що виникли у останнього на підставі договору поставки № 235П/ОД-10.13 від 25.10.2013р. (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником (п.1.1. договору поруки).

У пункті 2.1. договору поруки зазначено, що за даним договором забезпечуються грошові зобов'язання боржника, встановлені в пунктах 1.1., 8.4. та 8.5. основного договору, а також в пунктах 5.3., 5.4., 5.5. та 5.6. Специфікації № 1 від 25.10.2013р. до основного договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне, повне та своєчасне виконання боржником зобов'язання за основним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки у вигляді пені та штрафу, з урахуванням встановлених в п. 3.3. даного договору обмежень.

Пунктом же 3.3. договору передбачено, що в частині сплати неустойки у вигляді пені та штрафу відповідальність поручителя обмежується сплатою грошових коштів в розмірі не більше чим 1000 грн.

Згідно п. 4.2., п. 6.1. договору поруки строк дії поруки за даним договором складає до 31.12.2014р. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. включно.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з порушенням строків оплати товару, на підставі п. 8.4. договору поставки та п. 3.3. договору поруки, позивач нарахував відповідачу-2 штраф в розмірі 137926,40 грн., відповідачу-1 - штраф в розмірі 1000 грн. Штраф складається з: 20% штрафу від вартості товару за порушення строку здійснення платежу № 3 в розмірі 46308,80 грн.; 20% штрафу від вартості товару за порушення строку здійснення платежу № 4 в розмірі 46308,80 грн.; 20% штрафу від вартості товару за порушення строку здійснення платежу № 5 в розмірі 46308,80 грн.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд - застосування до відповідачів господарської санкції у вигляді штрафу за неналежне виконання відповідачем-2 господарського зобов'язання - порушення строків оплати товару, є законним. Проте, позивач необґрунтовано здійснив нарахування штрафу (заявив до стягнення) в розмірі 20% від загальної вартості товару за кожен факт порушення строків оплати понад 5 банківських днів. Нарахування позивачем тричі 20% штрафу на суму 231544 грн. призведе до притягнення відповідача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення тричі, що суперечить приписам статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, це суперечить п. 8.4. договору поставки, яким передбачено, що за порушення покупцем передбачених у відповідних специфікаціях до даного договору строків сплати постачальнику вартості товару більше ніж на 5 банківських днів, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості товару, визначеній у відповідній специфікації до даного договору.

Таким чином розмір штрафу становить 46308, 80 грн. - 20% від вартості поставленого товару.

Оскільки п. 3.3. договору поруки обмежено відповідальність поручителя щодо сплати штрафу сумою 1000 грн., то з відповдіача-1 підлягає стягненню штраф в розмірі 1000 грн.

З відповідача-2 підлягає стягненню штраф в розмірі 45308,80 грн.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що даний спір підлягає вирішенню у господарському суді Одеської області, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, даним правом і скористався позивач подавши позов до господарського суду Запорізької області - за місцезнаходженням відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне Право". Щодо посилання відповідача-2 на неможливість сторін делегувати або передавати свої права та обов'язки, пов'язані з виконанням договору поставки, третій особі, без письмової згоди іншої сторони, про що йдеться в п. 7.2.3. договору поставки, слід зазначити наступне.

Оскільки договір поруки за своєю правовою природою не є договором поставки, тому п. 7.2.3. договору поставки (щодо неможливості делегування прав або обов'язків саме за цим договором третій особі) ніяким чином не відноситься до прав та обов'язків сторін за договором поруки. Тобто, п. 7.2.3. договору поставки свідчить про неможливість делегування повноважень саме Постачальником та Покупцем третій особі, однак не врегульовує можливості виникнення прав та обов'язків між Поручителем та Кредитором за договором поруки. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 14.08.2012р. (копія Постанови додана позивачем до письмових пояснень, які надійшли до суду 22.10.2014р.).

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених обставин.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.03.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.