Ухвала

від 03.08.2016 по справі 826/18738/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року м. Київ К/800/15204/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Моторний А.О., Острович С.Е.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015

у справі № 826/18738/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2014 № 0006632201 та № 0006622201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність операцій з придбання Товариством підрядних робіт у задекларованого контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідтримка» (далі - ТОВ «Техпідтримка») та відображення цих операцій у податковому обліку позивача відповідно до їх дійсного економічного змісту підтверджується документально.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні операції з придбання платником підрядних робіт у ТОВ «Техпідтримка» фактично полягали у документуванні руху активів за штучним ланцюгом постачання, створеним із технічних суб'єктів господарювання, з метою одержання Товариством необґрунтованої податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору, Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження господарських відносин по взаємовідносинам з ТОВ «Техпідтримка» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, оформлену актом від 18.06.2014 № 241/1-22-01-31352431.

Перевіркою зроблено висновок про безтоварний характер операцій з придбання Товариством підрядних робіт у названого контрагента за договором підряду від 15.11.2013 № Т-0811/2. Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що ТОВ «Техпідтримка» не було безпосереднім виконавцем ремонтно-будівельних робіт, замовлених позивачем, а придбало ці роботи у товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс», яке є технічним суб'єктом господарювання (не перебуває за місцезнаходженням, не має майна, основних фондів та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності у сфері будівництва, директор цього товариства виїхав за межі території України та не може виступати фактичним керівником господарюючого суб'єкта).

Вказані обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 № 0006632201, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 57526,39 грн. за основним платежем та на 28763,20 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 № 0006622201 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2014 року в розмірі 287 630 грн.

При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію про те, що чинне податкове законодавство (зокрема, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) пов'язують податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку з реальним виконанням господарської операції та з її підтвердженням належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Подання платником до податкового органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством для одержання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено неповноту, недостовірність або суперечливість відомостей у цих документах. Адже у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Техпідтримка», суди встановили, що за договором підряду від 15.11.2013 № Т-0811/2 названий контрагент зобов'язався за завданням та за кошти замовника (позивача у справі) власними та залученими силами і засобами виконати на свій ризик роботи з ремонту приміщень та монтажу обладнання на об'єктах замовника. На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3, локальні кошториси, податкові накладні, платіжні доручення про оплату придбаних робіт в безготівковому порядку, а також фотокопії відремонтованих приміщень.

Інспекцію, в свою чергу, не подано належним і достатніх доказів на спростування фактів господарської діяльності, засвідчених цими документами.

Так, заперечуючи реальність розглядуваних операцій, Інспекція послалася виключно на сумнівний характер діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс».

Втім платник (позивач у справі) не несе відповідальність за неналежне виконання залученою контрагентом юридичною особою своїх податкових обов'язків, за умови та порядок провадження нею господарської діяльності, позаяк не має відносно такої особи контрольних повноважень. Матеріали справи не містять доказів наявності взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс», утягнутості позивача до ланцюга господарських зв'язків, у яких внаслідок узгоджених, не обумовлених ринковими механізмами дій платника та підконтрольних йому підприємств, які є формально відокремленими від нього, досягаються вигідні для одного з суб'єктів (позивача у справі) результати у сфері оподаткування.

Товариство жодним чином не могло вплинути на вибір ТОВ «Техпідтримка» свого контрагента-субпідрядника (у даному разі - товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс»). Адже ТОВ «Техпідтримка» є самостійним суб'єктом господарювання та на власний розсуд приймає рішення про необхідність залучення ним інших осіб до виконання зобов'язань. А відтак за наявності належного підтвердження факту поставки спірних підрядних робіт позивачеві задекларованим контрагентом (ТОВ «Техпідтримка») правовідносини останнього з іншими контрагентами не можуть впливати на податковий облік позивача.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли об'єктивного висновку, що право Товариства на податку вигоду, на яку він претендує, та реальність господарських операцій з ТОВ «Техпідтримка» підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 у справі № 826/18738/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Моторний С.Е. Острович