Ухвала

від 19.03.2015 по справі 826/18738/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18738/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2014 року № 0006632201 та № 0006622201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «Ділайт» та ТОВ «Техпідтримка» та правомірність формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ділайт» (код ЄДРПОУ 31352431) щодо підтвердження господарських відносин по взаємовідносинам з ТОВ «Техпідтримка» (код ЄДРПОУ 37389142) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 18.06.2014 року № 241/1-22-01-31352431.

Відповідно до висновків зазначеного акту, на переконання посадових осіб відповідача, товариством порушено вимоги:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 57526,39 грн.;

- п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 287630,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 18.06.2014 № 241/1-22-01-31352431 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014:

- № 0006632201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 86289,59 грн., з якої: за основним платежем - 57526,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28763,20 грн. за платежем: ПДВ;

- № 0006622201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 287630,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став:

- акт Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 07.05.2014 № 588/05-03-22-03/37389142 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техпідтримка» (код ЄДРПОУ 37389142) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти обчислення податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ 31528266) за період січень - лютий 2014 року.

Згідно даного акту перевірки, податковий орган встановив, що за результатами перевірки ТОВ «Техпідтримка» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальником, суб'єктом господарювання, а тому ТОВ «Техпідтримка» безпідставно сформований податковий кредит по операціях з придбання продукції у ТОВ «ІМПУЛЬС».

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Ділайт» занижено ПДВ на загальну суму 57526,39 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 287630,00 грн.

Вважаючи вказані повідомлення-рішення неправомірним позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 ПК України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду встановлено, що між ТОВ «Ділайт» (замовник) та ТОВ «Техпідтримка» (підрядник) укладено договір підряду від 15.11.2013 року № Т-0811/2.

Згідно умов даного договору, підрядник зобов'язується за завданням та за кошти замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи по ремонту приміщень та монтажу обладнання у 2 (двох) туалетах, зазначені в Кошторисі (Додаток № 1 до Договору) (надалі - роботи) щодо об'єкту, який розташований за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП № 1, сектор В, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1 договору, договірна ціна, тобто вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором, зазначена в Кошторисі (Додаток №1). Розрахунок вартості робіт зазначено в Додатку № 1 до договору.

На підтвердження реальності господарської операції за вищезазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1, податкові накладні за підписом Лисенко Ю.Ю., довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат ( форми КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), договірну ціну, локальний кошторис, підсумкову відомість, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Техпідтримка», статут ТОВ «Техпідтримка», ліцензію ТОВ «Техпідтримка», свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Техпідтримка» платником ПДВ, наказ про призначення генерального директора ТОВ «Техпідтримка», довідку про взяття на облік ТОВ «Техпідтримка», довідку з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Техпідтримка», платіжні доручення, довідку з листом щодо реквізитів на платіжних дорученнях, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних та квитанцією № 1, акти від 18.11.2013 року та 21.01.2014 року з додатками (фото).

Тобто, позивачем доведено належними доказами фактичне проведення господарських операцій та правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди. Твердження відповідача про відсутність факту здійснення господарських операцій ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Натомість, позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат та права на отримання податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 24.03.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.