Постанова

від 18.03.2015 по справі 912/3415/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 912/3415/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Олександрійської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі № 912/3415/14 Господарського суду Кіровоградської області за позовомОлександрійської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до Костянтинівської асоціації селянських і сільськогосподарських колективних господарств третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Олександрійське управління державного казначейства Кіровоградської області простягнення 2 476, 50 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачане з'явились - - відповідачане з'явились - - третя особане з'явились

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Костянтинівської асоціації селянських і сільськогосподарських колективних господарств заборгованості з бюджетної позики у розмірі 2 476 грн. 50 коп., з яких 2 368 грн. 90 коп. - основний борг, 107 грн. 60 коп. - пеня, на користь Державного бюджету України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.11.2014 року (суддя Поліщук Г.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 (судді: Орєшкіна Е.В.- головуючий, Прудніков В.В., Широбокова Л.П.) у справі №912/3415/14 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням, Олександрійська об'єднана податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Костянтинівська асоціація селянських і сільськогосподарських колективних господарств не скористалась правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від Олександрійського УДК СУ Кіровоградської області надійшло подання № 121 від 11.08.2014 року про стягнення з Костянтинівської асоціації селянських і сільськогосподарських колективних господарств простроченої заборгованості (повернення фінансової допомоги за постановою КМУ від 10.12.1998 року №1953) в сумі 2 368 грн. 90 коп. основного боргу та 107 грн. 60 коп. пені.

Судами також встановлено, що листом Олександрійського УДК СУ Кіровоградської області від 20.10.2014 року № 02-09-27/2347 повідомлено, що відповідно до постанови КМУ від 10.12.1998 року № 1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році" в квітні 1999 року через відділення Державного казначейства в Олександрійському районі у Кіровоградській області Костянтинівській асоціації селянських і сільськогосподарських колективних господарств було надано фінансову допомогу в сумі 3 000 грн (договір б/н від 01.04.1999 року в управлінні відсутній).

Згідно постанови КМУ від 10.12.1998 р. N1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році" прийнято рішення виділити у січні 1999 року кошти Міністерству агропромислового комплексу, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям на фінансування заходів для підготовки сільськогосподарської техніки до весняно-польових робіт у 1999 році цільовим призначенням сільськогосподарським товаровиробникам та агросервісним підприємствам на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів та оплату послуг ремонтних підприємств.

Згідно п. 5 додатку 2 до постанови КМУ від 10.12.1998 року N 1953 "Умови використання та повернення коштів, виділених для надання фінансової допомоги у підготовці техніки до проведення весняно-польових робіт у 1999 році" відділення Державного казначейства у районах на підставі рішення райдержадміністрації укладають угоди із сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності та агротехсервісними підприємствами про надання і повернення фінансової допомоги і оплачують подані їм рахунки на запасні частини, ремонтні матеріали та послуги ремонтних підприємств.

Фінансова допомога підлягає поверненню коштами, які надходять на єдиний казначейський рахунок відділення Державного казначейства у районі. Несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених законодавством.

Отже, надання фінансової допомоги з державного бюджету здійснювалось на підставі укладених угод із сільськогосподарськими товаровиробниками та агротехсервісними підприємствами про надання і повернення фінансової допомоги.

Суди встановили, що листом від 05.11.2014 року №02-09-27/2470 Олександрійське управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області повідомило, що інші документи, які підтверджують прострочену заборгованість відповідача перед державним бюджетом в управлінні відсутні.

Відповідно до приписів статей 11, 629 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 2.2., 3.4. "Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року", затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, бюджетна позичка надавалась фінансовими органами / органами державного казначейства на підставі відповідних договорів (угод), які укладались між ними та товаровиробниками і заготівельними (переробними) організаціями.

Аналогічні приписи стосовно того, що підставою для надання бюджетної позички у 1993 - 1998 роках на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету були саме угоди про надання бюджетної позички містяться і у "Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. № 174 "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості".

Відповідповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні надаватись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не було подано належних і допустимих доказів (угоди про надання фінансової допомоги з державного бюджету, первинних документів (бухгалтерських або банківських)) на підтвердження, як факту укладання договорів про надання бюджетної позички, так і факту перерахування і отримання відповідачем бюджетних позичок за рахунок державного бюджету.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими і законними висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі № 912/3415/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова