Ухвала

від 21.04.2015 по справі 810/218/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/218/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-лайн" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року адміністративний позов ТОВ "Авто-лайн" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Своїм рішенням суд задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29 квітня 2013 року №0001332205 та №0001322205; в решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Крім того, на вказану постанову суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, подав позивач.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в липні 2013 відповідачем по справі було проведено щодо позивача податкову перевірку за наслідками якої складено Акт від 29 липня 2013 року №818/22-00/32108002 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авто-Лайн» (код за ЄДРПОУ 32108002) з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВО Продтранссервіс» (код 24392571) за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року».

Зазначеним Актом встановлено порушення позивачем норм п.185.1 статті 185, п.187.1 статті 187, п.188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого - занижено ПДВ на загальну суму 60 000 грн. за березень 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки, 20 серпня 2013 року Вишгородською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003292205 з ПДВ на загальну суму 90 000 грн., з якої 60 000 грн. - за основним платежем та 30 000 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

До складу податкового кредиту позивачем віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах ТОВ «ВО Продтранссервіс» за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року в розмірі 60 000 грн.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «ВО Продтранссервіс» на підставі договору поставки №01/03/2013 нафтопродуктів від 01 березня 2013 року.

За результатом вчинення дій на виконання вказаного договору ТОВ «ВО Продтранссервіс» видано позивачу рахунок-фактуру від 29 березня 2013 року щодо поставку товару (палива), видаткову накладну та податкову накладну від 31 березня 2013 року на суму 300 000 грн., з яких ПДВ складає 60 000 грн.

Крім того, як на підтвердження реальності господарської операції по договору поставки №01/03/2013 позивач в апеляційній скарзі посилається на копію договору, накладних, податкових накладних, копії листів до Відповідача, копія штатного розкладу, рахунків-фактури, копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних, копію картки рахунку:631 з контрагентами, копію рахунку на оплату, копії банківських виписок.

Між тим, в оскаржуваній постанові суду першої інстанції зазначено та не спростовано позивачем ані доказами в апеляційній скарзі, ані поясненнями в судовому засіданні, не було надано належних документів щодо руху палива від ТОВ «ВО Продтранссервіс» до ТОВ «Авто-Лайн».

Між тим, колегія суддів вважає, що з огляду на значний осяг придбаного палива, особливий режим його зберігання та транспортування документи щодо руху палива від контрагента до позивача, його зберігання є необхідним доказом на підтвердження реальності господарської операції.

Крім того, на підставі акту перевірки від 09 квітня 2013 року №315/22-00/32108002 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Лайн» (код за ЄДРПОУ 32108002) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК» (код за ЄДРПОУ 36408462) за червень 2011 року, ТОВ «ВО Продтранссервіс» (код 24392571) за період жовтень 2012 року» були винесені оскаржувані рішення від 29 квітня 2013 року № 0001322205 з ПДВ на загальну суму 90 401 грн. та № 0001332205 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 103 960 грн.

Зазначеним Актом встановлено порушення позивачем норм статтей 198, 138 та 139 Податкового кодексу України, в результаті чого - занижено податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2011 року та жовтень 2012 року на загальну суму 60 400 грн., та занижено податок на прибуток за відповідні періоди в сумі 69 460 грн.

Господарські відносини позивача з ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" в червні 2011 року виникли на підставі Договору поставки від 17 червня 2011 року № 752.

В порядку виконання зазначеного договору ТOB "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" 17 червня 2011 року були складені для позивача: податкова накладна №56 та видаткова накладна №559 на загальну суму 2 400 грн., з яких ПДВ складає 400 гр.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" проводились в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

З матеріалів справи слідує, що позивач за Договором №752 придбав у ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК" спеціалізований прилад для визначення концентрації парів етанолу - «Алконт-01СУ».

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ВО Продтранссервіс» за період жовтень 2012 року відбувалися згідно договору поставки палива (нафтопродуктів) від 01 жовтня 2012 року №б/н.

В порядку виконання зазначеного договору ТОВ «ВО Продтранссервіс» 31 жовтня 2012 року були складені для позивача податкова накладна №3118 та видаткова накладна №11-00031118 на загальну суму 360 000 грн., з яких ПДВ складає 60 000 грн.

Однак, самостійне перевезення палива, придбаного позивачем у ТОВ «ВО Продтранссервіс», використання та зберігання цього палива, позивачем доведено не було, на що звернув увагу в своїй постанові суд першої інстанції. Проте, ніяких нових пояснень чи доказів з даного приводу позивачем в апеляційній скарзі наведено не було.

Зважаючи на значний осяг придбаного палива, особливий режим його зберігання та транспортування, відсутність у позивача належних документів щодо руху палива від ТОВ «ВО Продтранссервіс» до позивача підтверджує висновки відповідача про фіктивність поставки.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача мали статус платника ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, однак, вбачається, що таких документів недостатньо для підтвердження реальності господарських операцій.

Як зазначалося вище, для проведення перевірки не надано документи, що підтверджують рух палива від контрагента до позивача, його зберігання.

Таким чином правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за наслідками виконання Договору поставки №01/03/2013 вбачається недоведеною, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 29 липні 2013 року не спростованими.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК", однак достатніми є докази порушення позивачем законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за наслідками правовідносин ТОВ «ВО Продтранссервіс».

З огляду на викладене, судом встановлено правомірність оскаржуваних рішень в частині покладення фінансової відповідальності на позивача за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВО Продтранссервіс», та протиправність таких рішень щодо господарських операцій з ТОВ "СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК".

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "ІНШААТ-ІНВЕСТ" в зазначений період, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 29 квітня 2013 року.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.