Постанова

від 13.03.2015 по справі 810/218/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2015 року 810/218/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

при секретарі судового засідання Акопян Е.Н.,

за участю:

представника позивача - Бондаренко Р.В. ,

представника відповідача - Борисов І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-лайн" до Вишгородської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-лайн» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вишгородської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 29.04.2013 №0001332205 та №0001322205 та від 20.08.2015 №0003292205 (далі - оскаржувані рішення).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що оскаржувані рішення винесені на підставі необгрунтованих висновків про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Представник відповідача проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень пояснив, що висновки податкової перевірки, на підставі яких було винесено оскаржувані рішення, базуються на податковій інформації щодо порушення контрагентами позивача законодавства при веденні господарської діяльності, що унеможливлювало здійснення позивачем належним чином господарських операцій та визначення у зв?язку з такими своїх податкових зобов?язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток приватних підприємств.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

В липні 2013 відповідачем по справі було проведено щодо позивача податкову перевірку за наслідками якої складено акт від 29.07.2013 №818/22-00/32108002 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авто-Лайн» (код за ЄДРПОУ 32108002) з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВО Продтранссервіс» (код 24392571) за період з 1.03.2013р. по 31.03.2013р.» (далі - Акт перевірки від 29.07.2013).

Висновками зазначеного акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем норм п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 201.1 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого - занижено ПДВ на загальну суму 60 000 грн. за березень 2013 року.

На підставі Акта перевірки від 29.07.2013 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року №0003292205 з ПДВ на загальну суму 90 000 грн., з якої 60 000 грн. - за основним платежем та 30 000 грн. - штрафних фінансових санкцій.

До складу податкового кредиту позивачем, віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах ТОВ «ВО Продтранссервіс» за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. в розмірі 60 000 грн.

Господарські відносини позивача з зазначеним вище контрагентом виникли на підставі договору поставки №01/03/2013 нафтопродуктів від 01.03.2013р. (далі - Договір поставки №01/03/2013).

ТОВ «ВО Продтранссервіс» на адресу позивача був виставлений рахунок-фактура від 29.03.2013 щодо поставку товару (палива), видаткову накладну та податкову накладну від 31.03.2013 на суму 300 000 грн., з яких ПДВ складає 60 000 грн.

Разом з тим позивачем до перевірки не було надано документів щодо здійснення оплати за отримане від ТОВ «ВО Продтранссервіс» паливо. Дану обставину не спростував в судовому засіданні і представник позивача.

З матеріалів справи, які містять податкову інформацію щодо ТОВ «ВО Продтранссервіс», а саме з акта ДПІ у м. Хмельницькому №3081/22-3/24392571 від 23.07.2011 слідує, що дане підприємство не могло здійснювати господарські операції, і, зокрема, з операцію з поставки палива позивачу оскільки: не має фізичних, технічних та технологічних можливостей; не має належного персоналу, не має технічних приміщень для зберігання (зокрема і палива), не має транспортних засобів для здійснення поставки тощо. Самостійне ж перевезення палива, придбаного у ТОВ «ВО Продтранссервіс», використання та зберігання цього палива, не довів ніяким чином і представник позивача в судовому засіданні.

Зважаючи на значний осяг придбаного палива, особливий режим його зберігання та транспортування, відсутність у позивача належних документів щодо руху палива від ТОВ «ВО Продтранссервіс» до позивача підтверджує висновки відповідача про фіктивність поставки.

Таким чином правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідками виконання Договору поставки №01/03/2013, позивач в судовому засіданні не довів, як і не спростував висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 29.07.2013 та запереченнях.

З матеріалів справи також слідує, що оскаржувані рішення від 29.04.2013 року №0001322205 та №0001332205 були винесені на підставі акту перевірки від 09.04.2013 року №315/22-00/32108002 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» (код за ЄДРПОУ 32108002) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК» (код за ЄДРПОУ 36408462) за червень 2011 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО Продтранссервіс» (код 24392571) за період жовтень 2012 р.» (далі - Акт перевірки від 9.04.2013).

Висновками Акта перевірки від 9.04.2013 встановлено порушення позивачем ст.198, 138 та 139 Податкового кодексу України, в результаті чого - занижено податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2011 року та жовтень 2012 року на загальну суму 60 400 грн., та занижено податок на прибуток за відповідні періоди в сумі 69 460 грн.

На підставі Акта перевірки від 09.04.2013 відповідачем було винесено оскаржувані рішення від 29.04.2013 року №0001322205 з ПДВ на загальну суму 90 401 грн. та №0001332205 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 103 960 грн.

Господарські відносини позивача з ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" в червні 2011 р. виникли на підставі договору поставки від 17.06.2011 №752 (далі - Договір №752). В порядку виконання зазначеного договору ТOB "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" 17.06.2011 були складені для позивача: податкова накладна №56 та видаткова накладна №559 на загальну суму 2 400 грн., з яких ПДВ складає 400 грн.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" проводились безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

З матеріалів справи слідує, що позивач за Договором №752 придбав у ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" спеціалізований прилад для визначення концентрації парів етанолу - «Алконт-01СУ».

Представник позивача, посилаючись на наявну у нього податкову інформацію щодо ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК", а саме - довідки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №817/22-1453/36408462 від 26.11.2012, вказував на те, що зазначене підприємство не поставляло позивачу товар за Договором №752. Однак надана відповідачем як доказ у справі довідки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №817/22-1453/36408462 від 26.11.2012 не містить вказівок на те, що придбаний позивачем у ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" прилад яким-небудь чином відноситься до товару, описаного в довідці та щодо якого органами податкової служби встановлено «ланцюг постачання». Також відповідачем не доведено неможливість поставки приладу від ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК", як не доведено невикористання цього приладу позивачем в подальшій господарській діяльності.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ВО Продтранссервіс» за період жовтень 2012р. відбувалися згідно договору поставки палива (нафтопродуктів) від 01.10.2012 №б/н. (далі - Договір від 01.10.2012).

В порядку виконання зазначеного договору ТОВ «ВО Продтранссервіс» 31.10.2012 були складені для позивача: податкова накладна №3118 та видаткова накладна №11-00031118 на загальну суму 360 000 грн., з яких ПДВ складає 60 000 грн.

З матеріалів справи, які містять податкову інформацію щодо ТОВ «ВО Продтранссервіс», а саме з акта ДПІ у Полтавській області від 03.01.2013р. №9/22.5-12/24392571 слідує, що дане підприємство не могло здійснювати господарські операції, і, зокрема, з операцію з поставки палива позивачу оскільки не підтвердило документально відповідні фізичні, технічні та технологічних можливості.

Самостійне перевезення палива, придбаного у ТОВ «ВО Продтранссервіс», використання та зберігання цього палива, не довів ніяким чином і представник позивача в судовому засіданні.

Зважаючи на значний осяг придбаного палива, особливий режим його зберігання та транспортування, відсутність у позивача належних документів щодо руху палива від ТОВ «ВО Продтранссервіс» до позивача підтверджує висновки відповідача про фіктивність поставки.

Таким чином правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідками виконання Договору поставки №01/03/2013, позивач в судовому засіданні не довів, як і не спростував висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 9.04.2013 та запереченнях.

Аналізуючи всі наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку про недостатність доказів зі сторони відповідача щодо порушень позивачем податкового законодавства при формуванні податкових зобов?язань з ПДВ та податку на прибуток за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК", однак - вважає достатніми докази порушення позивачем законодавства при формуванні податкових зобов?язань з ПДВ та податку на прибуток за наслідками правовідносин ТОВ «ВО Продтранссервіс».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд застосовує наступне законодавство.

Оскаржувані рішення в частині донарахування ПДВ були винесені у зв?язку з обставинами формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Порядок формування такого податкового кредиту визначений ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в редакції станом на час винесення оскаржуваних рішень, - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в редакції станом на час винесення оскаржуваних рішень, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України в редакції станом на час винесення оскаржуваних рішень, - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Оскаржувані рішення в частині донарахування податку на прибуток були винесені у зв?язку з обставинами формування позивачем валових витрат на суму яких може бути зменшений зазначений податок.

Відповідно до п.138.1 та п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в редакції станом на час винесення оскаржуваних рішень, - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України в редакції станом на час винесення оскаржуваних рішень, - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Зважаючи на обставини, встановлені судом та зазначені вище норми законодавства, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних рішень в частині покладення фінансової відповідальності на позивача за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВО Продтранссервіс», однак - вважає недоведеним відповідачем порушення позивачем вимог податкового законодавства за наслідками господарських операцій з ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК". Оскільки оскаржувані рішення від 29.04.2014 року включають в себе суму фінансової відповідальності за наслідками господарських операцій з ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК", - такі рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.04.2013 №0001332205 та №0001322205.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 березня 2015 р.